В уже далекому 2009-ому студія MachineGames була створена командою людей, які покинули Starbreeze Studios після закінчення роботи над The Chronicles of Riddick: Assault on Dark Athena – чудового доповненого видання неймовірної Escape from Butcher Bay, яку вони випустили за 5 років до того. Гра залишається одним з найкращих прикладів “гри по кіно ліцензії” та вмістила в собі купу різноманітних жанрів і працювала як трохи спрощена immersive sim гра. Яка при цьому ще й ідеально відтворювала настрій фільмів про Ріддіка, але в інтерактивному форматі. Але як студія MachineGames, команда працювала над більш “звичайними” проектами. І хоча Wolfenstein: The New Order (і трохи The Old Blood) мала купу неординарних рішень, як для FPS, вона все одно доволі чітко слідувала канонам жанру. Тоді як Wolfenstein II: The New Colossus та Wolfenstein: Youngblood виявились ще більш нецікавими проектами, які при цьому ще й купу “популярних” для ринку елементів мали, типу live service підходу.
З Indiana Jones and the Great Circle вони пішли іншим шляхом. Це неофіційне повернення до ґеймплейних основ Riddick та The Darkness, яке майже працює. Але робить багато помилок.
Як і вищеназвані проекти від Starbreeze, The Great Circle – це дивна суміш ідей та жанрів, які наслідують багатьом принципам immersive sim, але спрощують їх задля простоти розуміння гравців. В ролі Індіани ви можете ховатись від ворогів, одягати костюми для прикриття, бити та стріляти в фашистів, стрибати та лазити по стінах (включаючи використання батога) і системи здоров’я та стаміни тут нетипові.
Чистий стелс в грі зазвичай доволі простий і вороги не супер розумні (на нормальній складності), тому зазвичай ховатись від ворогів доволі просто. Але набагато частіше замість чистого стелсу ви будете використовувати костюми. В більшості основних локацій (тут три великі відкриті рівні, де можна робити майже всі задачі в будь-якому порядку) ви знайдете два типи костюмів – костюм цивільного, та костюм солдата (ну і у вас завжди є костюм Індіани). В костюмі цивільного більшість фашистів не будуть звертати на вас увагу, але пропускати в деякі зони не стануть. Тоді як в костюмі солдата ви можете зайти майже будь-куди, хоча деякі типи ворогів все одно можуть вас впізнати, тому від них треба ховатись (або прибити). Тому зазвичай стелс в цій грі більше про те, щоб виглядати мінімально підозрілим, поки шукаєш що тобі треба. І інколи відволікати, або відрубати, ворогів.
І до речі про відрубати – в грі неймовірна кількість предметів, які можна підняти та використати як зброю. Це буває і дійсно зброя (включаючи вогнепальну, яку можна тримати як палицю), але можуть бути і зовсім не найкращі для бою предмети як гітари чи мухобійки. Вся зброя, яку можна використовувати для ближнього бою, має обмежене використання і різні типи зброї наносять різну кількість ушкоджень ворогам. Зазвичай використання зброї зі спини на ворога, який вас не побачив, одразу їх відрубає. Але інколи цього недостатньо і тоді гра перемикається на бій. Який в Indiana Jones and the Great Circle одночасно дуже крутий, і також трохи перенасичений можливостями. Ворогів можна роззброювати батогом, хватати їх, штовхати їх, бити їх кулаками або зброєю, блокувати та контратакувати, ухилятись від ударів… І все це треба робити, враховуючи кількість стаміни, яку можна додатково збільшувати фруктами. Більшість цих всіх елементів зазвичай вам зовсім не потрібні, але інколи дуже зручно, що у вас все це є. І ближній бій тут мабуть найкращий приклад з усіх ігор на сьогодні, як для бою від першої особи. Раніше найкращими були Riddick та Condemned (і Zeno Clash), які явно вплинули на цю систему. Але наступним проектам треба буде орієнтуватись саме на The Great Circle.
Але вогнепальну зброю можна використовувати і “за призначенням”. Та якщо оцінювати цей процес з точки зору очікувань від FPS – воно не дуже добре працює. Як мені здається, розробники підійшли до питання вогнепальної зброї з дуже конкретним баченням. Ви посеред бази нацистів, вас несподівано викрили і ви хапаєте рушницю і відстрілюючись втікаєте. Проблема в тому, що зазвичай це не дуже вигідна ідея і простіше померти та перезавантажитись. Плюс, багато в яких місцях вороги з’являються знову, якщо ви їх вбили, тому втікати зараз і повертатись потім не має сенсу. В будь-якому випадку, в грі вогнепальна зброя зазвичай працює як в Mirror’s Edge (або також в Condemned), тобто зброю, яка не є частиною вашого костюму, ви не можете перезаряджати чи навіть постійно таскати – якщо вона зламалась, або вам треба кудись залізти, Індіана викине зброю сам і її більше нема. Прикольна ідея, але, як я вже написав – майже ніколи не працює для створення цікавого ґеймплею. Бувають моменти, де воно дійсно спрацьовує як секундне рішення і ви завдяки цьому виживаєте. Але на відміну від Riddick, де стріляти було так же класно як і битись, стріляти в цій грі зазвичай не хочеться.
Також від класики з Ріддіком гра відрізняється своїм темпом і дуже сильно. Звичайно, від будь-якої гри по Індіані треба очікувати акценту на дослідження та захоплюючі пригоди, де ви будете і загадки розгадувати, і від пасток ухилятись і руїни досліджувати. Це все потребує достатньо місця і часу, щоб створити потрібну атмосферу. Тому звичайно точно такий же більш екшеновий та лінійний підхід, який був в Escape from Butcher Bay, під цей проект не підходить. Але проблема не так в цьому, як в тому, що The Great Circle занадто сильно починає захоплюватись дуже типовими рішеннями сучасного “відкритого світу” і через це купа елементів гри відчуваються зайвими. Якщо ви будете проходити лише основний сюжет, то він більш-менш збалансований (хоча навіть з ним є проблеми під час третього відкритого рівня, який дуже нудний і не зручний для проходження). Але ж це гра про Індіану – як же ви не захочете знайти більше загадок, артефактів та руїн? І на жаль, хоча тут вистачає класних загадок і локацій, проходити їх стає все більш і більш нудно. А деякі з цих “колекційних елементів” взагалі невидимі і не завжди логічні, тому без спеціальної книги, яка дає можливість бачити їх відміченими в грі і на мапі, їх знайти буде складно.
А точно – книги. Це система прокачування персонажу, бо це тут теж є. Як і система спеціальних колекційних предметів та грошей. Вони всі дуже прості і зазвичай лише додають глибини світу (і більше маленьких задач та цілей для гравця). Більшість цього можна ігнорувати, якщо ви хочете проходити лише сюжет. Хоча і в цьому гра негативно порівнюється з Butcher Bay, бо всі ці системи здаються занадто розрізненими і інколи зайвими, замість того, щоб створювати цільну картину і будувати атмосферу.
Indiana Jones and the Great Circle відчувається занадто амбіційною, як для того, що розробники могли зробити. Але також недостатньо амбіційною, з тим що очікуєш від Індіани. Деякі елементи гри дуже типові і очікувані, більшість гри не має ніяких ґеймплейних сюрпризів чи дійсно неймовірних моментів. Те, що серія Uncharted робила дуже успішно ще з другої частини. Але в той же час, тут забагато всього і багато з цього не працює як треба. Перші дві третини гри відчуваються доволі сильними, хоча і не без багів. Але остання третина гри просто жахлива і гра буквально починає розвалюватись. Купа багів, деякі з систем гра “забуває”, або вони починають працювати некоректно. Декілька ключових рішень дизайну цілого рівня, які роблять рівень неприємним. Більше часу треба проводити з партнер-персонажем, яку написали чудово, але яка механічно працює гірше ніж все, що я бачив за останні років 20. І хоча фінал гри доволі прикольний, я на той момент просто вже хотів, щоб гра закінчилась. Останній сюжетний акт в Escape from Butcher Bay – захопливий і швидкий, як і треба робити. А тут гра все продовжується і продовжується без реальної зміни темпу чи класних сюрпризів.
Але досі негативу – Indiana Jones and the Great Circle все одно чудова. Я був дуже радий побачити такі елементи дизайну в іграх з величезним бюджетом вперше за багато років. Просто я також не можу не порівнювати гру з Escape from Butcher Bay, яка була в цілому краще. The Great Circle здається затягнутим лише заради тієї жахливої аудиторії, яка прирівнює час гри до якості гри і мені це здається величезною помилкою. Бо Butcher Bay я вже не раз проходив знову, а в цю гру навряд колись захочу повертатись. Якби гри по Ріддіку чи The Darkness не існувало, я би вихваляв Indiana Jones and the Great Circle набагато більше (хоча критика б залишалась схожою). Але ті ігри існують і я знаю, що можна було зробити краще. Тем не менш, це мабуть краща гра по Індіані з часів The Fate of Atlantis і одна з найкращих ігор з великим бюджетом за останнє десятиріччя, тому вона все одно варта, щоб в неї пограли.