Девід Шиманські (David Szymanski) вже давно випускає маленькі тривожні горор ігри, хоч його найбільш популярним проектом став неперевершений класичний FPS DUSK. Що трохи смішно, бо гра була зовсім не схожою на його типові проекти. Але навіть після гучного успіху він не полишив свою нішу і багато років працював з іншими розробниками над різними проектами, включаючи збірники маленький ігор та демо версій (наприклад Dread X Collection). А тепер і випустив нову самостійну гру – Iron Lung. Пройшовши неї я також вирішив знову пройти The Music Machine, яка мені дуже сподобалась сім років тому.
Iron Lung – дуже проста гра, в якій вам треба керувати малесеньким підводним човном на дні океану крові без можливості бачити де ви знаходитесь. Гра бере приклад з класичних фантастичних та горор оповідань, де зав’язки історії достатньо, щоб читачам (або гравцям, як в цьому випадку) було цікаво дізнатись що буде далі. Тому гра починається з короткого опису всесвіту, де весь всесвіт просто зник і залишки людської цивілізації шукають щось корисне на дні океану крові на якійсь луні, яка не зникла. І головним героєм історії виступає в’язень, якого посадили на маленький підводний човен, який скоріш за все потоне і ніхто не очікує, що ця людина повернеться живою.
Тому ґеймплей гри тут про використання неповної карти дна океану, сенсорів наближення до перешкод і розуміння координат де ви знаходитесь для навігації. Ілюмінатор вам одразу блокують, тому єдиний спосіб побачити що за межами човна – використовувати повільну фотокамеру, яка робить знімки дуже низької якості через декілька секунд після натискання кнопки. Гра займає трохи довше години або менше, і весь цей час буде присвячений лише тому, що я описав та дуже атмосферній роботі зі звуком. Може здаватись, що цього мало задля створення захоплюючого ґеймплею, але ні – цього достатньо і гра дійсно лякає. Кінець тут трохи розчаровує, але все одно грати варто, якщо вам подобаються ігри такого плану.
А от The Music Machine грається зовсім інакше. Це сюжетна пригодницька гра в якій ви навіть використовуєте предмети для вирішення проблем та загадок декілька разів, і більшу частину гри ви будете ходити по дуже дивним світам, деякі з яких (як я зрозумів) навіть не є необхідними, щоб пройти гру. Зав’язка тут не менш дивна – ви керуєте тілом дівчини підлітка, але насправді ви граєте роль духу чоловіка який в неї вселився. Вони були друзями, але вона випадково його вбила і тепер він хоче знайти найбільш болючий спосіб смерті для неї, заради чого готовий відправитись досліджувати інші світи. Гра візуально дуже красива і стильна, діалоги між персонажами відбуваються регулярно (і без голосів), як реакції на речі які ви знаходите або робите і все це дуже цікаво.
Мені гра досі подобається. Історія крута і викликає дискомфорт найкращим для жанру способом. Візуальний стиль у гри все ще феноменальний. Діалоги та характери персонажів чудово написані. А загадки та задачі доволі прості, щоб гра не почала дратувати. Комусь може не сподобатись, що персонажів не озвучили, але текст без проблем передає емоції, тому я не бачу в цьому нічого поганого. Гра також займе у вас трохи довше години, а може й менше, і якщо вам подобаються горор історії про щось, що складно пояснити, щось тривожне і напружене, то обов’язково пограйте.