Я пройшов оригінальні Crysis та Crysis Warhead 3 роки тому і саме тоді я зрозумів за що ці ігри комусь подобались. Як я тоді і писав – раніше з усієї серії мені подобався лише Crysis 3, і той не дуже сильно. Але після проходження перших двох ігор, хоча в них сьогодні грати трохи складно, я зрозумів за що їх любили. А тепер, коли всі частини Crysis (окрім Warhead, на жаль) отримали ремастер, я вирішив пройти і їх, щоб свіжим оком оцінити серію в цілому.
Спочатку скажу важливе – в розробці цих ремастерів приймала участь команда з Росії і хоча я сумніваюсь, що їх контракт дає можливість їм отримувати гроші з продажу цих версій, все одно хотів звернути на це увагу. Все ж геноцид українців росіянами не закінчився і будь-які гроші, які йдуть в Росію, фінансують це вторгнення.
Перший Crysis я все ще не так щоб сильно полюбляю, але під час цього, вже третього, повного проходження мені грати в принципі доволі сподобалось. З усіх 4 частин серії (на сьогодні) – саме ця гра найбільш амбіційна і велика, і саме вона найбільше залежить від дій гравців в тому, чи сподобається вона їм, чи ні. Рівні тут величезні, у вас постійно багато варіантів того, як виконати свою задачу і хоча тут дуже легко знайти один працюючий спосіб і грати лише так, ви таким чином собі погіршите досвід від гри. Все ж таки Crysis – це не immersive sim, хоча в нього багато схожих елементів. Тому, якщо ви будете акцентувати лише стелс, наприклад, то грати буде неймовірно нудно. Але якщо проходити гру як FPS, в якому також можна під ситуацію стати невидимим, броньованим, або неймовірно швидким, якщо ви використовуєте бінокль для оцінки небезпеки і формування плану, але постійно змінюєте цей план під ситуацію, то гра може виявитись насиченою и веселою.
Тим паче, що в Remastered виданні можна використовувати як оригінальні режими костюму, так і ті, які були в другій і третій частині. І хоча я розумію, що для фанів оригіналу це блюзнірство над чистотою ідеї, але мені нові спрощені режими подобаються набагато більше, з ними грати веселіше, а костюм відчувається дійсно крутим, бо броня працює тут не так, як в оригіналі. Не все ідеально комбінується, звичайно, наприклад прискорити перезарядку з новими режимами неможливо, а ваш біг завжди занадто швидкий і витрачає енергію. Ну і посилені стрибки працюють не дуже адекватно. Але коли однією кнопкою можна швидко перемикатись на інші режими, то грати просто приємніше. А все інше в грі просто норм і місцями захопливо. Мені більше Warhead подобався, з його трохи більш лінійними місіями, але і так нормально. До речі, Warhead не ремастернули судячи з усього тому, що всі оригінальні джерела гри загубились.
Та версія Remaster не без своїх проблем. Оскільки вона основана не на оригінальній ПК версії, а на консольному перевиданні гри, яку робили вже після виходу Crysis 2, то деяких елементів оригіналу тут просто нема. Цю версію багато разів оновили і частину загублених елементів повернули знову (включаючи цілий рівень, який для консольної версії вирізали), але все одно багато цікавих деталей немає. Гра все одно неймовірно виглядає, звичайно. Вона і виглядає краще за оригінал в більшості моментів, і працює набагато краще на сучасному залізі. Не ідеальна версія гри, але якщо ви не грали в оригінал, то краще грати саме в цю версію. Якщо ви взагалі зацікавлені в грі, звичайно. Вона все ще красива, але якщо вам не дуже цікаві пісочниці, то можливо в це грати вам теж наскучить.
Хоча, в будь якому випадку гра точно краща за сіквел. Я дуже боявся знову грати в Crysis 2, бо пам’ятав наскільки він мені набрид при першому проходженні в 2011. Гра, до речі, ще й виглядала шокуюче жахливо, враховуючи першу частину. Я намагався цю гру пройти знову з тих пір декілька разів, але так жодного разу і не пересилив себе. В мене була маленька надія, що Remastered зайде мені краще, але ні. Гра все ще жахлива, але хоча б тепер виглядає прикольно.
Crysis 2 спробував взяти формулу пісочниці-FPS з елементами immersive sim і запхати це все в лінійне кінематографічне оповідання в стилі Call of Duty, навіть перевів події в місто, але результат дуже сумний. Всі основні елементи залишились як є. Ви все ще маєте нано-костюм і з ним адаптуєтесь під ситуацію. Рівні все ще можна проходити декількома шляхами. Але рівні ці тепер настільки коридорні, що який шлях не вибери, вони всі відчуваються однаково. Історію зробили більш важливою, але вона дуже нудна. Чудову головну тему для гри написав Ганс Циммер, і вона дуже підкреслює всю “кіношність” гри, поки ви спостерігаєте за тим як Нью Йорк розвалюють погані корпорації та інопланетяни. Вставили сюди і систему прокачування персонажу, яка працює на нано-хмарках, які випаровуються з трупів ворогів. Навіть QTE сюди засунули. Але замість того, щоб результат відчувався як Crysis плюс CoD, це скоріш нагадує Homefront.
І на відміну від Crysis, де ви можете випадково зруйнувати проходження, якщо будете постійно вибирати найнудніший шлях проходження, в цій грі всі шляхи нудні. Стріляти тут не цікаво, а кількість ворогів в деяких рівнях до абсурду величезна. Стелс нудний тому, що вороги завжди “знають” де гравець і гра буде завжди їх “магнітити” до вашого положення на мапі, навіть якщо вас ніхто технічно ще не бачив. В грі нема жодного моменту, жодної ідеї, яка могла б зробити її краще. І майже всі спроби зробити щось “нове” роблять тільки гірше і повільніше. Наприклад, чомусь в цій частині треба руками відмічати ворогів в біноклі, тоді як в першій частині це було автоматично.
Та все ж таки, Remastered версія хоча б зробила гру стабільніше, вона працює краще і виглядає набагато краще, ніж оригінал. З усіх цих трьох перевидань, саме Crysis 2 найбільше виграє в плані візуальної частини. Але хорошою гра від цього не стає і грати в неї я не рекомендую. Перша частина була набагато винахідніше, тоді як третя робить все те ж саме, що ця, але набагато краще.
І до речі про неї. З усіх частин серії, Crysis 3 мені сподобався більше за все. Я не вважаю навіть її дійсно прикольною, але грати в неї весело. І Remastered версія цього не змінила – гра все ще прикольна. Фактично, це спроба взяти всі відгуки людей на Crysis 2 і зробити щось краще. Тому гра все ще більш лінійна і спрощена, як і був Crysis 2 (і в деякому сенсі Warhead), але при цьому тут рівні більш відкриті і у вас набагато більше свободи в ґеймплеї. Режими костюму все ще спрощені, система покращень теж повертається, але цього разу вона дійсно цікава, тоді як спеціальні навички дійсно корисні і добре підходять дизайну рівнів. Сюжет продовжує бути важливим, але цього разу він і подається краще і трохи менш тупий. Плюс, головний герой тут знову з голосом і характером, а не мовчазний манекен.
Гра явно намагається стати ідеальним коктейлем з Crysis 1 та 2 і в неї чудово виходить. Вона і трохи immersive sim-lite, і багато шляхів на кожну локацію знову мають сенс, і рівні дуже великі і з можливістю сідати в транспорт, який дійсно корисний, а не виконує задачу короткого тир сегменту (правда, є і такий один). QTE інколи все ще зустрічаються, але хоча б їх менше. І костюм знову відчувається дійсно крутим. Правда, можливо навіть занадто крутим – навіть на нормальній складності гра доволі легка. І якщо навіть я це помітив і задумувався, що можливо варто режим складності переключити, то тим, хто любить дійсно складні ігри це буде ще більш помітно. Але мені дійсно подобається ця гра і майже всі зміни і оновлення механік тут корисні і прикольні.
Ремастер гри просто трохи покращує гру і нарешті відрубає потребу запускати окремий клієнт від EA. Тобто, змін тут помітних не дуже багато, але все одно ця версія краща за оригінальну. І пограти в неї я рекомендую. Дійсно прикольний екшен, який доволі короткий, але дуже приємний від початку і до кінця. Тому, хоча я нарешті і зрозумів чому всім подобається перша частина, це не змінює того, що Crysis 3 мені подобається більше.