Одразу після знайомства з Hebereke, я вирішив пограти в нещодавно випущене продовження і перевірити, як розробники переосмислять свою стару ідею. Результати виявились несподіваними. Здебільшого приємно несподіваними. Але інколи не дуже.
Ґеймплейно, гра багато чим нагадує першу частину Hebereke, яка виходила в Європі під назвою Ufouria: The Saga і зі змінами в сюжеті та дизайні персонажів. Тобто, це все ще action adventure platformer з сильним акцентом на дослідження світу, в якому локації пов’язані між собою. Але ці зв’язки тепер реалізовані інакше. Перша гра за своїм дизайном світу нагадувала метроїдванію – ви могли переходити з одного “біому” в інший і шлях в нові локації вам зазвичай перекривали перешкоди, які з часом ви могли перемогти за допомогою нових друзів та можливостей. В Hebereke 2 окремі біоми працюють скоріш як лінійні рівні, і хоча переходи між ними завжди залишаються в однакових місцях і їх положення відносно один одного не змінюється, повернутись з одного такого рівню в попередній не можна. Більш того, деякі з локацій вертикальні і в них ви завжди рухаєтесь вниз, без можливості повернутись назад всередині цього рівню.
Але навіть тут зміни не закінчуються і окрім цього Sunsoft вирішили зробити кожен рівень, окрім стартового, частково випадково згенерованим. Тому кожен раз, як ви виходити зі стартової локації де живе Хебе ви переходите в рівень, який може мати однаковий початок і завжди має однаковий фінал, але між цими частинами буде набір сегментів, які випадково вибираються з набору різних зробленими розробниками конфігурацій. Тому пограти в абсолютно однаковий рівень двічі в цій грі зазвичай неможливо. Ви все ще б’єтесь з босами і отримуєте нові можливості, деякі з яких дають вам можливість досліджувати шматки цих згенерованих рівнів, які ви не можете дослідити з самого початку. Але боси знаходяться в шматках рівня, які однакові кожен раз, а можливості тепер треба придбати в торговельному автоматі, який стоїть біля домівки Хебе. Окрім випадкової генерації рівнів, гра ще може випадково вибрати “місію”, яку ви можете виконати під час проходження рівня для додаткової винагороди. А коли ви доходите до кінця рівня, то ви або можете перейти в наступний (якщо такий є), або відправляєтесь назад додому.
Цей дизайн, якщо чесно, дуже дивний. З одного боку, реалізований він дуже непогано і це цікава ідея для платформеру, в якому акцент на дослідження. З іншого боку – в грі також акцент на збір різних предметів на рівнях, але ви можете зібрати лише ті, які існують в згенерованій для вас зараз конфігурації. Тому, щоб зібрати взагалі всі, вам треба перепроходити один і той самий рівень багато разів, поки ви не отримаєте всі колекційні предмети. Я вирішив це зробити, і трохи пожалкував, бо гра тоді перетворюється на трохи нудний грайнд, і не можу рекомендувати іншим робити теж саме, бо для проходження гри це все одно не потрібно.
А взагалі, в мене інколи створювалось враження, ніби розробники не просто повернулись до класики, а буквально були в гібернації останні 30 років, бо в грі відсутні купа елементів, які стали стандартними за останні декілька десятиріч. Гру ця відсутність поганою не робить, але просто це дуже не звично. ПК версія гри не має взагалі ніяких налаштувань, а папка гри використовує канджі. На щастя, сучасні операційні системи справляються з назвами папок та файлів не латиницею, але тем не менш, я не здивуюсь, якщо гра колись перестане працювати через такі рішення розробників.
З іншого боку, аудіо та візуальний дизайн гри неймовірний. Судячи з фотографій та відео про створення гри, абсолютно всі елементи проекту спочатку створювались як мініатюрні іграшки, які потім “оцифрували”. І в результаті гра виглядає не гірше (а може навіть і краще), Kirby’s Epic Yarn. А саундтрек використовує майже виключно нові аранжування музики з першої гри, яка і так вже була неймовірна і в нових версіях звучить дуже цікаво. Управління персонажами в порівнянні з першою грою зробили набагато зручніше і приємніше. Правда, переключатись між персонажами тепер треба поступово, без можливості вибрати конкретного. І трохи шкода, що більшість спеціальних можливостей у персонажів не сильно корисні, бо в бою від них не часто є користь, а в дослідженні допомагають лише декілька з них.
Та в цілому, мені дуже сподобалось грати в Hebereke 2/Ufouria: The Saga 2, хоч гра і така дивна. А може саме тому, що вона така дивна. Бо хоча в ній вистачає не найкращих рішень з точки зору дизайну, вона дуже мила і грати в неї приємно. Якщо ви можете утриматись від бажання зібрати все, то цю гру дуже легко рекомендувати. Але навіть якщо не можете, гра вам скоріш за все сподобається.