The Talos Principle 2 була однією з моїх найулюбленіших ігор 2023-го. Майже все в ній мені сподобалось – чудовий темп, дотепний сценарій, гарно продумана складність загадок і хоча першу частину серії вже було легко рекомендувати, це продовження було навіть краще. Для оригіналу через пів року після релізу виходило DLC Road To Gehenna, тому ні для кого не повинно було стати сюрпризом, що через пів року після виходу сіквелу для нього теж буде DLC – Road to Elysium. І навіть якщо з часом це доповнення не будуть згадувати з такою ж любов’ю, як Road To Gehenna, в нього все одно варто пограти.
Можливо DLC планували випускати частинами, а може так вийшло з інших причин, але Road to Elysium розділено на три абсолютно незалежні міні-кампанії: Orpheus Ascending, Isle of the Blessed та Into the Abyss. І розділені вони не лише з точки зору історій, які вони розповідають, а й з точки зору акцентів на різні ігрові механіки.
Orpheus Ascending не акцентує сюжет і замість цього повністю зосереджений на тому, щоб максимально розкрити механіку лазерних променів. І механіка виявляється набагато більш глибокою, ніж може здатись з основної гри, тому загадки в цій частині постійно дивують. Isle of the Blessed працює так само, як і основна гра і сюжетно грає роль епілогу для основної гри. Загадки тут використовують всі механіки гри, вистачає і діалогів та секретів і саме заради цієї частини більшість гравців і будуть купувати DLC, я вважаю. Ну і нарешті Into the Abyss теж не так сильно акцентує історію і більш обмежена в плані механік, але загадки тут неймовірно складні і зазвичай потребують від вас планування на декілька кроків вперед.
В DLC грати дуже приємно (особливо в Isle of the Blessed), жарти тут все ще неймовірно смішні, а персонажі харизматичні, але загальний досвід відчувається менш продуманим. Наприклад, в основній грі є дуже мало моментів, де ви можете заблокувати себе так, що вам залишається лише перезапуск чекпоінту. Тоді як в цьому DLC (особливо в Into the Abyss) це буде відбуватись помітно частіше. Не те, щоб прямо кожна загадка тут була такою, але все одно на контрасті з основною грою, де я про перезапуск майже ніколи не задумувався, тут в цьому не рідко виникає потреба і це дратує. Плюс, трохи шкода, що в DLC не додали ніяких нових механік, чи не повернули якісь з тих, які були в першій грі, але не потрапили в другу. Тому, хоча загадки тут все одно дуже якісні, це просто “ще більше The Talos Principle 2”. І я також не в курсі, чи доповнення враховує ті варіанти вибору, які ви робите в основній грі, чи події тут враховують якийсь свій “канон”, бо в моєму випадку всі варіанти (або майже всі) співпали з тим, що я робив. Але може для когось це буде не так.
Але дратуючі дрібниці можна пробачити, бо Road to Elysium – дуже класне доповнення. Я зовсім не очікував, які нюанси різних механік мені розкриються в цьому DLC, бо в основній грі їх ніколи не треба використовувати. Але все ж – чи варто брати DLC одночасно з основною грою, якщо ви її ще не пройшли? Мабуть ні – саму гру обов’язково треба пройти, але я рекомендую спочатку в неї пограти, а потім вже вирішувати, чи хочете ви ще. І якщо хочете, то чи варто одразу в це грати, чи може спочатку почекати і дати голові відпочити.