survival horror – Klardendum

Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)

18/10/2024 18/10/2024

I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..

Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.

Думки про: Silent Hill 2 (2024)

18/10/2024 18/10/2024

Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..

Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.

Happy about: Crow Country

13/05/2024 13/05/2024

We seem to be in the middle of survival horror revival period, with both high profile and niche indie titles revisiting this niche subgenre of action adventure games. There have been some great titles released over the past 7 years and quite a few solid ones. But there’ve also been some stinkers and a few titles that cared more about the aesthetics of the genre, not its design. From the early previews and the demo, I expected Crow Country to land among the latter. Thankfully, the game turned out to be considerably better than that.

Read more“Happy about: Crow Country”

Радий: Crow Country

13/05/2024 13/05/2024

Схоже, що ми все ще в періоді відродження survival horror, і постійно бачимо нові релізи від великих та маленьких студій в цьому піджанрі action adventure. За останні 7 років вийшло декілька чудових ігор, і доволі багато просто прикольних. Але вистачає й поганих або таких, які більше акцентують аудіо-візуальну ностальгію, а не гарний дизайн. На основі моїх перших вражень і демо версії, я очікував що саме до останніх буде відноситись Crow Country. На щастя, гра виявилась дуже прикольною.

Thoughts on: You Will Die Here Tonight

14/12/2023 14/12/2023

It always pains me to see games like You Will Die Here Tonight. Games that aim to do true classic survival horror with some new ideas but fail miserably. Though, at least in the case of You Will Die Here Tonight the end result is still quite serviceable and with some updates and fixes might become slightly better. Though it won’t fix any of the issues that are making this project deeply flawed on a fundamental level. And my experience with the game went from mild curiosity to genuine, though sometimes annoyed, engagement. Only to plummet into frustration as I stopped playing it right during the final sequence of the game and refuse to attempt it again, as it’s horrendously designed.

Думки про: You Will Die Here Tonight

14/12/2023 20/02/2024

Кожен раз коли я бачу ситуацію як з You Will Die Here Tonight мені стає сумно. Бо це гра, яка намагається бути дійсно прикольним класичним survival horror зі свіжими ідеями, але в неї катастрофічно не виходить. На щастя, у випадку з You Will Die Here Tonight фінальний результат все одно доволі прикольний і з майбутніми оновленнями може стати ще краще. Але оновлення не зможуть виправити проблеми, які існують на фундаментальному рівні проекту. І мій досвід з грою пройшов шлях від цікавості і захоплення до роздратованості. І прямо перед на найостанніших моментах гри я не витримав і відмовляюсь проходити це до кінця.

O tempora: Alone in the Dark: The New Nightmare

18/10/2023 18/10/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Now that the original trilogy is out of the way, I can talk about the Alone in the Dark game I’ve played the most – Alone in the Dark: The New Nightmare. The first and so far only reboot of the storyline. You see, for all the convoluted storylines, the original trilogy and the 2008 game are actually part of the same timeline. Even the horrible and rightfully forgotten spin-off Illumination was technically part of the same world. But with The New Nightmare the series attempted a fresh start headed by Darkworks, whom I recently talked about when revisiting Cold Fear. And it did many things right and a few things very wrong.

О часи: Alone in the Dark: The New Nightmare

18/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Поговорили про оригінальну трилогію, час поговорити про частину Alone in the Dark, в яку я грав найбільше – Alone in the Dark: The New Nightmare. Перший і на сьогодні єдиний перезапуск сюжетної лінії серії. Як не дивно, оригінальна трилогія, гра 2008-го і навіть жахливий і всіма забутий Illumination вважаються частиною однієї об’єднаної історії. Але The New Nightmare був новим початком серії, який розробили Darkworks, про Cold Fear яких я нещодавно розповідав. І тут багато чудового, але деякі речі жахливі.

O tempora: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 08/10/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

It’s been a while since I’ve last played any Alone in the Dark game. I admired the original and genuinely liked the 2008 game despite all of its numerous flaws. My favorite one was the first reboot, Alone in the Dark: The New Nightmare. But the original still had that “something” about it that I really liked. Not the sequels, however. But for the sake of revisiting every game, I decided against my better judgement to play all of the first three Alone in the Dark games, knowing well that I will not enjoy the two thirds of the journey.

О часи: Alone in the Dark 1, 2, 3

08/10/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Я дуже давно не грав в серію Alone in the Dark. Оригінал я завжди поважав, а гру 2008-го сильно люблю, не зважаючи на неймовірну кількість проблем. А улюбленою грою серії в мене була перша спроба її перезапуску – Alone in the Dark: The New Nightmare. Та зараз поговоримо про першу трилогію, в якій оригінал досі сприймається з повагою, а от сіквели ні. Тем не менш, я пройшов їх всі, хоча і розумів, що грати в другу і третю частину мені не сподобається.