RPG – Klardendum

In love with: Tactical Breach Wizards

13/12/2024 13/12/2024

Whenever I see “turn-based strategy” or “tactical RPG” it’s an almost certain marker that the game is not for me. I’ve never had much patience for turn-based anything in general and very few (in a grand scheme of things) games and game series approached the concept in a way that I found exciting. Due to that, my initial reaction to Tactical Breach Wizards was dismissive – no matter how good the game could be, it had a high chance of being not my cup of tea whatsoever. But after seeing highly positive reception that especially focused on the writing I decided to give it a chance. When I learned that Suspicious Developments, the developers of the game, were the team behind Gunpoint, I got even more curious as while that game was also totally not my thing, it was inventive, understood how to mix planning and exciting action and was quite funny from what little of it I have experienced.

And even so, Tactical Breach Wizards exceeded all my expectations and are one of the biggest highlights of 2024 for me.

Зачарований: Tactical Breach Wizards

13/12/2024 13/12/2024

Кожного разу, коли гру описують як “покрокову стратегію” чи “тактичну рольову гру” я починаю її ігнорувати. Це не мої жанри і в мене не вистачає терпіння на будь-які покрокові ігри, і в цього правила накопичилось дуже мало виключень. Тому і Tactical Breach Wizards я спочатку проігнорував. Класна чи ні – це не моє, і все. Але відгуки на гру були чудові, і багато людей писали, що написана вона особливо класно, тому я вирішив її спробувати пройти. І лише тоді побачив, що розробляли гру Suspicious Developments, які відомі завдяки Gunpoint. Та гра мене теж не зацікавила, але вона була швидка, насичена і весела, при цьому маючи немало стратегічного планування в основі. З кожним новим фактом Tactical Breach Wizards ставали для мене все цікавіше…

І навіть при таких початкових очікуваннях, гра виявилась дуже приємним сюрпризом і одним з найкращих проектів 2024-го.

Thoughts on: The Thaumaturge

10/03/2024 10/03/2024

While I didn’t have high hopes for The Thaumaturge, it seemed potentially interesting. The setting, the time period, the topics and how mystical dark fantasy story could be integrated in all of that was promising. And the mix of story driven adventuring with turn based battles had a lot of cool ideas about them. But, unfortunately, the end result is quite underwhelming for the most part and outright bad in a few spots.

Read more“Thoughts on: The Thaumaturge”

Думки про: The Thaumaturge

10/03/2024 10/03/2024

Від The Thaumaturge я багато не очікував, але не можу не признати, що гра виглядала потенційно цікавою. Сетинг, часовий період, теми і суміш темного фентезі з історичними подіями могли створити чудову гру. І навіть ґеймплейно тут є потенціал в суміші сюжетної пригодницької гри з покроковими боями. Та на жаль, в цілому результат виявився розчаровуючим. А інколи і зовсім поганим.

Read more“Думки про: The Thaumaturge”

In love with: Cyberpunk 2077 (2.01 with Phantom Liberty)

03/11/2023 03/11/2023

I suppose, Cyberpunk 2077 is the perfect example of why is it I try to avoid playing and reviewing games until they’re “complete”. Though, surprisingly, the big change that makes my old review somewhat outdated isn’t the new expansion Phantom Liberty, but rather the 2.0 patch that overhauled the game in a substantial way and all of the patches that preceded it. I loved playing the game even more than before, but this time I can also easily recommend it to others. All it took was “just” 3 extra years of development…

Зачарований: Cyberpunk 2077 (2.01 з Phantom Liberty)

03/11/2023 29/11/2023

Cyberpunk 2077, мабуть, найкращий приклад того, чому я зазвичай уникаю оглядів на ігри, поки їх не можна назвати “повною версією”. Хоча, як не дивно, головною причиною назвати мій старий огляд на гру менш актуальним стало не доповнення Phantom Liberty, а оновлення 2.0, яке настільки оновило гру, що вона сприймається як нова. Гра мені сподобалась і перший раз, але саме зараз я нарешті можу спокійно її рекомендувати іншим. Три роки після виходу гри…

O tempora: Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords

16/07/2023 16/07/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

There are several well known sad “oh what if they had more time” stories in video game development, where it’s well known that the game was launched in a state that was viewed by its own developers as incomplete. Not necessarily even buggy or full of issues, but not containing everything that has been already prepared and shipped, but locked and normally inaccessible. And to me, Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords is the saddest example of them all. The first title of Obsidian Entertainment, a gathering of incredibly talented and experienced people from Black Isle Studios backed by new no less talented team members, it remains my personal favorite Star Wars story of them all. No really – there’s not a single other piece of SW-related media that is as good as this. Yet, even with a fantastic The Sith Lords Restored Content Modification (TSLRCM for short) that restores a lot of cut content in its current 1.8.6 version, the game occasionally feels incomplete and playing the game can be a frustrating experience.

О часи: Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords

16/07/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Існує декілька відомих історій в ігровій індустрії, де гра виходила в стані, який самі розробники вважали незакінченим і гравцям залишається лише вигадувати те, якою могла б бути гра, якби їй дали більше часу. Результати таких історій не завжди з багами і проблемами, але в них завжди чогось не вистачає, навіть коли частина цього “щось” існує в ігрових файлах. Найсумнішим прикладом такої ситуації, як на мене, була Star Wars Knights of the Old Republic II: The Sith Lords – перша гра від Obsidian Entertainment, колективу талановитих розробників, як з досвідом після роботи в Black Isle Studios, так і новачків. Бо ця гра – досі моя улюблена історія у всесвіті Зоряних Війн, але навіть з неймовірним модом The Sith Lords Restored Content Modification (або коротко TSLRCM), який в нинішній версії 1.8.6 відновлює багато вирізаного контенту, ця історія відчувається незакінченою і інколи дуже дратуючою.

O tempora: Star Wars: Knights of the Old Republic

12/07/2023 12/07/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

I think, none of the other BioWare games had the impact on gaming as Star Wars: Knights of the Old Republic had. Originally released in 2003 on Xbox, it was the culmination of everything the company did up until that point, but streamlined (in the best possible way) for consoles and due to that (and the Star Wars setting) it managed to cover an audience so huge no “western” RPG covered before. It kickstarted the rise in popularity of morality systems, romance options, “home bases” with companions to choose from… All of it existed in games before, but KotOR became a template for lots of games to follow. All while also being, arguably, the least controversial and most beloved Star Wars product from the whole prequel period of the franchise.

I played this game a lot back in the day, but after the sequel (which I loved so much more), I revisited it less and less and the last time I’ve played it was more than 15 years ago. Now that the game is turning 20, I’ve decided to finally revisit it and see how it fares.

О часи: Star Wars: Knights of the Old Republic

12/07/2023 12/07/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

З усіх проектів BioWare, жодна з ігор не мала настільки великого впливу на індустрію як Star Wars: Knights of the Old Republic. Вона вийшла в 2003-ому на Xbox і була кульмінацією всього досвіду, який компанія набрала за час свого існування. Але цей досвід тепер був навмисно “спрощений” (в найкращому сенсі) для консольної аудиторії, завдяки чому (і бренду Зоряних Війн, звичайно) гра була, мабуть, найпопулярнішою “західною” RPG. Саме з неї стало популярним робити системи моралі, заводити романи з персонажами, мати свою “базу” для гравців, де можна вибирати напарників в подорож. Всі ці елементи вже зустрічались в іграх, але саме KotOR стала шаблоном, якому стали наслідувати. Ну і плюс, Зоряні Війни тоді багато хто переставав любити, а ця гра всім все одно подобалась.

Я багато проходив цю гру, але після виходу сіквелу (який мені подобається набагато більше), то майже жодного разу не грав знову. Тому останні раз я проходив проект років 15 назад. Цього року грі буде 20 і я вирішив, що саме час знову її пройти.