Of all the numerous first person puzzle games that I’ve played ever since Portal made the genre extremely popular back in 2007, Viewfinder might be the one I’m most conflicted on. More often than not, games like this are simply unremarkable, sometimes they get boring or frustrating and rarest of all they get genuinely fun all the way through. The main mechanic of Viewfinder is anything but unremarkable and the developers find ways to create good puzzles around it, and yet… There are a couple of things that sour the experience.
Tag: puzzle
Думки про: Viewfinder
Хоч жанр пазл ігор від першої особи став популярним ще з 2007-го, коли вийшов Portal, і я проходив дуже багато прикладів жанру, жодна з них не викликала в мене настільки змішані почуття, як Viewfinder. Частіше за все, такі проекти просто забуваються. Інколи вони особливо дратують чи виявляються занадто нудними. Але буває і так, що їх проходити дуже приємно до кінця. Основні механіки в Viewfinder – незабутні і загадки навколо них прикольні, але… Тут є декілька речей які помітно псують досвід.
Disapprove: Q.U.B.E. 10th Anniversary
I can’t think of any other example of the series, where each following release is progressively worse and more pointless, but somehow Q.U.B.E. manages to do this over and over again. The original game from 2011 was, and still is, a fantastic in its minimalist simplicity first person physics based puzzle game that takes under 3 hours to complete and looks really cool despite its somewhat outdated visuals. And now, after a pointless Director’s Cut and terribly boring Q.U.B.E. 2 we have Q.U.B.E. 10th Anniversary which promises to be an improved and definitive remaster of the original game but in reality it’s… Oh boy…
Розчарування: Q.U.B.E. 10th Anniversary
Я не можу згадати інших серій, окрім Q.U.B.E., де з кожним релізом ігри ставали лише гірше, але у цієї серії це якось вдається. Оригінальна гра вийшла в 2011 і досі залишається дуже прикольною пазл грою від першої особи з дуже мінімалістичним стилем і простими механіками. І вона досі прикольно виглядає, не зважаючи на застарілу графіку. Тому 3 години на її проходження варто витратити. Але потім було зайве перевидання Director’s Cut і неймовірно нудний Q.U.B.E. 2 і ось тепер виходить Q.U.B.E. 10th Anniversary, яка рекламує себе як покращене перевидання оригінальної гри. Вона бреше.
Thoughts on: The Inheritance of Crimson Manor
I’m usually not that into puzzle focused games or “escape room” type titles. Adventure games for me has always been about interesting stories and characters first and puzzles… not even second, really. But there are some rare exceptions where something grabs me about the game even if it isn’t really “my thing”, and in the case of The Inheritance of Crimson Manor it was a promise of exploration. I love the idea of a “creepy mansion” done in the typical gothic horror fashion – with secret rooms, hidden switches and a horrible family secret behind it all. And this game does this pretty well.
Думки про: The Inheritance of Crimson Manor
Зазвичай в “escape room” ігри я не граю. Для мене жанр пригод був завжди в першу чергу про історії і персонажів, а вирішення загадок мене цікавить набагато менше. Але час від часу я стикаюсь з проектом, який мені подобається, навіть коли це “не моє”, зазвичай через інші механіки. У випадку з The Inheritance of Crimson Manor мені дуже сподобалось досліджувати локацію. І взагалі вся ідея зі страшним великим будинком у стилі готичного горору (з секретними кімнатами і сімейними таємницями) мені дуже імпонує. Що, на щастя, у гри вийшло непогано.
Thoughts on: Moncage
Puzzle games or sequences in games built around perspective and optical illusions are tricky to do well. You have to direct player view to the patterns you wish them to see, but without robbing them of the eureka moment of finding it, provide them with a goal without turning the process into just solving problems, keeping the joy of discovery intact. Antichamber, Gorogoa or even The Witness (for all of its countless issues) are great examples of titles that do that well, at least for the most part. Moncage isn’t. It’s not bad, but playing it isn’t particularly fun.
Мысли про: Moncage
Паззл игры или паззл элементы в играх построенные вокруг оптических иллюзий и перспективы очень сложно сделать хорошо. Нужно дать игрокам шанс заметить то, что вы хотите показать, но сделать это так, чтобы игроки думали, что они сами до этого додумались. Чтобы они чувствовали радость процесса, а не просто “решали загадку”. Antichamber, Gorogoa или даже The Witness (со всеми её проблемами) делают это хорошо большую часть времени. А Moncage не умеет. Поэтому играть в неё не очень интересно.
Disapprove: Webbed
When I first stumbled upon Webbed, it looked like a curious game. Yet, every time I watched any gameplay, I was getting the feeling that despite the really cool mechanics and ideas, the game isn’t actually fun to play. I dismissed the fears, however, and decided to play the game myself. It really isn’t fun to play.
Разочарование: Webbed
На первый взгляд, Webbed, показалась мне любопытной. Но посмотрев парочку прохождений, у меня сложилось впечатление, что играть в этот проект не очень прикольно, хоть механики классные. Я всё равно решил поиграть сам. И убедился, что играть действительно не очень приятно.