This has been the first Ninja Gaiden game I have completed. Sure, I have played the classic NES titles, but I was never a fan of action platformers, so I saw more of those games more than played them myself. And of course I have heard a lot about the reboot of on the original Xbox, later re-released as Ninja Gaiden Black. But didn’t own the consoles you could play it, or its sequels on. I did plan to grab the Master Collection when it was announced, but was dissuaded by the negative reviews on the PC port quality. It was as if playing Ninja Gaiden is just not going to happen, until earlier this year an upcoming sequel to the rebooted series was announced. And, even more surprising, the announcement was accompanied by the same day release of Ninja Gaiden 2 Black – a remake of a remake of the second game, but now running on Unreal Engine 5. I had to finally play this game, and I am extremely glad I did.
Tag: Hack and slash
Радий: Ninja Gaiden 2 Black
Я нарешті пройшов хоча б одну гру серії Ninja Gaiden. Звичайно, я в дитинстві стикався з класичними 2D частинами на NES клонах, але екшен платформери мені не дуже подобаються, тому я скоріше дивився, як їх проходять друзі. Про перезапуск серії на оригінальному Xbox, який потім вийшов в оновленому варіанті Ninja Gaiden Black, я чув багато позитивного, але в мене ніколи не було консолей, на яких виходила ця гра, або її продовження. Тому коли анонсували Master Collection, де всі вони були на ПК, я хотів її придбати… Аж поки інші гравці не відписали, що порт на ПК був доволі поганим. Аж раптом, цього року анонсували Ninja Gaiden 4 і в той же день випустили рімейк другої 3D частини серії, тепер під назвою Ninja Gaiden 2 Black (і на Unreal Engine 5). Цього шансу я не хотів упустити. І дуже радий, що нарешті пограв в цю гру.
Thoughts on: Dragon Age: The Veilguard
As someone, who got into computer roleplaying games due to the first two Baldur’s Gate titles decades ago, my takes on Dragon Age were often considered at least somewhat controversial. While I liked Origins, I never cared about it that much and found it quite boring. As everyone pointed at the copy and paste dungeons of Dragon Age II, I called it the best story-driven RPG BioWare has created, and stand by those words even today. And… Hmm, I suppose saying that Inquisition isn’t worth your time was not a very controversial opinion. But nonetheless, I admired Dragon Age world and even Inquisition, for all of the dozens of hours of boring crap, felt like it still belonged to the same world first shown in Origins. The Veilguard offers only tiny glimpses of that and most of the time feels like a Saturday morning cartoon adaptation of the story. Yet… it can be quite alright to play anyway.
Думки про: Dragon Age: The Veilguard
Я вперше захопився комп’ютерними рольовими іграми після досвіду з першими Baldur’s Gate на початку 00-их, тому мої думки про серію Dragon Age зазвичай викликають у людей здивування. Наприклад, мені подобалась Origins, але я при цьому вважав гру доволі нудною. Поки всі тикали пальцями в копіпасту Dragon Age II, я називав гру найкращою сюжетною RPG від BioWare, і моя думка досі не змінилась. А коли я казав, що Inquisition не варта вашого часу, то… окей, ця думка ні у кого претензій не викликала. В будь-якому випадку, мені дуже подобається світ Dragon Age і навіть Inquisition, якою нудною гра б не була, відчувалась як частина того цікавого і великого світу, з яким нас познайомила Origins. В The Veilguard цього майже нема. А те що є, скоріше нагадує мультсеріал адаптацію серйозного кіно. Та, в принципі, грати в цю гру не так погано.
In love with: Slitterhead
Right from its initial announcement, Slitterhead was promising to be something special. The first title from a new studio formed by some of the key personnel who previously headed the original Silent Hill, the Siren series and Gravity Rush series had very little chance of being a “typical” game. I expected it to be at least a little bit jank and sometimes frustrating – and it is, – but I also expected to be amazed and excited. And I was. So while I can safely assume, Slitterhead might not “click” with a large amount of players, it is something to be experienced nonetheless.
Зачарований: Slitterhead
Ще з анонсу Slitterhead я очікував від гри приємних сюрпризів. Це перший проект студії, яку сформували деякі з ключових членів команди, які до цього працювали над першим Silent Hill, та серіями Siren і Gravity Rush, тому “типовою” гра не могла бути. Знаючи ці проекти, я також очікував, що гра буде трохи корява і дратуюча, в чому виявився правим. Але також я очікував, що гра мене вразить. І з цим розробники теж впорались. Slitterhead багато кому може здатись занадто “дивною” грою, але пограти в неї в будь-якому випадку варто.
In love with: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess
Kunitsu-Gami: Path of the Goddess is not a game that I could call revolutionary or innovative. It is a very curious mix of hack and slash action game with a tower defense strategy and I haven’t seen it done quite like this before. But definitely not revolutionary. And yet, I can’t help but love this project and wish to see more huge development companies and corporations learn from it. No, not from the mix of genres, but rather from the approach this game takes. You see – this is very much a “AA game”, made by “AAA” standards, which is something you used to see all of the time back in the late 90s-early 00s, but which doesn’t really happen anymore. And playing this game reminded me of how much are we all missing out with the current gaming market trends.
Зачарований: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess
Я не назвав би Kunitsu-Gami: Path of the Goddess революційною грою. Але це дуже прикольна суміш hack and slash action та tower defense стратегії, аналогів якій я раніше не бачив. Нічого революційного, але настільки надихаюче і приємне, що я сподіваюсь побачити більше проектів, які підуть цим же шляхом. Не в плані такої суміші жанрів, а в плані підходу до бюджету та амбіцій. Бо по факту, це гра “АА бюджету”, зроблена за стандартами “ААА бюджету”, що в кінці 90-их та на початку 00-их великі студії робили не рідко, але сьогодні такого не побачиш. І проходження цього проекту нагадало мені за що я взагалі обожнюю ігри, і чого дуже не вистачає посеред сучасних трендів ігрового ринку.
Happy about: Hi-Fi Rush
Hi-Fi Rush is a curious attempt at mixing a hack and slash action adventure in the style of Devil May Cry with a rhythm game. It was surprise released at the start of 2023 by Tango Gameworks, with the game project being directed by the same director, who previously managed the wonderful The Evil Within 2. And while I love the game’s style and energy, they are the main reason I’ve enjoyed it. Often in spite of the gameplay, not because of it.
Радий: Hi-Fi Rush
Hi-Fi Rush – це дуже цікава спроба змішати hack and slash action adventure в стилі Devil May Cry з ритм грою. Tango Gameworks несподівано випустили гру на початку 2023-го, і проектом керувала та ж людина, яка також відповідала за чудовий The Evil Within 2. І хоча мені подобається настрій та стиль цієї гри, я пройшов її майже лише заради них, а не заради ґеймплею, який мені не дуже сподобався.