In love with: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess

Kunitsu-Gami: Path of the Goddess is not a game that I could call revolutionary or innovative. It is a very curious mix of hack and slash action game with a tower defense strategy and I haven’t seen it done quite like this before. But definitely not revolutionary. And yet, I can’t help but love this project and wish to see more huge development companies and corporations learn from it. No, not from the mix of genres, but rather from the approach this game takes. You see – this is very much a “AA game”, made by “AAA” standards, which is something you used to see all of the time back in the late 90s-early 00s, but which doesn’t really happen anymore. And playing this game reminded me of how much are we all missing out with the current gaming market trends.

Read more“In love with: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess”

Зачарований: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess

Я не назвав би Kunitsu-Gami: Path of the Goddess революційною грою. Але це дуже прикольна суміш hack and slash action та tower defense стратегії, аналогів якій я раніше не бачив. Нічого революційного, але настільки надихаюче і приємне, що я сподіваюсь побачити більше проектів, які підуть цим же шляхом. Не в плані такої суміші жанрів, а в плані підходу до бюджету та амбіцій. Бо по факту, це гра “АА бюджету”, зроблена за стандартами “ААА бюджету”, що в кінці 90-их та на початку 00-их великі студії робили не рідко, але сьогодні такого не побачиш. І проходження цього проекту нагадало мені за що я взагалі обожнюю ігри, і чого дуже не вистачає посеред сучасних трендів ігрового ринку.

Read more“Зачарований: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess”

Happy about: Hi-Fi Rush

Hi-Fi Rush is a curious attempt at mixing a hack and slash action adventure in the style of Devil May Cry with a rhythm game. It was surprise released at the start of 2023 by Tango Gameworks, with the game project being directed by the same director, who previously managed the wonderful The Evil Within 2. And while I love the game’s style and energy, they are the main reason I’ve enjoyed it. Often in spite of the gameplay, not because of it.

Read more“Happy about: Hi-Fi Rush”

Радий: Hi-Fi Rush

Hi-Fi Rush – це дуже цікава спроба змішати hack and slash action adventure в стилі Devil May Cry з ритм грою. Tango Gameworks несподівано випустили гру на початку 2023-го, і проектом керувала та ж людина, яка також відповідала за чудовий The Evil Within 2. І хоча мені подобається настрій та стиль цієї гри, я пройшов її майже лише заради них, а не заради ґеймплею, який мені не дуже сподобався.

Read more“Радий: Hi-Fi Rush”

In love with: Blasphemous 2

While initially I bounced off Blasphemous due to its focus on the “Dark Souls inspired challenge”, I did end up liking it a lot when playing the final version of the game a year ago. The title remained a bit too cryptic with some of its design and there still were some rude moments, but overall it was redesigned to be much more fun and welcoming. Its visual style and soundtrack were phenomenal as well.

I was very cautious about Blasphemous 2 as I couldn’t predict what direction a sequel could take. I could bounce off it even harder, after all, depending on what the focus of the game would be. In the end, I loved playing it. Yet I feel like some die hard fans of the original might get disappointed.

Read more“In love with: Blasphemous 2”

Зачарований: Blasphemous 2

Моя перша спроба пройти Blasphemous закінчилась дуже швидко, тому що гра намагалась бути “складною як Dark Souls”. Але з другої спроби рік тому гра мені дуже сподобалась. Вона все ще була занадто заумною з точки зору дизайну і в ній бували неприємні моменти, але після всіх оновлень в гру було дуже прикольно грати. А візуальний стиль та саундтрек в ній були просто феноменальні.

На Blasphemous 2 я дивився з сумнівами, бо хто знав яким може вийти продовження. Розробники могли б зробити гру ще складніше і мені б це не зайшло. Але ні, гра мені сподобалась навіть більше ніж перша. Але з причин, які найбільших фанів оригіналу можуть розчарувати.

Read more“Зачарований: Blasphemous 2”

Thoughts on: Persona 5 Strikers

Wish I could say the fact that Persona 5 Royal completely exceeded my expectations is a factor with how disappointing Persona 5 Strikers turned out to be, but that’s not really the case. I went into it expecting a good mindless hack and slash action RPG with a story that will at least be not bad, yet even that was too much to ask. And while I didn’t hate the title and even occasionally enjoyed it, I’m not sure who the audience for this game is supposed to be.

Read more“Thoughts on: Persona 5 Strikers”

Думки про: Persona 5 Strikers

Я би хотів сказати, що неперевершеність Persona 5 Royal вплинула на те, що Persona 5 Strikers на її фоні мене розчарувала, але проблема не в цьому. Бо я почав проходити цю гру, очікуючи тупий hack and slash action RPG з сюжетом, який хоча б не буде жахливим, але навіть цього гра нормально не зробила. І хоча інколи мені навіть подобалось її проходити, мені складно уявити кому саме цей проект повинен подобатись.

Read more“Думки про: Persona 5 Strikers”

Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion

Being not much of a fan of Final Fantasy VII, I was never in a rush to try out any of the related games or media that Square Enix dubbed “Compilation of Final Fantasy VII”. So I did watch Advent Children back in the day, and thought it was quite crap, but have not looked into 2 internationally released games in the collection – Dirge of Cerberus (for PS2) and Crisis Core (for PSP). Yet, while Dirge wasn’t particularly liked by anyone, Crisis Core did have a lot of positive reviews. Which might be one of the reasons that Square Enix decided to remaster (on a technical level – remake) the game for modern platforms now called Reunion. And I’m glad they did, because this title is pretty neat.

Read more“Happy about: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion”

Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion

Оскільки я не дуже великий фан Final Fantasy VII, в мене ніколи не було сильного бажання пограти в пов’язані з основною частиною ігри, які Square Enix назвали “Compilation of Final Fantasy VII”. Я колись подивився Advent Children, подумав що не фільм а лайно, і не дивився на 2 гри, які також вийшли в цій колекції – Dirge of Cerberus (на PS2) та Crisis Core (для PSP). Але хоча Dirge нікому не сподобався, у Crisis Core оцінки були непоганими. Можливо, це одна з причин, чому Square Enix вирішили зробити ремастер (а з технічної сторони рімейк) цієї гри на сучасних платформах і назвали його Reunion. І гра виявилась прикольною.

Read more“Радий: Crisis Core: Final Fantasy VII Reunion”