Happy about: Riven (2024)

It was two years ago that I’ve finally played Myst from start to finish for the first time. After decades of attempts to “get it”, the game clicked with me, most likely due to the direct controls that made playing it far more convenient than the classic screen by screen navigation. And while its The Chronicles of Amber inspired story didn’t grab me that much, the constant sense of discovery in that game as the main aspect of its puzzles certainly did. Hence why I was very excited to learn that Riven: The Sequel to Myst was getting a similar treatment as well, so I could finally understand how people in Rivne live with all of these puzzles around… Sorry, couldn’t help myself.

Anyway, the Riven remake is out and, from what I’ve checked in video form after completing it, quite different from how the game used to be originally. So, I suppose, I will never know if I like the original game, but I definitely enjoyed this one.

Read more“Happy about: Riven (2024)”

Радий: Riven (2024)

Я вперше пройшов Myst від початку до кінця всього два роки тому. Після багатьох років, гра нарешті мені сподобалась. В основному завдяки управлінню гри в новому виданні, з якими розшифровувати що змінилось від того, що я натиснув на якусь кнопку, стало набагато зручніше. І хоче сюжет серії, який явно створювався під впливом Хронік Амбера, мене не сильно захопив, дивуватись кожній новій локації і поступово отримувати розуміння, як і навіщо вона працює було дуже цікаво. Чому мене і зацікавила новина, що для Riven: The Sequel to Myst теж роблять повноцінний рімейк. І я нарешті дізнаюсь, що таке життя в Рівне, коли навколо тебе складні загадки… Вибачте, не втримався.

Так ось, рімейк Riven нарешті вийшов і з того, що я зміг перевірити і порівняти завдяки відео проходженням, він доволі сильно відрізняється від оригінальної версії. Тому, все ж таки, я не дізнаюсь, чи сподобалась би мені оригінальна гра. Але рімейк точно сподобався.

Read more“Радий: Riven (2024)”

Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

The Talos Principle 2 was easily one of my favorite game releases of 2023. Wonderfully paced, wittily written and well-balanced in terms of difficulty, the first person puzzle game was an improvement in my eyes over the already amazing original game. That did get a well received epilogue DLC Road To Gehenna half a year after its release. So, I guess, it only makes sense that half a year after the release of the sequel it receives its own DLC – Road to Elysium. And while I doubt it will get as well received, it’s a really fun three piece addition to an already wonderful title.

Read more“Happy about: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium

The Talos Principle 2 була однією з моїх найулюбленіших ігор 2023-го. Майже все в ній мені сподобалось – чудовий темп, дотепний сценарій, гарно продумана складність загадок і хоча першу частину серії вже було легко рекомендувати, це продовження було навіть краще. Для оригіналу через пів року після релізу виходило DLC Road To Gehenna, тому ні для кого не повинно було стати сюрпризом, що через пів року після виходу сіквелу для нього теж буде DLC – Road to Elysium. І навіть якщо з часом це доповнення не будуть згадувати з такою ж любов’ю, як Road To Gehenna, в нього все одно варто пограти.

Read more“Радий: The Talos Principle 2 – Road to Elysium”

Thoughts on: Still Wakes the Deep

It’s odd. I know, from talking to Dan Pinchbeck, the founder and creative director of The Chinese Room, over 10 years ago, that they never wanted to stick to the story exploration games (or walking simulators as people often dismissively call them). Amnesia: A Machine for Pigs, which I still like a lot, was supposed to be more systems driven, before cutting down on features in favor of story on recommendation from Frictional Games. Everybody’s Gone to the Rapture was envisioned as a simulation game where you live out the last moments before the world ends, not a game where you see echoes of these events. And while I didn’t find their first title after being purchased by Sumo Digital, that is Little Orpheus, interesting and never finished it, it was trying to be a cinematic/puzzle platformer, not a game driven by narration. Maybe with the Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 they would finally be able to deliver a title that’s great not just narratively, but also in terms of gameplay. Because Still Wakes the Deep isn’t doing it. It isn’t doing much at all, sadly.

Read more“Thoughts on: Still Wakes the Deep”

Думки про: Still Wakes the Deep

Дивно якось виходить. З довгої розмови з Деном Пінчбеком, засновником та творчим директором The Chinese Room, яку я публікував більше 10 років тому, я дізнався, що студія ніколи не планувала обмежувати себе жанром ігор дослідження історії (які часто називають симулятор прогулянки). Amnesia: A Machine for Pigs, яка мені все ще дуже подобається, повинна була мати більше системного ґеймплею, але Frictional Games порекомендували їм це порізати і акцентувати сюжет. Everybody’s Gone to the Rapture задумувалась як симуляція, де ви зможете прожити останні години перед кінцем світу, але у фінальному продукті ви лише дивитесь ехо цих подій. І хоча Little Orpheus, їх перший проект після ре-організації під видавцем Sumo Digital, мені не сподобався (тому я його не пройшов до кінця), в тому проекті вони хоча б намагались зробити кінематографічний платформер, а не просто напів-інтерактивне оповідання. Можливо в Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 вони нарешті зможуть зробити прикольні системи, а не лише чудовий сценарій, бо, нажаль, в Still Wakes the Deep вони цього не зробили.

Read more“Думки про: Still Wakes the Deep”

In love with: Chants of Sennaar

Something about the games where the “puzzle” involves translating languages fascinates me. Maybe it’s my own background as a Ukrainian interpreter, someone who had to juggle several languages in his mind since early childhood. Or maybe it’s the curiosity of how such a complex idea could get “gamified”. But it feels like something finally “clicked” for the developers when the fantastic Return of the Obra Dinn got released, as its central idea of assigning assumptions to concepts and then having the game confirm or refute those assumptions in bulk became the basis for now two language-focused puzzle adventure games: Heaven’s Vault and Chants of Sennaar. Games that are similar in many ways, but also extremely different in where their focus lies.

Read more“In love with: Chants of Sennaar”

Зачарований: Chants of Sennaar

Мені дуже подобаються ігри де загадка в тому, що треба перекладати інші мови. Можливо це тому, що я перекладач, якому з дитинства треба було постійно думати декількома мовами. Можливо тому, що мені цікаво як можна концепцію перекладу зробити ігровою механікою. Але з тих пір, як вийшла неймовірна Return of the Obra Dinn, багато розробників почали використовувати схожу ідею, де треба спочатку зробити декілька припущень, а потім гра може підтвердити, чи спростувати ці припущення, і це непогано наклалось на дві гри про переклад: Heaven’s Vault та Chants of Sennaar. Дві гри, які в чомусь схожі, але також дуже різні в тому, про що вони насправді.

Read more“Зачарований: Chants of Sennaar”

Happy about: Snufkin: Melody of Moominvalley

Even if you didn’t read the stories or watch any of the adaptations, it seems almost impossible to not be aware of the Moomins and their visual designs, both created by the Finnish writer and illustrator Tove Jansson. Yet, there haven’t been that many videogame adaptations of the series and those that existed seem to have been exclusive to either Finnish or Japanese market. As such, Snufkin: Melody of Moominvalley might be the first videogame adaptation of Moomins to release internationally and on several modern platforms. It is a very very simple game, but also a very very charming one.

Read more“Happy about: Snufkin: Melody of Moominvalley”

Радий: Snufkin: Melody of Moominvalley

Навіть якщо ви ніколи не читали книжки і не дивились адаптації, скоріш за все ви знаєте хто такі Мумі-тролі і як саме їх намалювала їх фінська авторка Туве Янссон. Але, що цікаво, так це мала кількість відеоігор про цей світ, а ті ігри, які існували, виходили ексклюзивно в Японії або Фінляндії. Тому Snufkin: Melody of Moominvalley, судячи з усього, перша адаптація Мумі-тролів в вигляді гри, яка доступна всюди і на декількох сучасних платформах. Гра ця виявилась дуже проста, але також дуже мила.

Read more“Радий: Snufkin: Melody of Moominvalley”