Pentiment це нова RPG-подібна пригодницька гра від Obsidian Entertainment яка з’явилась абсолютно для мене неочікувано. Коли я вперше побачив її в магазинах, я довго вдивлявся щоб спочатку зрозуміти що це взагалі таке, а потім щоб переконатись, що я правильно читаю хто це розробив. Але я дуже радий, що вирішив в це пограти.
Це одна з таких пригодницьких ігор, які роблять багато елементів, що мені подобаються. Це сюжетна гра з великим акцентом на наслідки ваших дій. Але при цьому, це не Telltale-подібна гра, і в деяких моментах своєї структури вона від такої лінійної формули відходить навіть далі ніж нещодавня Gerda: A Flame in Winter, бо тут можна спокійно ходити по локаціям без прив’язки до конкретної “сцени”. Гра найбільше мені нагадала Disco Elysium, але тут набагато менше постійних струмів тексту і вона трохи менша за амбіціями (але не за сюжетом) і переміщення по локаціях тут більш “плоске”. Це не чисто 2D гра, але в більшості екранів ви будете ходити лише зліва направо без декількох “рівнів” одного екрану. Що теж дуже круто, так це те, що сюжет гри розвивається роками. Ви правильно прочитали – він займає не дні, тижні чи навіть місяці, а саме роки, щоб будь який ваш вчинок одного “акту” історії міг повноцінно “вирости” в якісь цікаві наслідки, які відчуваються дійсно вагомими і важливими.
Але тут нема ніякої системи менеджменту ресурсів, окрім часу. Причому, навіть час не завжди обмежений. Але зазвичай події розділені на декілька годин дня, і в кожній секції дня можна зробити певні речі, включаючи якусь важливу, яка потрібна для основної історії. А значить, зробити “взагалі все” тут за одне проходження неможливо, що, в принципі, і є однією з багатьох цікавих тем і ідей самої історії. Сюжет тут захопливий і гра оригінально показує як події з історії сприймаються через роки. І як змінюється відношення людей до найпростіших чи неймовірно складних ситуацій в залежності від того чи вони її зараз переживають, чи вони вже мали декілька років про неї подумати, чи вони лише про неї читали або чули від інших. Можливо гра захопить вас не з самого початку, але просто дайте їй трохи часу і вона вам дуже сподобається.
Хоча, сам ґеймплей гри інколи заважає задоволенню. Як я вже казав – ви просто ходите по екранах зі сторони в сторону і час від часу можете взаємодіяти з якимось елементом на екрані або персонажем. І ходити ви по локаціям можете майже коли завгодно. Самі локації мають дуже багато потенційних подій, про які ви не дізнаєтесь, поки самі їх не знайдете, а локації не малі і їх доволі багато. Без можливості швидкого переміщення. А у персонажів, навіть коли ви хочете цілеспрямовано когось знайти, є певний графік, але він не консистентний і інколи персонажів на карті взагалі не існує. Чого ви теж не знаєте, бо це ніде не відмічається. Тому, дуже часто ваш час з грою це доволі безцільне переміщення по кожному міліметру кожної локації гри в пошуках або чогось цікавого, або чогось чи когось потрібного. І інколи це починає набридати. Це бісить, що деякі з дій, які вважаються важливими і займають ресурс часу, ясно це попереджають, а деякі ні. Тоді як опціональні дії, які ніколи не займають ресурс часу, також можуть попередити ніби вони час займуть, збиваючи вас з пантелику.
Але не дивлячись на такі мінуси, в цю гру обов’язково варто пограти, навіть якщо ви не задрот історії та шрифтів. Хоча знання історії і періоду в якому події гри відбуваються допомагає. Мені здалось, що це найкраща гра від Obsidian за декілька років, останньою до цього була Tyranny.