В далекому 2013-ому Starbreeze Studios опинились в дивній ситуації. До 2012-го зі студії пішло декілька ключових людей, а потім вони випустили Syndicate, який гравцям не сподобався. Ніхто не очікував, що наступним проектом від них стане маленька гра без фізичного релізу, але саме завдяки Brothers: A Tale of Two Sons, який всім дуже сподобався, студію полюбили знову. Проектом керував Йозеф Фарес, який після цього зробив кооперативні проектів A Way Out та It Takes Two, але його перша спроба була “однокористувацькою кооперативною” грою, яка використовувала дуже незвичне використання ґеймпаду для того, щоб розказати чудову казку, яка передавала емоції через свою інтерактивність.
Гра з тих пір перевидавалась багато разів, а тепер, більш ніж через 10 років з виходу, на неї вирішили зробити “покадровий рімейк”, прямо як це було минулого року з Like a Dragon: Ishin!. Цей рімейк намагається стати головною версією гри і хоча це в нього прямо зараз не вийшло, сама гра залишається чудовою.
Гра розповідає дуже просту, але чудово подану історію подорожі двох братів в пошуках чарівної зцілющої води для лікування хворого батька. І оскільки це, по факту, кінематографічний платформер, то і управління персонажами тут дуже просте. Але при цьому воно дуже нетипове – ви управляєте обома братами одночасно і на кожного з них виділений окремий стік і кнопка для взаємодії. До речі, так, хоча клавіатура тут підтримується, грати варто саме на контролері. Так ось, гра повністю побудована навколо цієї ідеї, тому час від часу ваш мозок почне ламатись і брати будуть бігати в стіну, тому що брати помінялись місцями на екрані і “лівий” тепер контролюється правим стіком, а “правий” лівим… Але це все нормально і гра не буде вас за такі помилки карати. Загадки тут цікаві, ситуації постійно нові і за весь свій (відносно короткий) час гра не встигає набриднути. Ну і також час від часу ви будете знаходити якісь абсолютно не обов’язкові взаємодії зі світом.
Remake версія в плані локацій та загадок майже нічого не змінює. Є декілька елементів, які ви скоріш за все помітите лише якщо вам показати обидві версії одночасно, але в цілому гра абсолютно “така ж сама”. Що, нажаль, також означає що і фінальну велику екшен сцену в грі не зробили краще і вона все ще може бути трохи погано збалансованою і з лише одним чекпоінтом… Але то дрібниці, і гра класно працювала з першої версії, тому дійсно не було сенсу щось тут змінювати.
Що змінили, так це візуальну сторону гри. Оригінальний проект був зробленим на Unreal Engine 3 і з бюджетом проекту, який випускався лише в XBLA, тоді як цей рімейк зроблений на Unreal Engine 5 і, судячи з усього, отримав більш серйозний бюджет ніж оригінал. Звичайно, з точки зору візуального стилю – оригінал все ще чудово і стильно виглядає. Але при цьому, я не можу не признати, що в Remake багато сцен стали просто неймовірними, і при цьому зчитуються так само, як і в оригінальній грі. Нова версія навіть більш різноманітно виглядає і кожен розділ історії має свої основні кольори та настрій, що було трохи менш виражено в оригіналі. Враховуючи якісь всіх елементів, більшість заставок також оновили. І тоді коли в оригіналі було більше широких планів (щоб не показувати мильні текстури крупним планом), то в рімейку камера більш динамічна і не боїться драматичних приближень. Це абсолютно не питання того, що “гра виглядає більш розкішно, а значить краще” – оригінал все ще чудово працює, просто рімейк розуміє як використовувати свій бюджет так, щоб передати теж саме, але “дорожче”, і при цьому не загубити тон і емоції. Хоча, варто додати що декілька моментів в самому кінці гри змінили більш помітно (навіть зовнішність одного з персонажів), але мені ці зміни здались навіть прямим покращенням.
Але все ж таки, процес переносу оригінальної гри на все ще трохи сирий UE5 не пройшов без проблем і в рімейку є баги, яких в оригінальній версії нема. Гравці з більш застарілим залізом грати в нову версію комфортно, скоріш за все, взагалі не зможуть через потреби рушія. Але й навіть на сучасному залізі є деякі баги. Інколи гра виглядає занадто чіткою і шумною, глибина різкості не завжди правильно знаходить об’єкт фокусу, вибрана розробниками витримка кадру в заставках призводить до розмиття в русі, яке виглядає як лаг, а не красивий кінематографічний ефект… І я також зловив декілька багів при проходженні. Один розділ я закінчив успішно, але поки програвалась фінальна заставка щось трапилось (мені здається гра вирішила, що хтось з братів якось помер) і замість наступного розділу, гра повернула мене назад в фінальну екшен сцену одразу після заставки.
На щастя, всі проблеми які я зустрів можна виправити, тому, якщо видавці проекту профінансують і розробники зможуть, то Remake стане дійсно найкращою версією для того, щоб проходити Brothers: A Tale of Two Sons. Бо в цій версії також є коментарі від Йозефа і кооперативний режим проходження, які до цього були лише в деяких портах гри. Грати кооперативно в проект я не рекомендую, якщо чесно, але все одно прикольно що це додали. Якщо ви вже маєте оригінальну версію і просто задумувались чи не варто в неї знову пограти – пограйте, особливо якщо у вас більш слабка система. Без проходження рімейку ви нічого важливого не загубите. Але якщо ви ніколи раніше не проходили Brothers: A Tale of Two Sons, то я думаю краще грати саме в Remake, якщо ваша система це дозволяє. Яку версію гри ви б не вибрали, сам проект все ще вартий проходження.