Ви колись грали в The Maze of Galious? Я ні, але після мого першого знайомства з La-Mulana, яка була прямою наслідницею цієї класики від Konami, мені стало цікаво дізнатись більше про гру, і я хоча б подивився її проходження. Цього типу “metroidvania” ігор навіть зараз майже ніхто не створює і окрім Nigoro, я знаю лише про одного розробника, який постійно намагався зробити щось схоже на проект, який йому очевидно ще з дитинства запам’ятався. Ці спроби комерційно почались з UnEpic, а тепер, з виходом Pampas & Selene: The Maze of Demons, вони набувають певного логічного завершення, бо цей проект за сюжетом працює як неофіційне продовження The Maze of Galious.
То що є такого унікального в цих іграх, які можна назвати “The Maze of Galious-подібними” і що відрізняє їх від “звичайних метроідваній” (закриємо очі на те, що “звичайних” не існує)? Багато чого, насправді. Хоча Pampas & Selene все одно за жанром підпадають під категорію action adventure platformer з акцентом на дослідження, і тут теж є багато предметів, які треба шукати, з якими вам буде простіше битись з ворогами, а також які дадуть доступ до нових локацій, основна структура гри насправді більше нагадує класичні японські action RPG, як наприклад перші Ys. В грі є монетки, на які можна купувати як унікальні предмети, які дають нові можливості, так і просто ресурси. Є декілька богів, які дадуть вам квести, в нагороду за що ви зможете отримати як просто дуже корисні, так і важливі для проходження предмети. Тут є система досвіду і отримання рівнів, що буде збільшувати максимальну кількість здоров’я для персонажа, або просто лікувати (якщо більше здоров’я прокачати не можна). А кожен з основних босів гри живе в своєму “підземеллі”, кожне з яких має якісь унікальні елементи і загадки.
Але на відміну від відомої La-Mulana (і ближче до оригінального The Maze of Galious), гра не про рішення складних загадок і найбільш неочевидні речі тут стосуються лише секретів. Хоча, повинен сказати, що деякі з унікальних елементів в підземеллях з босами дуже дратуючі. Ну і також ви одночасно управляєте двома персонажами (з назви гри), між якими можна в будь-який момент переключатись. У кожного є свої унікальні особливості, тому переключатись вам треба буде відносно часто.
Ще варто зазначити, що огляд цей саме про ПК версію гри, бо проект минулого року вийшов на MSX, як і класика, якій він наслідує. З того, що я розумію, гра не сильно змінилась, навіть візуально (але це добре, бо виглядає вона класно), але все ж таки отримала купу дуже важливих покращень для гравця, які роблять гру менш “ретро”. Зберігатись тут можна багато де, деякі елементи управління змінили і декілька сегментів рівнів зробили більш легкими для навігації.
Та боси в грі жахливі. Я не розумію чому, але майже всі “Maze of Galious-подібні” ігри роблять босів максимально дратуючими, і цю гру це теж стосується. Вони або дуже нудні, або майже повністю залежать від удачі. Саме з цієї причини я не пройшов колись UnEpic і в цій грі я банально не вбив фінального боса, бо мені набридло пробувати. Чомусь лише безкоштовна 迷宮城ハイドラ (Hydra Castle Labyrinth), з такого типу ігор, розуміє, що гравцям подобається цікаве дослідження в жанрі, а боси повинні бути просто трохи складними, а не займати години спроб їх вбити.
І все ж, хоча я закінчую опис на дуже негативному аспекті, досліджувати світ Pampas & Selene дійсно дуже захопливо, а аналогів такій грі майже не існує. На щастя, у гри також є демо версія, тому я рекомендую спробувати її, і якщо вам сподобається, то пограти і в повну версію. Плюс, може ви цим маленьким піджанром зацікавитесь.