О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Я проходив The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, а точніше ПК реліз “Developer’s Cut”, в 2004-2005-их не раз. Гра і тоді і сьогодні сприймається як щось абсолютно унікальне. Action adventure в якій і стелс, і квести, і FPS, і декілька рішень проблем, і постійні зміні в темпі та акцентах на механіках… Це не “immersive sim”, але і “просто” action adventure її назвати теж складно. І я би сказав, що лише один інший проект робив щось настільки ж унікальне і різноманітне – це The Darkness. А тобто, наступний проект Starbreeze Studios, який вийшов через 3 роки після EfBB. Багато людей з команди потім створили студію MachineGames, і Wolfenstein: The New Order теж був доволі унікальним, але навіть приблизно не доходив до рівнів, які були постійними в EfBB. Ну а все що вони випускали після цього, було набагато більш примітивним.
Цей проект був дуже високо оціненим критиками і став золотим стандартом для всіх проектів, які випускали по ліцензії під вихід фільму (реліз гри був підібраний щоб співпадати з Хроніками Ріддіка). В 2009 вийшла нова версія гри з продовженням – Assault on Dark Athena. В цю версію попав майже весь контент ПК версії Escape from Butcher Bay, але тепер на оновленій версії рушія і з деякими змінами та оновленим балансом. І також новою сюжетною частиною, яка займала десь 2/3 часу основної гри. Перевидання зустріли більш прохолодно, в цифровому варіанті гру видавали дуже сумнівно (єдиною адекватною версією стала версія на GOG де не було DRM, саме в неї я і грав), а потім зовсім зняли з продажу і тепер її придбати просто неможливо. Я не грав в гру з 2009-ого, тому мені було особливо цікаво, чи зміниться моя думка про проект.
Як я вже написав, і Butcher Bay, і Assault on Dark Athena шокуюче різноманітні за механіками та ідеями. Гра проходиться від першої особи, але при цьому ви завжди бачите тіло Ріддіка, навіть коли просто дивитесь вниз чи в сторони. І тому анімації на персонажі також працюють так, якби вони працювали в грі від третьої особи, мають “вагу”, інерцію і нема відчуття, ніби ви просто камера, яка літає. Завдяки цьому, гра дозволяє швиденько переключати вид в залежності від того, що відбувається на екрані і показувати всі заставки і діалоги від третьої особи. В діалогах навіть є варіанти для вибору, але зазвичай лише для того, щоб у вас була можливість взяти/здати квест і зайвих складних дерев діалогів тут нема. Є багато колекційних предметів, які дійсно цікаво збирати, система грошей і магазинів, секретні машини, які збільшують ваше здоров’я – але для всього цього треба трохи досліджувати локації самим. Сама система здоров’я тут цікава – замість однієї стрічки здоров’я у вас декілька квадратів, і кожен квадрат, який не повністю витратився через певний час регенерує. Але якщо ви його загубили, то вам треба знайти лікувальний апарат, у якого обмежена кількість лікувань, тому ще й про це треба думати.
Екшен тут буває на відстані з вогнепальною (або особливою) зброєю, в ближньому бою кулаками, або зі зброєю. Це навіть сьогодні дуже прикольний приклад файтінгу від першої особи, бо він достатньо складний і напружений, щоб вивчити комбінації, але при цьому не настільки складний, як Zeno Clash, щоб його треба було довго вивчати, щоб зрозуміти. А коли ви отримаєте зброю – якої тут багато, хоча моментів її використовувати на обидві гри набагато менше, ніж коли у вас її нема, – то гра працює як чудовий FPS, який навіть сьогодні не сприймається застаріло. В оригінальній версії ще були деякі “реалістичні” елементи, як той факт, що при перезарядці зброї, коли в магазині залишились патрони, ті патрони втрачались. Але в виданні Assault on Dark Athena все це спростили.
А стелс тут зроблений в стилі Thief та класичного Splinter Cell, але простіше. Є лише два основних стани видимості персонажу – або ви в тіні, або вас щось освітлює (включаючи ліхтарики ворогів). Коли ви в тіні і близько до землі, то вас ніхто ніколи не побачить і ви можете вбивати ворогів зі спини або обходити їх стороною. Але коли ви стали видимим, то вас помічають дуже швидко, хоча це теж залежить від того, наскільки ви далеко від ворога і наскільки ви вище чи нижче за позицію ворога. Якщо по вам почали стріляти, помрете ви доволі швидко (особливо в Assault on Dark Athena, де, здається, пошкодження від вогню ворогів вище), тому стелс це завжди більш вигідний варіант. І навіть коли у вас є зброя, частіше краще стріляти з темряви і укриття, щоб вбити всіх до того, як вони зрозуміють що ви робите і де ви знаходитесь.
І тут починається різниця між двома іграми. В Escape from Butcher Bay, як оригінальній версії, так і перевиданні, Ріддік намагається втекти з тюрми Бутчер Бей, з якої ніхто не втікав. А оскільки в цій тюрмі є декілька різних “класів” зберігання в’язнів, в залежності від їх небезпечності, то з кожною спробою втечі, яка з різних причин буде провалюватись, Ріддіка будуть постійно переводити в інші секції тюрми. Кожна з яких має свої акценти, свої ґеймплейні особливості, свій стиль і атмосферу. Є багато моментів, коли ви можете відкрито ходити по локаціях і розмовляти з людьми, виконувати необов’язкові завдання. Є частині рівнів, де живуть небезпечні створіння, від яких треба втікати. Є декілька мехів, якими ви зможете управляти і без проблем розстрілювати всіх охоронців. А є моменти, де окрім кулаків у Ріддіка нічого немає і треба якось викрутитись з ситуації. Кожен розділ гри працює як нова гра, де ви знову не будете знати що буде далі. І як для фантастичного всесвіту, світ гри сприймається дуже “реальним”. З багатьма класними персонажами, крутим візуальним стилем і незабутніми фразами від Ріддіка, якого озвучував Він Дізель.
А от Assault on Dark Athena сприймається зовсім інакше. Хоча продовження теж розділено на декілька дуже різних розділів, ця гра набагато більше нагадує просто лінійний кіношний екшен. З одного боку, візуально гра стала ще красивіше і заставки зроблені краще – видно що пройшло 5 років з першої частини. Але з іншого – тут занадто багато моментів, коли гра стає неймовірно нудною і нагадує дуже типові шутери тих часів, а фінальна глава гри взагалі сприймається якось фальшиво. Як і пролог, події відбуваються на планеті і, скоріш за все, через обмеження заліза тих часів, колонія на планеті сприймається як картонні декорації, особливо в порівнянні з тим, наскільки “реальними” були Бутчер Бей чи корабель Дарк Афіна. Ну а остання година гри це постійний і дуже нецікавий екшен, а потім гра просто різко закінчується без нормального фіналу.
Як я натякнув ще на початку – в перевидання також попало не все, що було в оригінальній ПК версії гри. Візуально, перевидання зазвичай набагато краще, але є місця де речі в оригінальній грі виглядають дивно – наприклад інколи заставки з новим освітленням кидаються темну тінь на обличчя персонажа, з яким ви розмовляєте. Декілька з рівнів в грі змінили – наприклад, один з ранніх рівнів має невеличкий лабіринт, в якому треба було знайти не лише вихід, а й можливість вихід відкрити. Але в новій версії вихід одразу можна відчинити. А одну секцію з мехою, яку додавали для ПК релізу, трохи покращили за допомогою аудіо. При цьому, можливість робити quicksave повністю прибрали, але для балансу зробили так, що кожен раз, коли вас лікує апарат, то гра зберігає новий чекпоінт. Та і взагалі автоматичні сейви стали більш частими. Декілька з дуже “важких” візуальних фіч, які були в ПК версії, не повернули для цього релізу офіційно, але їх можна увімкнути через консольні команди. Велику кількість неймовірно цікавих відео про розробку і прототипи гри чомусь прибрали, тому колекційні предмети тепер менш цікаві. Навіть режим коментарів від розробників вирізали, хоча я читав, що він десь існував і його можна було встановити як DLC. Але в цифрових виданнях цього DLC не було, тому де його тепер дістати невідомо. А так, ще були деякі мілкі зміни і хоча більшість з них позитивні, деякі скоріш гру зробили трошки гірше і невідомо навіщо.
Та хоча я трохи втомився від останніх годин Dark Athena, я все одно з величезною радістю знову пройшов EfBB. Я дійсно не можу згадати інших схожих проектів, чому особливо сумно, що гру зараз придбати в цифрі ніде неможливо. Тим паче, що та стара версія з GOG прекрасно працює. Є декілька багів з тінями, з фізикою, яка залежить від частоти кадрів, але в цілому грається проект ідеально. Якщо ви не проходили The Chronicles of Riddick: Escape from Butcher Bay, оригінал чи перевидання в Assault on Dark Athena, то дуже шкода, бо є шанс, що такої можливості (легально) у вас вже не буде. Але якщо у вас гра є і ви все ще її не проходили, або колись її все ж зроблять знову доступною – обов’язково пограйте. Гра досі вражає.