О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Боги, коли я останній раз проходив Metal Gear Solid?.. Років 20 точно минуло. Що дивно, бо з усієї серії я завжди найбільше згадую перші дві частини MGS. Ну і MGR: Revengeance, звичайно. Останнє моє проходження MGS1 було з використанням не найкращого старого порту на ПК, який зараз можна придбати на GOG… але про різні версії гри я пізніше напишу. Бо головною причиною для цього проходження став вихід Metal Gear Solid: Master Collection Volume 1. Ця колекція вийшла ще в 2023-ому, але довгий час у неї була купа проблем, тому я чекав, поки для неї вийдуть оновлення. І на сьогодні краще версії за існуючу вже, скоріш за все, не зроблять, тому я сів проходити Metal Gear Solid знову. Гру, яка вийшла в 1998-ому і яка з часом стала відчутно гірше, ніж я сподівався.
Серія Metal Gear з самого початку була stealth action, навіть найперша частина на MSX була такою, хоча більшість людей про це не знали, поки гра не вийшла з англійським перекладом в 2005-ому. В версію на NES грало багато людей (і знають який там жахливий переклад), але вона була майже не схожою на оригінал. А потім ще й отримала собі продовження (Snake’s Revenge), яке навіть приблизно не відноситься до канону серії. Перші дві частини, Metal Gear та Metal Gear 2: Solid Snake в колекції Master Collection Vol. 1 також є, але мені ніколи не подобалось в них грати. Дизайн локацій там зазвичай як лабіринт, здогадатись що треба робити далі дуже складно, тому я далеко з ними не заходив. Хоча вони технічно побудовані на майже тих же принципах, що й метроідванія, що мені зазвичай подобається. На щастя, проходити перші частини не обов’язково, і не лише тому, що події з них повністю описуються в додаткових матеріалах MGS. І навіть не тому, що купу сюжетних елементів з часом все одно переосмислили або змінили. А тому, що перші три гри серії працюють майже як рімейки один одного. MG2 не лише розвиває ідеї першої гри, а ще й заново використовує деякі моменти та ідеї, просто з покращеннями. Тоді як в MGS настільки велика кількість повторень з MG2, що дивно, що гру не зробили прямим рімейком – тут не лише механіки, ідеї чи ситуації схожі, а й інколи цілі сюжетні повороти, загадки чи битви з босами. Ну а потім MGS2 не лише зробить це знову, а й зробить саму ідею повторення основною в сюжеті.
Але я вже відволікаюсь на інші ігри, а ви можливо раніше в MGS ніколи не грали. Це stealth action гра з видом зверху і відносно простими стелс механіками. У ворогів є певний конус, в якому вони щось бачать (який ви бачите на радарі), і за межами цього конусу вони нічого не бачать (окрім на найвищих рівнях складності). І не чують, бо ви можете бігати по більшості поверхонь в грі, і вас ніколи не почують, навіть якщо ви майже торкаєтесь спини ворога. Але є поверхні, на яких ваші кроки завжди почують, і також вороги можуть чути постріли та інший шум, але й це доволі спрощено. В цілому, вороги мають лише декілька станів поведінки. Коли вони патрулюють, то завжди повторюють один і той самий шлях. Якщо вони щось почули чи побачили, то після закінчення (якщо вони нічого не знайдуть), вони просто повертаються до патрулювання. А якщо хтось підняв тривогу, то вони бігають по рівню і вас шукають, а коли хтось вас бачить, то зазвичай більшість ворогів в кімнаті також знають де вас знайти. Та якщо ви сховаєтесь на якийсь час, то тривога закінчується і вони знову починають патрулювати кімнати. Я кажу “кімнати”, бо вся гра поділена на маленькі локації, які зазвичай розділені дверима чи ліфтами – шматок екстер’єру, цілий поверх, інколи лише пара кімнат це одна “кімната”. І при переході в іншу відбувається завантаження.
Хоча MGS повністю 3D, гра зберігає купу обмежень, які були актуальні в перших двох частинах, які були 2D. Тут можна увімкнути вид від першої особи, але в ньому нічого не можна робити (окрім зброї, яка працює виключно від першої особи). Зір ворогів з одного поверху на інший теж дуже спрощений і вони можуть не помітити вас, якщо ви лише трохи нижче. Перестрибувати через навіть маленькі перешкоди тут теж не можна. І через всі ці обмеження, коли гра заставляє вас в когось стріляти чи з кимось битись, то працює це доволі так собі. Боси тут, майже як в попередніх іграх, тому побудовані майже як загадки, які треба правильно розгадати, а не як насичений екшен. І інколи вони цим дуже прикольні, але все одно екшен в першому Metal Gear Solid сьогодні сприймається доволі погано.
Ви також могли чути про те, наскільки закручені сюжети в серії, але в MGS з цим все доволі просто. В грі все одно вистачає несподіваних поворотів та занадто драматичних моментів, але сюжет легко зрозуміти і всі його ускладнення почались в продовженнях. Гру можливо найкраще взагалі сприймати як унікальний проект, у якого не було продовжень, бо тоді історія тут наївна, але дуже оптимістична і прикольна, про війну, любов і все таке. Тоді як продовження весь цей оптимізм та ідеї повністю вбивають. Ще доволі смішно було згадати, що в цій частині Солід Снейк інколи веде себе як сексуальний Джеймс Бонд, який заграє з усіма жіночими персонажами, тоді як в усіх продовженнях він (та Біг Бос) зазвичай набагато більш незграбний та смішний.
Деякі з ідей, які гра запозичила напряму з MG2, роблять гру гірше. Наприклад, в MGS ви починаєте гру з дуже обмеженим здоров’ям та максимальною кількістю предметів, і після кожної битви з босом ви “прокачуєтесь”. З одного боку, це більше мотивує бути тихим і обережним на старті, з іншого це також робить початок гри набагато більш складним і дратуючим, ніж варто було це робити. Зберегли і дизайн світу в стилі метроідванії, але він існує майже лише для галочки, а після певного моменту взагалі перестає грати роль. Більшість загадок та задач в грі не так “винахідливі”, як просто занадто закручені і незручні. Особливо під кінець гри. До речі, взагалі вся друга половина гри тут дуже погана в порівнянні з першою. Хоча навіть без ідей з минулих проектів, MGS створив декілька нових, які були зайві. Наприклад, саме в цій частині вперше була сцена тортур, де треба дуже швидко натискати на кнопку, щоб отримати “правильний” фінал гри. При цьому проходженні я вперше за все життя зробив це без чітів, і чесно скажу – ніколи знову.
Якби лише була краща версія першої частини… Я би сказав, якби не знав, що вона є, тому час поговорити про різні версії першої MGS. В самій Master Collection можна вибрати оригінальний реліз MGS, який працює через емуляцію PS1. Окремо також додається диск VR missions, який виходив трохи пізніше і додав в гру додаткові не сюжетні місії. І також можна грати в версію MGS: Integral, яка є найкращою та найповнішою версією оригінальної гри, але яка виходила лише в Японії. Тому, хоча озвучення в ній можна вибрати англійською, велика кількість тексту лише японською і перший раз проходити гру так вам буде складніше (якщо ви не знаєте японську). Що шкода, бо версія ця дійсно краще. ПК порт гри, який я згадував вище, оснований саме на цій версії і він повністю перекладений англійською. Але в нього є свої особливості та проблеми, плюс в цю колекцію його не включили.
Що також не включено в колекцію, так це рімейк 2004-го року (Twin Snakes), який використовує MGS2 за основу. З точки зору ґеймплею, це майже ідеальна версія гри, бо в MGS2 більшість дійсно дратуючих обмежень першої частини прибрали. Але також особливістю цього рімейку були дуже дивні, майже пародійні, заставки. А деякі з нововведень, які MGS2 додає, фактично повністю ламають оригінальний дизайн гри, де “загадки” вже не існує. Все одно було б прикольно побачити цей рімейк в Volume 2, якщо у Konami вийде прибрати всі відсилки до Nintendo, і якщо в них взагалі є права на перевидання тієї версії. Але найкращим варіантом був би новий рімейк, який брав за основу Twin Snakes, але повторював сюжет та заставки оригінальної версії. Ну і може б трохи оновив дизайн рівнів, щоб механіки MGS2 не так сильно ламали гру.
В будь-якому випадку, Metal Gear Solid в версії з Master Collection варто пограти. Може я б і хотів скоріше побачити ремастер в стилі NightDive, але теж класно отримати гру “як вона була”, хоча і шкода що цей реліз місцями занадто обмежений. Плюс, деякі елементи не зовсім “як було” – той же Сайко Мантіс (Psycho Mantis) в оригіналі “бачив” збереження інших ігор від Konami на вашій Memory Card, тоді як в цій версії він нічого ніколи знайти не зможе. Але в цілому це непоганий реліз класної гри, яка, на жаль, з часом стала сприйматись гірше, ніж колись. Але все одно прикольна, винахідлива, красива і з чудовим саундтреком. І поки не буде дійсно якісного ремастеру чи рімейку, краще версії за цю немає.