О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ну ось і все. Не враховуючи чисто онлайнові ігри та Final Fantasy XVI (який поки не на ПК), я пройшов вперше чи заново всі номерні частини серії. І останньою стала та, яку я зазвичай називав улюбленою. Якщо чесно, мені було трохи страшно повертатись в Final Fantasy IX, не лише тому що я знав наскільки проблемний ПК порт гри, а скоріше тому, що я чудово пам’ятав і мінуси гри і боявся, що вони сьогодні мені будуть здаватись гірше ніж 20 років тому. На щастя ні. В грі вистачає речей, які варто критикувати, але моя думка про неї не змінилась і мені все ще легко рекомендувати цю частину іншим.
В певному сенсі Final Fantasy IX розроблялась як прощання з цілою епохою серії. Судячи з інформації з різних ресурсів, гру почали розробляти ще до виходу FFVIII і приблизно в той же час, як вже почали планувати перший проект для PS2, яким стала FFX. Майбутнім серії вважали кінематографічне оповідання історій і більш сучасний сеттінг, а також повноцінне озвучення персонажів. Тому остання гра на Playstation 1 повинна була стати найкращим прикладом того, що серія робила до цього. Тут ми маємо і повернення більш фентезі сюжету та сеттінгу, і більш стилізовані персонажі та стиль, і величезна кількість відсилок до минулих проектів. Навіть подорож по мапі світу нарешті знову стала важливою, після того, як в FFVII вона грала слабку роль, а в FFVIII здавалась зовсім не потрібною. Ця частина стала доведенням до розуму величезної кількості ідей та механік і відчувалась як подарунок для фанів серії, які були з нею всі ці роки.
В цій грі було останнє використання бойової системи Active Time Battle (не враховуючи X-2, в якій вона була в трохи іншому вигляді), тому саме тут відчувається максимальна зрілість всіх раніше випробуваних ідей. Концепція Limit Break повернулась, але тепер називається Trance і працює знову як в FFVII. Використання статусів не настільки важливе, як було в FFVIII, але все одно грає не малу роль і інколи дає особливо несподівані результати. Після відсутності в минулій грі, повернулась механіка різних рядів, що впливає на ґеймплей в різних ситуаціях. Класична механіка Summon повернулась і працює ближче до того, як це було в FFIV та V. Навіть команда знову складається з чотирьох персонажів, прямо як в класичних частинах серії, а не трьох, як це було в минулих двох частинах.
Вивчення пасивних та активних навичок працює як комбінація ідей з “меджисайтами” з FFVI і матерії з FFVII, з елементами вивчення навичок різних робіт з FFV (і також з врахуванням уроків вивчення навичок GF з FFVIII). Кожен член команди знову має одну задану роботу (так називають класи персонажів в FF), на відміну від двох попередніх ігор на PS1, де кожен персонаж міг грати будь-яку роль. Що особливо унікально, так це те, що, по факту, головним героєм гри є персонаж який за класом розбійник. Тому це, можливо, єдина основна частина серії FF, де красти предмети у ворогів всю гру не лише вигідно, а й дуже зручно.
Як і інші частини на PS1, в цій грі також величезна кількість міні-ігор, деякі з яких грають доволі важливу роль, а деякі навпаки легко пропустити. Пошуки скарбів на чокобо мені в цілому подобається найбільше з усіх активностей в цій серії. Ну, точніше, ідея цієї активності мені подобається, а от як воно працює… Але пізніше поясню проблеми. Є і гра в карти, як і в минулій частині, але з іншим набором правил.
Сюжет в Final Fantasy IX простий, але дуже прикольний, а оповідання просто супер. Я би сказав, що найкращі моменти з FFVII чи FVIII все ж сильніше ніж найкращі моменти в FFIX, але з іншого боку в цій частині слабких моментів майже немає, тоді як в двох інших їх дуже багато. Темп тут ідеальний, майже кожен персонаж дуже цікавий і має свою персональну історію та розвиток, з лише одним виключенням та одним напів-виключенням, бо персонаж більш комедійний. Презентація в грі неймовірна а саундтрек незабутній. Музика тут не настільки наповнена миттєво класичними треками, як це було в більшості минулих частин, але найкращі приклади музики тут мабуть також найкращі в усій серії.
Але навіть десятки років тому я помічав одну дуже важливу проблему гри – майже всі дії в ній займають занадто довго. Навіть якщо ви ігноруєте всі необов’язкові активності та квести і темп сюжету максимально ідеальний, все одно вам треба час від часу битися з ворогами. А ці битви завжди відчуваються затягнутими. Кожна дія, кожна анімація закляття чи виклика саммону займає занадто довго. Виглядають вони чудово, звичайно. Але уявіть – ви потрапляєте в бій, а потім вам треба чекати десь пів хвилини поки закляття вашого чорного чарівника відбере лише 1/6 здоров’я у ворога, і розумієте що бій закінчиться не настільки швидко як ви б хотіли. Це не так сильно бісить на старті, але чим далі, тим більше це помітно. З міні-іграми та ж сама проблема – пошуки скарбів на чокобо дуже прикольна ідея, але на практиці вона займає забагато часу, який відчувається як тупий грайнд. Чи якщо згадати міні-гру де треба ловити жабок. Відновлення кількості жабок в болотах прив’язане до більш складної ніж це треба симуляції, яка займає довго часу очікування, щоб ви не робили. І прискорити це ніяк теж не можна.
А коли речі не занадто затягнуті, вони можуть бути занадто неясними. Більшість побічних квестів в грі, насправді, дуже класні і тут нема прикладів абсолютно неадекватних задач, як це постійно було в FFVIII. Але час від часу посеред логічного і простого квесту може з’явитись якийсь крок, який гра не пояснює, а здогадатись про який майже неможливо. Що зробили, скоріш за все, лише для того, щоб люди підписувались на сервіс з підказками, який тоді був у Squaresoft для їх ігор. Інших причин для таких несподіваних “секретів” і бути не може, і це завжди бісить, бо все що відбувається до цього абсолютно логічно і зрозуміло. Навіть з цією новою картковою грою – в ній є додаткові правила, яка гра просто відмовляється пояснювати. І в додаток до цього, ці правила дуже умовні, через що грати в цю міні-гру навіть менш приємно, ніж в FFVIII, бо більшість ваших дій не буде мати гарантованого результату, а залежати від шансу.
Деякі з таких дивних рішень можна було б якось полегшити в оновленому порті, але в ПК версії, яку я проходив, все насправді лише гірше. Деякі речі в грі банально гірше, ніж це було в оригіналі на PS1. Деякі елементи не працюють так, як треба. Наприклад, всі пререндерні катсцени в грі замість плавного переходу в чорне і затухання звуку різко обривають відео та звук. Є речі, які додали незрозуміло як і для чого. Наприклад, тут є система автоматичних збережень гри, але їх логіка трохи дивна і я не знайшов, як їх завантажувати за бажанням. Але при цьому, в головному меню гри є опція “Продовжити”, яка запускає лише автосейви. Тобто, якщо ви зробили ручний сейв після того, як був автосейв, ця опція завантажить вам старий сейв. Гучність звуку та музики в грі налаштувати теж неможливо, а вони тут занадто гучні. Хмарні сейви тут працюють через якусь свою систему, яку треба окремо оновлювати. Ну а типові для таких релізів опції прискорення гри і інших бонусів тут зроблені так, що окрім того як для цілеспрямованого грайнду їх використовувати неможливо. В інших іграх зазвичай зручно увімкнути та вимкнути прискорення лише на пару секунд, але тут так не вийде без постійного входу в меню паузи.
Ну а якщо ви з тих, хто не може не зробити всі 100% гри, то до вас в мене є просьба. Ігноруйте всі ачівки при першому проходженні. Так, теоретично можливо за один раз все отримати, але якщо ви це будете робити, то ви повністю зруйнуєте свій досвід від гри. Деякі з досягнень прив’язані до складних задач, які були задумані зі старту ще 20 років тому, але розробники скоріш за все очікували, що люди це будуть робити при повторному проходженні (наприклад тут є особлива нагорода за дуже швидке проходження гри). Але тут також додали купу досягнень, які просто неадекватні. Деякі з них даються вам за те, що ви граєте в гру неправильно. Деякі за грайнд, який ніхто ніколи просто так не отримає. Ну тобто – вбити 10 тисяч ворогів? Навіщо? Я зробив набагато більше в грі, ніж треба для комфортного проходження (і через це довгий час грайндив) і в мене накопичилось лише 2 тисячі. Тому, або взагалі забийте на ці досягнення, бо вони жахливі. Або пройдіть гру нормально перший раз, а другий робіть тупу фігню заради них з інструкцією.
Шкода, що найкраща і найдоступніша версія цієї гри настільки погана. І також шкода, що в самій грі були рішення, які навіть в 2000-ому були не дуже розумними. Бо якби не це, то Final Fantasy IX без сумнівів була для мене найкращою частиною серії. Хотілось би колись побачити версію гри, яка все це виправляє, але навіть з цією моя думка залишається незмінною. Це все ще одна з найкращих частин серії і всім, кому Final Fantasy подобається, варто її пройти. Final Fantasy IV, скоріш за все, залишається найкращим першим знайомством з серією, але FF IX – другий кандидат на цю роль.