Cold Fear – гра, яку я люблю час від часу проходити знову. Вона ще те гидке каченя з величезною кількістю амбіціозних чудових ідей, але в яке грати не завжди приємно. І з кожним моїм новим поверненням, я знаходжу все більше речей, які мені не подобаються, бо і працює вона з часом все гірше, і терпіти застарілі невдалі механіки мені стає все складніше. Але я все одно з задоволенням пройшов гру знову, хоч і певен, що для більшості людей проходження не було б радісним.
Гра була другим проектом Darkworks – французької студії, яка до цього створила теж не ідеальну, але тим не менш чудову Alone in the Dark: The New Nightmare. Концепція Cold Fear (про що можна багато дізнатись з матеріалів, які відкриваються в бонусних матеріалах) була неймовірно амбіціозною. А сама ідея створити survival action (як Capcom вирішать називати такі екшен ігри, основані на класичному survival horror починаючи з RE4, який вийшов того ж року що й ця гра), події якого відбуваються у відкритому морі – була чудовою. Оскільки море штормить під час гри, то корабель постійно кренить і головний герой повинен адаптуватись під те, що горизонт для переміщення по локаціям постійно трохи змінюється. Що перетворили на цілу ґеймплейну механіку – у вас є окрема кнопка щоб зачепитись за поручень, щоб вас не знесло з палуби, а в деяких місцях кораблю туди–сюди їздять або качаються фізичні об’єкти, які можуть наносити пошкодження.
З камерою і прицілюванням у гри трохи не вийшло – Resident Evil 4, який вийшов всього на пару місяців раніше, вже став новим стандартом для шутерів від третьої особи, тоді як в Cold Fear було два окремі режими камери, жоден з яких працює так собі. Стандартною камерою тут виступає класична для survival horror “кінематографічна” камера, але ті ракурси, яка вона вибирає, часто абсолютно жахливі. Прямо в цьому режимі можна цілитись, але це навряд буде корисним. Ви також можете переключитись на режим через плече, схожий на RE4, і рухатись між локаціями в ньому. І саме так гра відчувається найкраще, навіть хоча тоді у вас деякі з опцій переміщення обмежені.
З іншого боку, інші базові механіки в Cold Fear непогані. З ворогами є додаткова вимога – для того, щоб вони померли треба відстрелити їм голову, що відбувається від критичних пострілів (які відбуваються з дуже високим шансом), і що можна зробити якщо вони вас атакують, або якщо ви їх “вбили” і вони лежать на землі. Трохи пізніше в грі з’являються гидотні аморфні павуко-подібні створіння, які скоріш за все були взяті за основу для схожих істот в Dead Space, які потребують трохи іншого підходу. Вони рухаються інакше, можуть розтягуватись з підлоги до стелі і все це навіть зараз виглядає дуже прикольно. Зброя і прицілювання в грі, якщо використовувати вид через плече, теж нормально працюють і гра в цілому дуже різноманітна.
Але на жаль, гра також часто знаходить нові способи себе саботувати. Наприклад – хоча структура гри технічно схожа на metroidvania і у вас складається враження, що поки двері відчинені, у вас є можливість досліджувати локації як завгодно. Але насправді, гра часто зачиняє якісь проходи по сюжету і шлях у вас майже завжди такий, який хотіли розробники. Тут нема “інвентарю”, тому ключові предмети складаються в окреме меню і автоматично використовуються. Кількість патронів на кожну зброю обмежена, і, що дуже бісить, ви не можете підіймати патрони на зброю, яку ви ще не знайшли. Аптечки використовуються на місці, тому де завгодно ви лікуватись не можете. Збереження гри відбувається лише на виході з певних кімнат по сюжету і тут нема ніяких інших чекпоінтів. Що на практиці означає, що деякі сюжетні сегменти між якими не можна зберегти гру займають пару хвилин, а декілька хвилин 10-15, і якщо ви померли, то треба проходити все з початку.
До речі про померли – балансу в грі просто не існує. Фінальний бос в грі абсолютно жахливий і якщо ви до нього дійшли, то в принципі можете закривати гру – фінал нічого цікавого не розповість. Рівень складності абсолютно випадковий від кімнати до кімнати. Наприклад, звичайний тип “зомбі” можуть несподівано почати швидко бігати і атакувати, і якщо вони почали це робити – у вас майже нуль шансів, що вас не ударять хоча б раз, а скоріш за все комбінацією. І навіть коли ви їх вбили, вони можуть ще зробити комбо, яке наносить пошкодження. Ті маленькі аморфні створіння зазвичай не викликаються проблем, бо їх можна вбити на відстані, але якщо вони до вас підійдуть, то їм варто вас доторкнутись на пару секунд, як ви помрете. І є ще декілька типів ворогів, у яких просто забагато здоров’я, хоча битися з ними не складно і не цікаво.
Сюжет тут жахливий, тому можете завчасно підготуватись. Потенціал у цієї зав’язки чудовий, але оповідання жахливе, декілька сюжетних елементів з’являються і через пару секунд одразу закінчуються, невідомо навіть навіщо. Але хоча б виглядає гра доволі непогано навіть для сучасного гравця. Текстури, звичайно, дуже низької роздільної здатності, але непогано. Та якщо грати в широкому форматі (для чого потрібен мод), то в грі з’являються проблеми. Тіні ламаються, деякі анімації не працюють, речі які виступають за межі співвідношення 4:3 працюють неправильно. Воно не сильно погіршує досвід від неї, але інколи все ж відволікає. Чутливість для миші на ПК теж фігова, та і в цілому управління тут доволі погане. А саундтрек від Тома Салти все ще прикольний. Правда, в титрах чомусь грає Marilyn Manson, причому двічі, бо титри були занадто довгі і вони просто вирішили пустити пісню по другому колу…
На жаль, гра стала останньою для Darkworks. Майже одразу після виходу цього проекту, вони почали розробляти інший амбіційний проект, який в результаті вийшов під назвою I am Alive. Та скільки їх роботи в фінальній гри невідомо, бо розробка була довгою, часто змінювалась, переносилась і після декількох років Ubisoft передали проект внутрішній студії і випустили гру в 2012 (і вона майже нікому не сподобалась). Студія почала шукати нових спонсорів та видавців для нового проекту, який вони назвали Black Death, який також мав декілька прикольних ідей і навіть отримав технологічну демку у вигляді прототипу в 2011-ому, але ніхто не взявся спонсорувати проект і студія закрилась того самого ж року.
Мені складно рекомендувати Cold Fear людям, які не звикли грати в такі “проблемні” ігри, які переповнені поганими чи застарілими ідеями. Але якщо вам цікаві survival action/survival horror (або вам може подобатись щось в стилі гри The Thing), то можливо і в цю гру вам сподобається грати. Це одна з таких ігор, які заслуговують на другий шанс – або у вигляді рімейку, або у вигляді іншої гри, яка використовує схожі ідеї. Мене ця гра надихає, але грати в неї все ж неприємно. І хоча це проходження мені все ще сподобалось, з часом гра подобається мені все менше.