Дивно якось виходить. З довгої розмови з Деном Пінчбеком, засновником та творчим директором The Chinese Room, яку я публікував більше 10 років тому, я дізнався, що студія ніколи не планувала обмежувати себе жанром ігор дослідження історії (які часто називають симулятор прогулянки). Amnesia: A Machine for Pigs, яка мені все ще дуже подобається, повинна була мати більше системного ґеймплею, але Frictional Games порекомендували їм це порізати і акцентувати сюжет. Everybody’s Gone to the Rapture задумувалась як симуляція, де ви зможете прожити останні години перед кінцем світу, але у фінальному продукті ви лише дивитесь ехо цих подій. І хоча Little Orpheus, їх перший проект після ре-організації під видавцем Sumo Digital, мені не сподобався (тому я його не пройшов до кінця), в тому проекті вони хоча б намагались зробити кінематографічний платформер, а не просто напів-інтерактивне оповідання. Можливо в Vampire: The Masquerade – Bloodlines 2 вони нарешті зможуть зробити прикольні системи, а не лише чудовий сценарій, бо, нажаль, в Still Wakes the Deep вони цього не зробили.
Still Wakes the Deep – сюжетна пригодницька гра зі стелсом і акцентом на жахи. Саме так – те ж саме, що робили перші дві Amnesia, SOMA і сотні інших ігор. Можливості пересування по локації у вас більш широкі і скоріш нагадують Outlast, але основний ігровий процес тут саме такий, як ви можете очікувати від жанру. Є секції гри про рішення загадок, є кінематографічні погоні, є стелс, є сюжет, і є моменти, де ці елементи якось змішуються. Гра також неймовірно лінійна, причому настільки, що деякі абсолютно не важливі для сюжету чи логіки взаємодії зі світом можуть виявитись обов’язковими, і гра не дасть вам піти далі, поки ви їх не виконаєте. Тому навіть не очікуйте, що зможете вплинути на сюжет, навіть коли гра робить вигляд, ніби у вас є якийсь вибір.
Що характерно для проектів від The Chinese Room, так це фантастично написаний сценарій і ця гра виключенням не стає. Що не дуже звично, так це загальний тон, бо зазвичай їх ігри мають дуже драматичну і трохи театральну мову, сповнену красивими метафорами та образами, що мені завжди подобалось, але є люди, які це в них постійно критикують. Але цього разу персонажами гри стають прості шотландські робітники нафтової платформи на морі в 1970-их роках, тому їх спілкування та рішення набагато простіше і “ближче” до звичайної людини. Елементи горору тут теж прикольно подані, бо це типова зав’язка для короткої історії жахів, де купа звичайних людей зі своїми звичайними проблемами несподівано стикаються з чимось, що неможливо пояснити та зрозуміти. І ці люди просто намагаються вижити і не перетворитись на жахливу біомасу як їх співробітники, тіла яких нібито стали частиною стін.
Але всі ці прикольні елементи ніколи не перетворюються на щось дійсно неймовірне чи незабутнє. Можливо ви стикались з ситуаціями, коли дивитесь якусь фантастику чи жахи 80-их, яку зробили дуже талановиті люди з дуже малим бюджетом і розумієте, що більша частина матеріалу в цьому фільмі, це перероблені ідеї з інших фільмів, у яких бюджет був набагато вище. І інколи результат такої суміші таланту, малого бюджету та комбінації різних ідей має якийсь “секретний інгредієнт”, з яким кіно знаходить свій стиль. А інколи воно залишається просто дешевим переосмисленням інших ідей – якісне і приємне для перегляду, але також щось, що ви потім забудете. На жаль, Still Wakes the Deep – приклад останнього. В кращих випадках, бо інколи грати в неї ще й неприємно. Бо майже всі взаємодії в грі тут потребують натискання або затискання різних кнопок, що трохи нагадує серію Metro чи гру Alien: Isolation. Але реалізовано це так, що скоріш відчувається як погані QTE, які абсолютно зайві. Не розумію, чому розробники вирішили не повторювати повністю пряме управління, як це роблять Frictional Games, і зробили таке “непряме, але з QTE для симуляції прямого”, та в результаті гра постійно нагадувала мені проекти кінця 2000-их, коли ці QTE вставляли взагалі всюди.
То ж, гра банально не дуже цікава. Гра багато чим нагадувала мені SOMA та Cryostasis/Анабіоз: Сон Розуму, але не відміну від тих проектів просто не робить нічого цікавого чи чогось, що могло б бути “своїм”. Бо в тих проектах окрім чудового оповідання були якісь прикольні механіки чи системи. А тут є лише відносно непоганий сюжет. Still Wakes the Deep виглядає красиво, дизайн монстрів чудовий в своєму гротеску, саундтрек підходить грі… Але нема нічого, що затягує і дає бажання грати далі. А QTE-подібні взаємодії інколи взагалі жахливі і можуть зламатись неочікуваним способом. Якщо вам хочеться пограти в щось в такому жанрі, то це не найгірший приклад і на розпродажі можна гру придбати. Просто не очікуйте від проекту чогось незабутнього.