Класичні survivor horror ігри (справжні) останні декілька років виходять все частіше, і я радий. Це один з моїх найулюбленіших жанрів і приємно бачити, як нові розробники до нього звертаються. І нехай, що більшість з них, як і в золоту епоху жанру, не дуже гарні ігри. Деякі, наприклад Them and Us, занадто амбіціозні. Деякі, наприклад Alisa, настільки намагаються відтворити класичний стиль, що грати в них більш дратує, ніж сідати заново за перший Alone in the Dark. А деякі, як вийшло з Tormented Souls, виходять гарно зробленими і приємними, хоч на справді нічого нового вони не роблять. Nightmare of Decay намагається попасти в останню категорію, але занадто часто в гри це не виходить. Хоч результат цікавий.
Це survival horror гра від першої особи (тобто action adventure з горор тематикою і акцентом на дослідження локацій і менеджмент обмежених ресурсів), яка намагається відтворити найперший Resident Evil. Що саме по собі трохи смішно, бо перший RE на ранніх етапах розробки планувався від першої особи. В будь якому разі, не дивлячись на основний акцент на першу частину серії, тут також вистачає елементів з більш нових частин RE, наприклад фокусуванні прицілу або основи переміщення, які нагадують RE7 чи Village.
Причому, гра настільки не цурається впливу своїх кумирів на свій дизайн, що тут деякі моменти і моделі персонажів просто нахабно зідрані з оригіналів. Ситуація з цим тут така дивна, що навіть Heaven Dust виглядає повністю оригінальною ідеєю в порівнянні. Але це не погано, якщо у гри вистачає своїх ідей, тому приємно, що у Nightmare of Decay з цим не все погано. Хоч, якщо так подумати, більшість неочікуваних і дивних ідей тут все одно взяті з інших проектів, просто не з тих, які очікуєш побачити в survival horror проекті. Сюжетно така каша трохи пояснюється, бо вся гра побудована навколо ідеї, що це все може бути просто нічним жахом ґеймера (сюжет тут абсолютно дурний), але мені здається, що насправді це виправдання зробили потім, коли зрозуміли що всю цю кашу 3D ресурсів ніяк пояснити неможливо.
На щастя, перша частина гри дуже гарно проходиться. Є неочікувані і дивні ідеї – наприклад біг необмежений лише поки ніхто з ворогів вас не побачив. Але з іншого боку – він становиться настільки обмеженим, що його майже не хочеться використовувати тактично. Але в цілому, перша частина працює як класичний приклад жанру, з територією, яку ви вивчаєте по кімнатах. А кімнати ви відчиняєте загадками, ключами або іншими предметами. Усюди можуть бути обов’язкові предмети або ресурси і усюди ви можете побачити ворогів, більшість з яких по бажанню можна просто уникати. Вороги в цілому норм, окрім босів, які просто жахливо зроблені.
Після проходження гри також стають доступними нові режими і мені здалося, що гру взагалі робили заради цих режимів, а сюжетну кампанію добавили потім. Що персонально для мене мінус, бо ці нові режими – roguelite, horde mode та рандоматизований режим, які мене взагалі не цікаві. І якби гра була побудована лише на них, я б її повністю проігнорував. Особливо сумно, що тут є дійсно цікаві і свіжі ідеї, які могли б гарно розвити жанр – наприклад декілька ідей з dungeon crawler ігор. Але в сюжетній кампанії вони зазвичай з’являються лише один раз і потім ніколи не використовуються.
Чи сподобався мені Nightmare of Decay? Перша половина гри так. Друга половина почала дратувати. Тому в цілому проект мене розчарував, але якщо вам можуть сподобатись додаткові режими, то для вас цей проект може стати набагато приємнішим. А я грати в нього більше одного разу не буду. Чи варто грати, якщо додаткові режими не цікаві? Може лише заради того, щоб подивитись на новий приклад жанру. А якщо ви з жанром взагалі мало знайомі, то вам тим паче буде не цікаво і свій час вам краще витрачати на багато класичних прикладів жанру, деякі з яких тепер набагато легше придбати.