Думки про: Fatal Frame: Maiden of Black Water

Хоча я і дуже добре знайомий з серією Fatal Frame, до цього релізу я спромігся не пройти жодної гри до кінця. Багато років тому я з радістю проходив перші дві частини, але з багатьох різних причин (однією з яких я чесно можу назвати той факт, що мені стало дуже страшно в них грати) я їх тоді не пройшов. Maiden of Black Water – це п’ята частина серії, яку випустили в 2014-ому році для Wii U і нещодавно на ПК. Цю гру не вважають гіршою частиною серії (це звання заслужив жахливий спіноф Spirit Camera), але фанатів в неї теж не багато. І тепер я можу зрозуміти чому саме люди про неї таке писали і казали. Хоча мені в ній багато чого сподобалось.

Серія Fatal Frame почалась як доволі типовий приклад класичного survival horror. Світ поділений на декілька локацій які пов’язані між собою. Для відкриття дверей і вирішення проблем треба знаходити ключі та розгадувати загадки. А для бойової системи та лікування треба економити ресурси і розмірковувати над кожним пострілом. В чому серія стала унікальною, так це у її підході до бою – замість зброї або кулаків головні герої використовують вінтажну фотокамеру для полювання на привидів. А привиди – це основні супротивники в серії. Зазвичай це тіні загиблих жорстоким чином, привиди з якимось зв’язком до світу живих, який пояснюється різними причинами в кожній частині серії. З кожною подальшою грою механіки бою камерою трохи змінювались та еволюціонували, але перші три частини серії працювали за схемою жанру. Хоча треба зазначити, що в The Tormented кількість ідей та механік почали трохи не вписуватись в рамки жанру.

В четвертій частині – Mask of the Lunar Eclipse (яка досі залишається японським ексклюзивом для Wii), – ґеймплей змінився дуже сильно і більшість survival horror елементів відкинули на користь лінійної action adventure гри. А в Fatal Frame: Maiden of Black Water ці ідеї змінились настільки сильно, що гра активно карає всіх, хто бажає проходити гру як survival horror. Всі ігри в серії до цього були поділені на глави чи епізоди якогось характеру, але в Maiden of Black Water кожна глава повністю незалежна і ігнорує ваш інвентар чи вчинки в інших главах.

Кожна “місія” в гри працює майже однаково. В меню з вибором глави ви можете докупити собі ресурсів, хоч гра видає вам певну кількість на кожну главу і без цього. Потім ви починаєте главу і частіше за все з’являєтесь в “хаб”-рівні, де відбуваються якісь сюжетні події, після чого ви переходите на основну карту гри. На цій величезній карті ви зможете просуватись лише одним дозволеним способом і спроби піти іншим шляхом гра одразу заборонить. Дорогою до якоїсь основної цілі глави ви будете битися з привидами, знаходити нові документи та ресурси на карті. Потім вам потрібно буде пройти якусь з локацій на карті в певному порядку, знову без можливості просто досліджувати як ви хочете. А потім вам доведеться бігти додому до хаб рівня. В наступній главі ви будете робити все теж саме, але зазвичай опинитесь у новій локації, яку треба пройти лише одним лінійним способом. Всі привиди знову з’являться (або будуть у нових конфігураціях), всі ресурси теж знову з’являться. І якісь інші двері будуть зачинені “якоюсь містичною силою”.

В більшості випадків навіть намагатись досліджувати локації вам не дадуть. В деяких – ви можете, але це абсолютно нічого корисного вам не дасть, бо всі потрібні речі будуть неактивні, поки гра не вирішить що вони тепер потрібні. Тобто вам доведеться бігати туди двічі. Але інколи ви так можете знайти побічний квест з унікальною нагородою, тому навіть не намагатись досліджувати рівні теж ризиковано, бо ви можете пропустити щось корисне. В останній главі гра нарешті дозволяє вам йти куди завгодно, навіть у локації які взагалі ніколи не використовуються, але вам так набридне бігати по одним й тим самим локаціям ще до цього, тому ніякої радості від цієї можливості вільного дослідження нема.

Тим паче, що персонажі в цій грі неможливо повільні. Кожна дія займає вічність. Підбір предмету – це взагалі міні-гра, в якій вам потрібно почати повільно тягнутись до предмета, але дивитись чи не з’явиться рука привида. Якщо з’явиться і ви не встигнете прибрати руку, то привід вас схопить, нанесе вам пошкодження, а повторювати процес доведеться знову. Причому, ця міні-гра працює навіть коли ви підбираєте документи та сюжетні предмети. Кожні двері відчиняються повільно, а зачиняються майже миттєво як ви зайдете в кімнату, тому якщо ви просто вирішили швидко перевірити пусту кімнату, вам доведеться дивитись анімацію на дверях двічі. Камера збивається коли ви підбираєте предмет – вона не запам’ятовує звідки ви підійшли і кожен предмет має свій один “правильний” ракурс. Тому ви можете бігти в одну сторону, спробувати взяти предмет і раптом вас розвернули туди, звідки ви прийшли. Кнопка на біг тут насправді працює як автоматичний біг, але спрацьовує не одразу після натискання, особливо якщо персонаж виконує якісь інші дії. Ну а біг тут взагалі скоріш нагадує спроби керувати вантажівкою, ніж людиною. А найгірше тут коли біля персонажа є декілька інтерактивних зон, бо не дивлячись на те, що на ґеймпаді є окремі кнопки на “доторкнутись/підняти” та окремо на “подивитись/відчинити”, кнопка на доторкання виконує обидві дії. Успіхів зі спробами підняти з полу предмет, коли персонаж постійно коментує зачинену шафу поряд.

Не дивлячись на всі ці дурні проблеми, мені дуже подобається як в Maiden of Black Water спробували покращити бійки з камерою. Навіть це зроблено так собі, але ідеї тут дуже прикольні. Управління тут, м’яко кажучи, дивне (і на Wii U теж було не краще, якщо ви думаєте, що в цьому проблема), але сама концепція того, що вам треба не просто навести камеру на привида, але й зробити це з правильним ракурсом “рамки” дуже прикольна. Для мотивації такого підходу тут зробили нові маленькі частинки привидів, які літають на відстані від основної частини привида, тому вам потрібно поцілити всіх разом для максимального пошкодження. Ну а розділення на незалежні глави нехай мені і не сподобалось, прикольно що гра нагороджує тих, хто “економно” проходить гру і знаходить ресурси “відшкодуванням” ціни за кожен невикористаний ресурс в кінці глави. До речі – чомусь гра ніколи мені не сказала, що я взагалі можу покращувати камеру і я це знав лише тому, що це було в старих іграх серії. Знайти меню прокачки тут доволі складно. А ще мені сподобалась ідея з необов’язковим доторканням до “помираючого” привида, щоб побачити те, як вони померли. Ще тут навіть є спроби добавити зовсім нові механіки з інших жанрів, наприклад стелс в окремій історії гри, яка тут додана лише для дивного і в цілому не дуже потрібного кросоверу з Ninja Gaiden/Dead or Alive.

А точно, я навіть ні слова не написав про те, як стильно гра виглядає. Вони дуже винахідливо підійшли до відтворення ефектів аналогової фотокамери та відеокасет. У кожного привида дуже класний дизайн, і локації тут дуже красиві. Звичайно, це і раніше серія добре робила, але Maiden of Black Water робить це ще краще. На жаль, майже комічний дизайн одягу на персонажах тут теж не зник. Історія теж не дуже вийшла – персонажі дуже нудні. Fatal Frame зазвичай тримаються на прикольній історії фольклору та ритуалів, але тут навіть з цим тут не вийшло. Так майже всю гру тут нічого цікавого не трапляється, тоді як всі персонажі постійно ниють.

Посеред нудьги в Fatal Frame: Maiden of Black Water можна натрапити на декілька захоплюючих моментів. І якби вся гра працювали як остання глава, де ви самі досліджуєте локації, знаходите ключі і розгадуєте загадки, можливо проект був би набагато цікавіше. Якщо ви раніше не грали в Fatal Frame, то, на жаль, у вас не так багато варіантів з частинами серії, бо набагато кращі старі ігри майже ніколи не портували на інші платформи. Але, в принципі, цей варіант не такий і жахливий – гарантовано краще ніж починати з підробок типу DreadOut. Але я буду далі сподіватись, що в майбутньому ми отримаємо нормальні порти інших частин серії на ПК та сучасних платформах. І коли це станеться, я сподіваюсь, що FF2 буде з оригінального релізу, а не жахливого порту на Wii.

P.S. А точно, ПК порт! Вийшов нормальним. Майже не працював коли гра тільки вийшла, але зараз “ок”. Інколи зустрічаються візуальні баги, і з налаштуваннями тут варіантів мало, але гра працює без серйозних проблем. Лише не намагайтесь на клавіатурі та миші грати – цю гру навіть для контролера нормально не продумали, а під нього гру розробляли. Пожалійте себе.