Повертаючись в S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля та Чисте небо – Enhanced Edition

Сім років тому я вперше вирішив нарешті пройти всі три оригінальні частини S.T.A.L.K.E.R.. Бо, хоча я й слідкував за розробкою з початку 00-их, коли Oblivion Lost була просто дивною фантастикою/продовженням технологій Venom. Codename: Outbreak і без прив’язки до Пікніку на узбіччі чи Чорнобилю, коли перша частина вийшла, вона мене не сильно зацікавила. Тож, в тому проходженні сім років тому вийшло, що Тінь Чорнобиля я пройшов лише другий раз, Чисте небо перший, а в Поклик Прип’яті взагалі грав вперше. І я проходив ігри без модів та фанпатчів, щоб оцінити ігри “в чистому вигляді”. Тепер всі ці три гри стали доступними в Enhanced Edition версіях (які можна купити одразу як трилогію Legends of the Zone) і мені захотілось повторити цей експеримент знову. В цьому записі я буду говорити виключно про Тінь Чорнобиля та Чисте небо, бо по-перше, мені вони все ще менше подобаються, а по-друге – саме ці дві гри повинні були б отримати найбільше плюсів від такого перевидання.

Саме з основних покращень перевидання я і хочу почати. Всі три гри працюють на одній версії старого рушія GSC Game World – X-Ray Engine, – і судячи з усього, це версія, здебільшого схожа до тієї, яка була в Поклику Прип’яті, але з купою маленьких (але важливих) технологічних додатків. Наприклад, тепер в усіх частинах присутні відображення на вологих поверхнях (нажаль SSR), і всі вони підтримують сучасні моделі апскейлу. Завдяки такому оновленню, ігри виглядають набагато більш схожими і тепер відрізняються лише механіками, сюжетом, інтерфейсом (які залишаються без змін), але з візуально мають дуже схожу картинку. Ігри дійсно виглядають краще, хоча і не без мінусів, де деякі текстури після збільшення отримали артефакти, чи інших елементів, які не можна було б уникнути, не переробивши оригінальні ресурси більш кардинально.

Як не дивно, Тінь Чорнобиля в оновленій версії виглядає найкраще, бо оригінальна версія гри навіть не була розрахована під 16:9 розміри екрану. Тепер в цьому плані гра працює набагато краще, хоча інтерфейс (і інші 2D елементи з оригіналу) інколи виглядають розтягнутими. Деякі з більш прикольних візуальних ефектів рушія в грі були недоступними без модів або консольних команд, тоді як в новій версії вони просто одразу є. І ніч стала набагато темнішою. В оригінальній версії гри, вночі можна було інколи ліхтарик навіть не вмикати, тоді як зараз, без ліхтарика чи приладу нічного бачення вночі буває важкувато. Хоча, одразу треба сказати, що настільки темно, як буває в Чистому небі, тут все одно ніколи не стає.

Українська локалізація нарешті стала повноцінною офіційною частиною ігор, бо в старих версіях вона була додатковим напів-фанатським патчем. І, що ще краще, тепер можна спокійно окремо вибирати мову для тексту та озвучення. Озвучення варто завжди тримати українським, як аутентичне і найкраще (тим паче, що більшість російської мови для бандюків та різних груп та персонажів залишили як і було раніше). А текст вибрати можна той, який зручніший для гравців, тому міжнародні гравці спокійно можуть грати з англійським текстом. Для любителів грати на дивані, є повноцінна підтримка контролерів, хоча я все ще не розумію, хто грає в FPS на ПК не з клавіатурою та мишею, але такі люди є. І також для ігор зробили купу різних малих змін, які комусь буде простіше помітити. Що я помітив, що завантаження рівнів/збережень тепер набагато швидше. А ну і модифікації трохи простіше ставити та контролювати. Але в цілому, це все… Що трохи розчарує тих, хто очікував, що може всі частини серйозно передивляться, щоб підігнати ігри під один загальний стандарт… Але ні, це старі ігри, але красивіші і, теоретично, працюючі набагато краще на сучасному залізі.

S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля – Enhanced Edition

Тому перша гра тепер в першу чергу запам’ятовується сюжетом і тим, наскільки по-іншому вона підходить до свого темпу та загального дизайну сюжету. Ну і оскільки виглядати вона стала набагато краще, то всі недопрацьовані і незакінчені елементи та ідеї стають ще більш очевидними. Ну, тобто, тепер, коли ніч стала більш темною, ще більш дивно, що спати (чи просто чекати) неможливо. Голод існує, але помітити це можливо лише, якщо “їсти” лише аптечки. Все обладнання з часом стає гірше, але відремонтувати його неможливо. Навіть так любима всіма “A-Life”, система симуляції життя в зоні, на практиці постійно бісить, бо несподівано після екрану завантаження між рівнями, може виявитись що прямо навколо вас гра вирішила також одночасно заспаунити бандитів та мутантів, які одразу ж почнуть атакувати однин одного і вас за компанію.

Гра була з кінця епохи, коли розробники мріяли створити immersive sim ігри, які “можуть грати в себе”. Буквально за рік до виходу першої версії Тіні Чорнобиля Bethesda випустили The Elder Scrolls IV: Oblivion, в якій теж світ повинен був мати життя, навіть без гравців. Але Bethesda, як більш досвідчені розробники (або боягузи, хтось скаже) побачили купу проблем з таким підходом і перед релізом гри багато спростили та вирізали. GSC Game World сміливо (і бо дурні, мабуть) вирішили своїм амбіціям не ставити рамок, тому якщо десь в іншому кінці мапи помре людина, яка повинна дати необов’язковий квест, то так воно і буде в вашому проходженні. Мені “пісочниці” ніколи сильно не подобались, але у такого дизайну є купа фанатів.

Та найбільшою проблемою з грою для мене завжди було відчуття, ніби розробники самі не розуміли, що вони від гравців хочуть. Гра розбита на декілька “відкритих рівнів”, в більшості з яких є певна лінійність в “першому проходженні”. Але після такого проходження, в рівень можна повертатись, досліджувати за межами обов’язкових для сюжету меж, робити нескінченні квести і таке інше. Але гра ніби і не дуже під це розрахована з точки зору балансу ресурсів, чи складності ворогів, і завжди вигідніше просто слідувати за основним сюжетом… В грі є локації, які невідомо навіщо взагалі існують, а є декілька, куди треба повертатись занадто часто. Відчуття таке, ніби команда дуже хотіла створити рольову гру, але вміли вони робити лише лінійні FPS. А ну і навіть інтерфейс зроблений дуже дивно. Наприклад, у всієї броні в грі є статистика з чіткими характеристиками, але побачити зміни можна лише, якщо броню надягнути. Але при цьому у неї можуть також бути приховані елементи, які візуально взагалі ніде не показуються, але можуть згадуватись в описі предмету. З одного боку, мені подобається ідея містичності речей, завуальованих описів, де треба просто довіритись опису та експериментувати, бо це цікавіше, ніж просто статистика. Але з іншого боку – гра під це не розрахована, вона розрахована під більш детальний опис предметів a la Diablo, що доказує інтерфейс всіх продовжень. Тому, той факт, що Enhanced Edition не змінює інтерфейс – класно, що підтримує гру “як було”, але також, залишає це проблемою.

Мені просто не дуже подобається S.T.A.L.K.E.R.: Тінь Чорнобиля. Версію Enhanced Edition тепер запускати набагато простіше, ніж стару, тому вже це класно. Але проходити її я не люблю, бо це просто каша з чудових та жахливих ідей, яка ніколи не перетворюється в щось їстівне. Не допомагає й те, що з гри не прибрали деякі старі баги, але й інколи нові зустрічаються. Але з іншого боку, з усієї трилогії, ця частина єдина з сильним акцентом на сюжет. І хоча він так собі, але хоча б має дійсно цікаву загадку, яку хочеться розгадати. В будь-якому випадку, я не думаю, що колись в майбутньому буду ще раз грати в цю гру, навіть і оновленій версії.

S.T.A.L.K.E.R.: Чисте небо – Enhanced Edition

Я ненавидів оригінал. Передзамовив колекційну версію, спробував пограти одразу після релізу і дуже швидко перестав грати. А проходження сім років тому було дуже важким. Гра вирішила поставити акцент на війни між різними угрупуваннями, але ці війни та їх симуляція працювали жахливо і також ще більше розкривали, наскільки вся симуляція зони зламана. Плюс, мені завжди подобалась ідея одинокого дослідження небезпечної зони, щось атмосферне, тоді як в цій грі була постійна гучна вечірка з купою людей. Баланс жахливий, ресурси закінчуються через ідіотські причини, музика бридка, з’явились традиційні боси з індикатором здоров’я…

І нічого з цих проблем не виправляється в Enhanced Edition. Нічогісінько. Всі системні елементи, ці війни всі, як не працювали, так і не працюють. Баланс все ще жахливий. Обмеження “витримки” для можливості бігати настільки мале, що будь-яке переміщення з точки А в точку Б бісить, як і раніше. Система “швидкого переміщення” між “провідниками” ситуацію все ще не виправляє і все ще працює незручно. Тож, причина, чому в цьому записі я пишу про Чисте небо в додаток до Тіні Чорнобиля не лише в тому, що обидві гри мені не подобаються. А й тому, що цього разу я ще й не заставив себе пройти Чисте небо до кінця. Я дійшов десь до середини сюжету, а потім гра мене настільки почала бісити, що я просто перестав грати і ніколи в житті не хочу це лайно запускати.

І не те, щоб тут не було покращень, чи гра не намагалась зробити щось класно. Нарешті обладнання можна було ремонтувати і навіть модифікувати. Так, реалізували це погано, бо персонажів, які це роблять, забагато, але при цьому, не всі з них все вміють і треба пам’ятати, хто за що відповідає. Але хоча б опція така є. Інтерфейс зробили набагато кращим, тому Поклику Прип’яті пізніше буде простіше ще трошки його доробити. Гра все ще не показує все цифрами і, наприклад, надійність зброї прихована в описі. Але це як раз доволі прикольно. Хоча, як я вже згадував, Тінь Чорнобиля – Enhanced Edition зробила ночі набагато темнішими, в Чистому небі (оригіналі і новій версії) вночі буває так темно, що без світла, ви фактично сліпі. Що дуже класно підкреслює горор атмосферу… і також нагадує, що спати чи чекати все ще не можна. Артефакти саме тут почали ховати в аномаліях, і для їх знаходження треба використовувати детектори, а самі артефакти стали більш корисними. В Чистому небі дуже багато що покращилось, в порівнянні з першою грою, тут я сперечатись не стану. Просто грати в Чисте небо все одно неприємно.

Можливо, в когось в світі ця частина трилогії – улюблена. Але скоріш за все, ця людина також використовує купу модів, які роблять Чисте небо краще. Я ж грав без модів, і просто як гра, Чисте небо – Enhanced Edition залишається такою ж фігнею, якою вона була в 2008-ому.

В цілому, я просто не міг би нікому рекомендувати проходити ці ігри, як знайомство з серією S.T.A.L.K.E.R. Конкретно Чисте небо я би взагалі рекомендував ніколи не проходити. І може було б прикольно побачити Тінь Чорнобиля та Чисте небо з більш глибоким ремастером, або навіть рімейком… Та з іншого боку, все що я поки що бачив та трохи пограв з S.T.A.L.K.E.R. 2: Heart of Chornobyl (якщо що, я не планую його проходити, поки всі DLC вийдуть) вказує на те, що продовження стало в певному сенсі саме таким рімейком, і іншого, може, й не треба буде. Подивимось, що я про ту гру в майбутньому скажу, звичайно, але в ці перші дві частини серії повертатись було не дуже приємно. І я не планую це повторювати в майбутньому.