Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..
Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.
Для початку, мені треба уточнити, що при всій моїй повазі до Silent Hill 2, я не дуже люблю в неї грати. Причини цього я пояснив в своєму ретроспективному огляді, тому зараз я лише хочу наголосити те, що я не з тих представників аудиторії, які вважають оригінал недоторканим та ідеальним. Я також хочу звернути увагу на те, що я дуже люблю класичні survival horror, хороші сюжетні ігри і також дуже яскраво відчуваю, коли гра починає себе штучно розтягувати. Це все важливо для розуміння того, що я буду далі описувати про Silent Hill 2 (2024).
Як я можу описати рімейк? Яким жанром чи типом гри? Це сюжетна action adventure з горор історією, яка місцями використовує принципи класичного survival horror, місцями працює як лінійний екшен, а місцями як повністю сюжетна гра. Знайомі елементи ґеймплею нікуди не зникли – вам все ще треба шукати ключові предмети, битись або втікати від ворогів, битися з босами та збирати обмежені ресурси під час дослідження екстер’єрних та інтер’єрних локацій міста Сайлент Гіл. Загальна структура рімейку майже повністю наслідує структуру оригінальної гри, але деякі епізоди сюжету переставлені місцями, деякі моменти зроблені коротше, але більшість стали набагато довшими.
Якщо дивитись на сюжет ізольовано від ґеймплею, то він може здатись майже копією оригінальної гри. Його все ще якісно написали і актори чудово зіграли свої ролі. Деякі сцени повторюють постановку, темп та кадри які ви могли вже бачити в оригінальній грі, і більшість змін, які час від часу ви будете зустрічати, роблять оповідання або краще, або хоча б не гірше. Є декілька сцен, які стали гірше, але їх небагато. Візуальна частина гри також дуже допомагає оповіданню, бо дозволяє більше мілких деталей передати без слів. І гра в цілому виглядає фантастично. Хоча і тут треба зазначити, що декілька моментів мені здались менш вражаючими не дивлячись на більш круту технологічну сторону рімейку. Музику та звук теж в цілому зробили якісніше і до саундтреку додали декілька нових вдалих композицій. Хоча деякі з вже знайомих композицій отримали нове аранжування, яке, якщо чесно, звучить дуже дешево.
З точки зору ґеймплею, гра повторює популярну зараз формулу шутерів з камерою через плече. Ближній бій, який завжди був важливим для серії Silent Hill, адаптували під цю формулу і зробили це непогано. Краще, ніж в оригінальній грі, але гірше, ніж в Silent Hill 1 чи 3. Та це не означає, що бойова система тут погана – вона працює, просто потребує певного підходу. Якщо точніше, ця гра погано розрахована на проходження, де вас ніколи не вдарять, і гра постійно закидає вас ресурсами для лікування через це. Персонально, я вважаю це не дуже якісним варіантом бою, але з цим можна змиритись. Після чого можна буде пробачити і абсолютно нечесну поведінку ворогів і те, наскільки жахливе тут автоматичне прицілювання для ближнього бою. Ну і також тут купа дуже прикольних дрібних деталей та особливої поведінки у босів, яку можна вивчити. А один з босів мені тут взагалі настільки сильно сподобався, що я не пам’ятаю, коли останній раз в такого типу грі битися з босом мені було настільки ж приємно. Що показує, що Bloober вміють створювати якісні бойові сценарії.
Але чого вони не вміють робити, так це вчасно зупинятись. Оригінальна Silent Hill 2 була дуже сумною, тихою і простою грою, що сильно відрізняло її від інших частин серії. Навіть в порівнянні з першою чи третьою частиною, гра була дуже проста, тоді як ті дві гри обожнювали робити щось візуально круте і несподіване. Особливо Silent Hill 3 мав купу дуже шокуючих моментів та переходів в Інший Світ, який був іржавим та кривавим. Але в оригінальній Silent Hill 2 все було інакше, сірим, брудним, трухлявим, покритим тканиною. Рімейк додає в загальний стиль гри багато “іконографії”, яку асоціюють з серією, якої в оригінальній грі не було. Гра також буває дуже гучною та вибуховою. Всі боси працюють фазами, інколи при цьому змінюють саму арену, яка драматично розвалюється. І в цілому “формат” гри набагато більше схожий на інші ігри серії. І це дуже дивно. І доволі погано впливає на сюжет гри і емоції, які він намагається викликати.
А ще рімейк вийшов неймовірно довгим. Причому, в гру не додавали ніяких елементів, які б оправдували той факт, що проходити гру тепер треба майже втричі довше. Бо сюжет той же, більшість локацій теж – просто все розтягнули. Купу речей, які в оригінальній грі були загадковими та необов’язковими елементами тепер зробили обов’язковими для проходження. В гру додали декілька коротких нових локацій, які не розповідають нову історію, а скоріш створені для того, щоб передати ту ж саму інформацію, яка в оригінальній грі подавалась в інших локаціях… Які теж все ще існують в грі. Є два нових фінали, але обидва не додають нічого цікавого ні в сюжет, ні в ґеймплей. Темп проходження, особливо першого, просто жахливий для емоційної складової сюжету, бо станеться щось важливе, а потім дві години нічого не буде відбуватись, перед тим як сюжет піде далі.
Та треба розробників похвалити за те, що при повторному проходженні ви можете пропустити декілька доволі великих шматків гри, бо ви зможете одразу розгадати загадки. Тоді як при першому проходженні вам треба буде витратити багато часу на пошук підказок. Та з іншого боку, цей факт також викриває іншу проблему – оригінальна гра дуже винахідливо і технологічно вражаюче намагалась створювати цікаві загадки, які були свіжими при кожному проходженні. Тоді як в рімейку ніякої такої інноваційності не відчувається, загадки просто створені для одного разу. Через що особливо дивно, що в грі залишилась опція окремо виставляти рівень складності загадок. В оригінальній грі це призводило до інколи відчутно різного досвіду в залежності від рівня складності. Тоді як в рімейку це майже нічого не змінює.
Загальне відчуття від цього рімейку таке, ніби або розробники не хотіли зробити щось дійсно з великими амбіціями і прикольне, або Konami заборонили їм робити експерименти. Бо Silent Hill 2 (2024) сприймається як гру, яку робили за схемою “як зробити сучасну горор гру з розрахунком на найбільшу можливу аудиторію”, без зайвих ризиків чи бажання зробити щось “не таке”, як це робила оригінальна гра. Через що рімейк сприймається як дуже “спрощена” версія Silent Hill 2, у якої нема якогось свого “бачення”. Бо яким би нудним в проходженні не бувала оригінальна Silent Hill 2, гра хоча б не сприймалась як проект “який створений для продовження успішної серії”, а рімейк має таке цинічне відчуття. Але грати в нього все одно прикольно. І купі людей гра дуже подобається. Це дуже якісний продукт, який функціонує як треба і робить багато речей, які подобаються людям зараз. Чи буде гра подобатись через 23 роки? Подивимось. Я від гри отримав все, що хотів, і в майбутньому в неї грати бажання не маю.