У багатьох гравців є ностальгічні спогади про проекти від Sunsoft, але не в мене. Я розумію звідкіля до цієї компанії є стільки любові, але окрім Blaster Master (і можливо Batman на NES), в які я трохи грав в дитинстві, єдиним проектом від студії, в який я раніше грав, була гра для PS1 – Hard Edge/T.R.A.G. (яку я обожнюю). Тому, коли компанія почала заново випускати свої старі ігри в нових версіях, я не звернув уваги. Але потихеньку почав цікавитись, бо їх часто обговорювали.
Дві з цих ігор вийшли за останні два роки в форматі емуляції оригінальних проектів з NES, але з купою додаткових зручних нових елементів. Перша гра це Hebereke Enjoy Edition (також відома, як Ufouria: The Saga в європейській та австралійській версіях для NES), а друга – Gimmick! Special Edition (також відома як Mr. Gimmick в скандинавському релізі для NES). Я радий, що пограв в обидва проекти, але ніколи більше в них грати не хочу.
Обидві гри виходили на NES/Famicom (в 1991 та 1992 відповідно) і в новому виданні емуляція має декілька корисних нововведень. В них можна відмотувати час назад та використовувати збереження в будь-який момент, скани коробок та буклетів з інструкціями для всіх версій можна почитати в окремому меню і з кожною грою є окрема опція для спідранів. А, і ще в ігри додали досягнення. Hebereke представлена в оригінальному японському стилі, без візуальних та сюжетних змін європейської версії Ufouria. Але через це, весь сюжет гри також залишається японською, тому переклад треба читати в окремому меню, в якому також показані кадри з версії Ufouria для порівняння.
Ну а тепер, про самі проекти.
Hebereke – дуже цікавий платформер з акцентом на дослідження в цільному світові. Але хоча тут є персонажі, які мають унікальні можливості, і кожен з них також може отримати додаткові навички, структура гри нагадує на класичну метроїдванію, або щось в стилі Maze of Galious, а замість цього більше схожа на класичний пригодницький платформер в стилі Dizzy. Хоча екшену тут теж вистачає. З ворогів випадає спеціальний дивний предмет “попун”, який можна підняти і кинути. Саме попунами зазвичай треба перемагати босів, які часто дуже прості за структурою, але декілька з них показують всі жахи ігрового дизайну початку 90-их. В грі чудовий саундтрек, дуже дивний і милий стиль і мені складно пригадати якісь інші проекти, які б мені нагадувала ця гра.
На жаль, деякі з функцій версії Enjoy edition (як переклад з японської) інколи працюють некоректно, але можливо це ще зможуть виправити. Hebereke мені в цілому сподобалась, але я навряд став би її проходити, якби не можливість перемотки часу та збережень і сумніваюсь, що став би колись знову в неї грати.
Ну а Gimmick! хоч і виглядає дуже красиво і мило, насправді виявляється неймовірно складним платформером, де будь-яка помилка зазвичай призводить до смерті. В грі купа дуже прикольних ідей і маленьких деталей, кожен рівень має якісь свої унікальні штуки та механіки. А основний спосіб битися проти ворогів також є дуже швидким способом руху по рівням. Та й взагалі, тут є багато ідей, які майже нагадують immersive sim дизайн. Для захисту від ворогів головний персонаж може створювати і кидати величезну зірку, яка якийсь час відбивається від перешкод і стрибає по інерції. Поки існує одна зірка, нову створити неможливо. Але якщо ця зірка “підхопить” вас, то ви можете (і в деяких місцях зобов’язані) на ній кататись. Що дуже прикольно, але також абсолютно непередбачувано і дуже складно. І коли гра потребує це зробити (інколи для того, щоб отримати найкращий фінал, а інколи і просто щоб пройти гру), то помилка майже гарантовано закінчиться смертю.
Але навіть не це мені особливо не сподобалось в грі. Головна проблема, це кількість дуже підступних і неочікуваних елементів, які вас вбивають або б’ють. В грі є декілька екранів, де ви можете миттєво померти при вході, є купа різних пасток, про які треба знати заздалегідь, або ви помрете, є декілька босів, яких треба вбивати дуже неочевидним способом… А для того, щоб отримати “правильний” фінал гри, то треба пройти гру, зібравши всі дуже складні секрети, без єдиного “продовження”. І цей підхід до “складності” гри залишився навіть в Special Edition, в якому ви можете використовувати перемотку часу та збереження лише в звичайному режимі гри, в якому гра не видає ніяких досягнень. Бо на них заслуговують лише хардкорні гравці, мабуть. Певен, що на цю гру є своя аудиторія, але мені проходити її не сподобалось і я ніколи в неї грати більше не буду.