System Shock 1994-го року була неймовірно важливою грою. В певному сенсі, це був “Ultima Underworld в космосі”, який разом з двома Ultima Underworld попередниками заклав основи для проектів, побудованих навколо систем і емерджентного ґеймплею. Тобто дизайну, який зараз називають “immersive sim”. Навіть в такому ранньому проявленні цього підходу результат був дуже класним і якщо у вас вистачить терпіння на застарілий інтерфейс, управління і деякі не найкращі навіть для тих часів рішення, то навіть сьогодні грати в проект приємно. Особливо в версії Enhanced Edition, яку 8 років тому випустили Nightdive Studios, відомі своїми ремастерами класики.
І до сьогодні це був єдиний спосіб пограти в гру, але ті ж самі Nightdive тепер випустили і рімейк. Його анонсували як Kickstarter проект приблизно одночасно з виходом Enhanced Edition, але після цього розробка була складною. Гра змінила рушій, потім стала набагато більше ніж спочатку планувалось, а потім, коли стало зрозуміло що так не вийде, гру знову обмежили лише відтворенням оригіналу, але покращуючи всі його елементи. Що ми і отримали і це одночасно добре і не дуже.
З чого взагалі почати… Я спробую описати оригінал і те, як його елементи оновлені в рімейку, бо останній дійсно повторює більшість елементів класики. Оскільки гра вийшла, як наступний проект після Ultima Underworld II: Labyrinth of Worlds, то гра насправді більше нагадувала управлінням і задумками dungeon crawler RPG, типу нещодавніх Legend of Grimrock чи Vaporum, а не Doom. Що в рімейку, звичайно, замінили на підхід, який набагато ближче до System Shock 2. Тобто, більшу частину часу управління гри нагадує стандарти FPS, але при взаємодії з інвентарем/багатофункціональним дисплеєм переходить на курсор. Сам інвентар тепер також змінився і більше нагадує версію з сіквелу, більшість елементів інтерфейсу оновили, деякі прибрали і, що особливо приємно, в гру додали стрічку з швидким доступом до різних предметів, яка нагадує Deus Ex.
Іншим важливим аспектом гри був її підхід до спрощених RPG елементів. Хакер (це наш головний герой, якому в рімейку не можна дати ім’я) має доступ до вибору з різних покращень, які ви будете знаходити досліджуючи Станцію Цитадель (саме тут відбувається гра). І ці покращення бувають як дуже базовими і простими – як ліхтарик, чи міні-карта. Так і сильно змінюючими ваш підхід до гри – енергетичний щит чи чоботи, з якими ви можете літати над землею. Майже все це обладнання та системи використовують енергію, кількість якої ви завжди бачите другою стрічкою під вашим здоров’ям. Поповнити енергію можна завдяки нескінченним запасам на станціях, які інколи зустрічаються на рівнях гри, або акумуляторами. І деяка зброя в грі також використовує саме енергію замість патронів, і зазвичай у цієї зброї можна налаштувати кількість використання енергії, що робить її сильніше. Через все це, вам часто треба буде думати про підтримку необхідного рівня енергії настільки ж часто, як і про здоров’я. І до речі, навіть смерть тут не обов’язково закінчує гру, бо саме з цього проекту у всіх “Shock” іграх почали додавати спеціальні оздоровлюючі апарати, які в цій грі безкоштовно повернуть вас до життя. Важливо лише знайти такий апарат на рівні і відключити процес кібернетизації пацієнтів. Все це залишилось в рімейку і стало навіть краще.
Ну і особливо важливо розповісти про те, наскільки відкритим було дослідження в цій грі. Станцією Цитадель керує штучний інтелект за ім’ям SHODAN (ШОДАН), етичні обмежувачі якої зняв сам Хакер, і тепер ця ШІ істота вважає себе богом. Вона перетворює людей в кіборгів, проводить жахливі генетичні експерименти і планує атакувати Землю, що ви будете поступово дізнаватись, поки ходите по коридорах 10 “поверхів” Станції. І хоча гра умовно розділена на декілька сегментів, кожен з яких обмежує на які з поверхів ви можете піднятись, а на які ні, більшу частину часу вибір буде величезним. Більше половини гри ви зможете спокійно ходити по приблизно 6 рівням Станції і виконувати якісь задачі в будь-якому порядку. Основні задачі гри ви в неправильному порядку виконати не зможете, але зробити все інше окрім цього можете, тому і підготувати вирішення проблем, яких у вас ще навіть нема, можна завчасно і часто випадково.
Цей елемент в рімейку залишається майже без змін і саме з ним у гравців можуть виникнути проблеми. Після декількох вступних рівнів і до двох останніх, які більш лінійні в проходженні, більша частина гри буде постійно викликати питання – що від вас взагалі хочуть. Рівні величезні, нові вороги постійно додаються, деякі з зон рівнів закриті ключами чи кодами, які ще треба десь знайти. Деякі з зон також небезпечні і мають підвищений рівень радіації або якесь біологічне забруднення, яке поступово б’є по здоров’ю. Не всі рівні поєднуються одними й тими самими ліфтами, тому треба пам’ятати який куди йде і де його знайти… А флешки з даними та аудіо щоденники (і так, саме з цієї гри вони і почались), які вам часто потрібні, інколи складно помітити десь на рівні, навіть якщо ви використовуєте інструменти, які створені щоб предмети показувати. А коли ви їх підбираєте, то вони падають в загальну купу, яка розділена лише на рівні, на яких ви їх знайшли, тому шукати там щось дуже незручно. Нема якогось екрану з задачами, автоматичні допоміжні відмітки на мапі інколи самі зникають, а на відміну від оригіналу, написати нагадування текстом на мапі неможливо. Тому якщо ви десь на стіні побачили код, а це буде відбуватись не рідко, то діставайте папірець і ручку. А якщо ви не грали в гру хоча б один день, то готуйтесь певний час дивитись на різні шматки інтерфейсу після завантаження збереженої гри, бо згадати що ви робили, куди йшли і навіщо буде не легко.
До всього цього додається і рішення розробників додати в рімейк декілька нових систем, з якими постійний мікроменеджмент стає ще складнішим. Прямо як в сіквелі ви тепер можете модифікувати зброю спеціальними предметами. А предмети можна купити за гроші, які теж, як і в сіквелі, тут тепер є. А щоб отримати гроші, вам треба або знаходити їх випадково десь на рівнях, по одній копійці, або збирати всілякий брухт, перероблювати його в кубики, а потім здавати ці кубики в спеціальні машини за гроші. Гра постійно мотивує вас тягати за собою зброю, щоб десь її потім модифікувати, і підбирати сміття, щоб отримати за це гроші. Навіть якщо зброя фігова, а патронів на неї майже ніколи нема. Що особливо дивно, бо в рімейку прибрали декілька типів зброї, але чомусь також додали ще нові, всі з яких погані. Можливо для виправлення цієї новоствореної проблеми рімейк додає по одному ліфту для зберігання предметів на рівень, але вони зазвичай знаходяться в не найбільш зручних місцях, вони дуже обмежені в об’ємі, а в останніх рівнях гри вони просто зникають. Тому, якщо ви звикли збирати собі запаси “на майбутнє” в цьому ліфті і возити їх за собою, то сюрприз – в фінальних локаціях вам це не допоможе.
Темп гри через всі ці зміни сильно погіршується. Оригінальний System Shock був побудований на тому, що ви завжди підбирали і викидали зброю в залежності від ваших запасів патронів. А тепер вам не буде хотітись викидати зброю, яку ви вже покращили (бо вона буде краще за версії, які ви можете підібрати з підлоги), тому ви будете її тягати за собою з рівня на рівень. А для того, щоб покращення придбати, ви також будете постійно забивати інвентар сміттям, щоб потім знайти де його здати за гроші, бо тоді зброя сильніше і це звучить вигідно. Та потім ви помітите, що один з цих унікальних магазинів модифікацій знаходиться на локації, яка стане недоступною задовго до офіційної “точки неповернення”, тому ви скоріш за все її пропустите. Тим паче, що та локація не мотивує дослідження, бо поки ви в ній, ви постійно губите здоров’я і енергію…
До речі про це – як і в оригіналі, System Shock неможливо пройти не отримуючи пошкоджень. Ви будете зобов’язані заходити в радіоактивні зони та місця з біологічним забрудненням по сюжету. Так, тут є системи які будуть вас захищати від пошкоджень, але не повністю – здоров’я все ще буде погіршуватись, але повільніше і за рахунок енергії. І якщо ви думаєте, що варто почекати поки у вас є такий захист перед тим, як лізти в небезпеку – ви теж не праві, тому що вам обов’язково треба буде залізти в небезпечні зони перед тим, як вам дадуть можливість отримати нормальний захист. Якщо ви витратили майже всі запаси лікування і відновлення енергії перед тим, як вам обов’язково надовго треба зайти в таку зону – мої співчуття, іншого варіанту окрім як тепер страждати у вас нема.
Але все ж таки, багато що рімейк покращує. І багато найбільш незрозумілих чи незручних задач тепер вирішуються менш набридливим способом. І хоча рівні інколи занадто темні, як для свого дизайну, в них орієнтуватись набагато легше, ніж це було в оригіналі. Ну а Кіберпростір тепер грається як щось типу Descent, але при цьому все ще прикольно виглядає, тому його проходити дійсно приємно. На жаль, деякі з прикольних деталей з нього прибрали – більше нема маленьких ігор, які можна було запустити в інтерфейсі хакера, чи знайти текстові файли. Але загальний дизайн цих сегментів тепер набагато краще. І музика там є реміксом музичного треку з оригіналу, який дуже запам’ятовувався. Хоча, ремікс менш… сміливий своїм звуком, мабуть.
Музика в рімейку в цілому розчаровує. Оригінал був трохи корявим і інколи занадто незграбним, але музика і звуки були повністю динамічними і звуки ворогів зазвичай майже ставали частиною ритму саундтреку. Звичайно там було далеко до винахідливості музики Portal 2 чи проектів від Nifflas, але результат був дуже класним. Тоді як в рімейку музика настільки тихо грає, що навіть коли вона є її майже не чутно. А переходи з нормального режиму в агресивний режим бою дуже часто відбувається з затримкою і не найкращим чином. Але коли музику можна почути, то вона в цілому непогана.
Рімейк System Shock – це набагато більш зручний спосіб проходження гри, ніж Enhanced Edition. А пройти System Shock обов’язково варто всім, кому подобаються ігри про дослідження. Мені проходити цю гру було приємніше ніж System Shock 2, хоча наративно сіквел сильніше. Та на жаль, оскільки рімейк не виправляє всі проблеми оригіналу, і додає декілька нових, то мені дуже складно рекомендувати гру тим, хто не звик до старих ігор, в яких регулярно зустрічались дивні і застарілі механіки та рішення. Ну а враховуючи те, що останні хвилин 30 в грі відчувались так, ніби розробники в останні хвилини допрацьовували ці сегменти, бо вони неймовірно сирі, то я не здивуюсь, що і для рімейку треба буде зробити якусь “Enhanced Edition” версію. Це дуже крута і незабутня гра, яка з рімейком стає навіть краще ніж раніше, але все одно не настільки краще, щоб позбавитись всіх дратуючих елементів. Я залюбки цю гру пройшов, але не знаю чи зможете ви.