Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)

 , , , , , ,

I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..

Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.

Read more“Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)”

Думки про: Silent Hill 2 (2024)

 , , , , , ,

Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..

Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.

Read more“Думки про: Silent Hill 2 (2024)”

O tempora: Doom + Doom II

 , , , , , ,

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Well, it finally happened. I’ve finally played both classic Doom titles start to finish and even all of its official expansions. It might sound weird to some, given how huge and important Doom has been for the development of FPS and game industry as a whole, but it just so happened that I was never much of an id Software games player. Even though Spear of Destiny was my first introduction to this type of games, I just never really played through any of their titles start to finish until decades later. Which includes the classic Doom games – I have played and finished the original Doom (that is, the first three episodes) a very long time ago, but I’ve never played any other title in its entirety apart from the Playstation version of the Final Doom, which was my only point of contact with the Doom II expansions. And yes, I did get it back in the day, because I thought it was the “final definitive version of Doom”, not realizing that it’s a completely different game…

But now Doom and Doom II have been officially re-released on all modern platforms in a remastered package by NightDive, with all of the official, and even some previously unofficial, releases combined into one game. And I’ve decided that it was finally time to give it a proper go.

Read more“O tempora: Doom + Doom II”

О часи: Doom + Doom II

 , , , , , ,

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Ось я нарешті і пройшов обидві класичні частини Doom, а потім і всі офіційні доповнення. Для багатьох це може стати сюрпризом, враховуючи важливість серії для жанру FPS (та й в цілому ігрової індустрії), але я в дитинстві майже не грав в ігри від id Software. Хоча моїм першим знайомством з жанром стала Spear of Destiny, більшість їх класичних проектів я пройшов лише за останні 10-15 років. Так – навіть Doom. Першу частину (всі три оригінальних епізоди) я повністю пройшов, можливо, раніше за інші класичні проекти, але все одно не в 90-их. І єдиною іншою частиною класичною серії, в яку я грав, до недавніх років була Playstation версія Final Doom. Яку я купив, бо з назви подумав, що це “найбільш повна версія Doom”, але як виявилось, це зовсім інша гра… Але це залишалось моїм єдиним контактом з хоч якимось контентом, який відносився до Doom II, на десятиріччя.

Але коли Doom та Doom II офіційно випустили знову на всіх сучасних платформах, з ремастер роботою від NightDive, я вирішив, що настав час нарешті пройти ці ігри. І це стало довгою подорожжю через дві гри та неймовірну кількість офіційних доповнень.

Read more“О часи: Doom + Doom II”

Disapprove: Visions of Mana

 , , , ,

As someone who didn’t play any Mana/Seiken Densetsu titles until the Trials of Mana remake, that I really enjoyed, I don’t really have any specific expectations from the series. All I want these games to be is fun jRPG/action RPG adventure titles with simple but exciting plots and some curious, if not necessarily revolutionary ideas. And while I didn’t enjoy my time with the Secret of Mana remake (and doubt I would’ve liked the original either), I still admired what it was trying to achieve as a SNES game from 1993. Plus, its story, while basic, was still curious and the world had lots of interesting and unexpected elements to it.

Which isn’t entirely lacking from Visions of Mana either – it does have its moments, its visual style is like concept art come to life and there is an adventurous spark to it. But unfortunately, it is also tedious, way too long for what it actually has to say and the cause for it all might not be some series of bad calls from the development team. No, the real issue here is that Visions of Mana feels like a game made by several teams, none of which knew what they were doing and why.

Read more“Disapprove: Visions of Mana”

Розчарування: Visions of Mana

 , , , ,

Оскільки до рімейку Trials of Mana (який мені дуже сподобався) я не грав в серію Mana/Seiken Densetsu, в мені досі нема ніяких особливих очікувань від цих проектів. Я уявляю, що гра в серії буде просто прикольною jRPG/action RPG з пригодницьким настроєм і деякими хоча б трохи новітніми ідеями. Наприклад, коли рімейк Secret of Mana мене розчарував (і навряд оригінальна версія мені сподобалась би більше), я все одно розумів історичну важливість гри і її експериментальність як для SNES проекту 1993-го року. І сюжет в грі хоча і був дуже простим, але все одно хоча б захопливим і пригодницьким і світ гри мав цікаві і неочікувані елементи.

Що можна знайти і в Visions of Mana. Тут є прикольні моменти, візуальний стиль гри неймовірно красивий і виглядає ніби хтось перетворив концепти на 3D локації, та й пригодницький запал в ній можна знайти. Та на жаль, гра також дуже нудна і не знає коли зупинитись. І причиною цьому, як мені здається, стало те, що гру розробляло кілька окремий команд, жодна з яких не знала що за гру вони роблять.

Read more“Розчарування: Visions of Mana”

Радий: Hebereke 2/Ufouria: The Saga 2

 , , , , ,

Одразу після знайомства з Hebereke, я вирішив пограти в нещодавно випущене продовження і перевірити, як розробники переосмислять свою стару ідею. Результати виявились несподіваними. Здебільшого приємно несподіваними. Але інколи не дуже.

Read more“Радий: Hebereke 2/Ufouria: The Saga 2”

Thoughts on: Hebereke Enjoy Edition and Gimmick! Special Edition

 , , , , , , ,

A lot of people have nostalgy for games from Sunsoft and I can see why. However, for me it was never the case. I did play Blaster Master and perhaps Batman on NES a bit as a kid, but the only game of theirs I’ve played a lot was their PS1 Hard Edge/T.R.A.G. (which I do love). So, seeing the company return to making games recently and re-releasing their old classics on their own or through other companies wasn’t a big deal to me. I was curious, however, since some of their games are considered cult classics.

Two of such titles were re-released over the past two years in the new format that emulates the original NES game, but with cool quality of life editions and bonuses. These are Hebereke Enjoy Edition (known as Ufouria: The Saga in the European and Australasian release on NES) and Gimmick! Special Edition (also known as Mr. Gimmick in Scandinavian NES release). Which I was glad to finally play, because I don’t ever want to play them again.

Read more“Thoughts on: Hebereke Enjoy Edition and Gimmick! Special Edition”

Думки про: Hebereke Enjoy Edition та Gimmick! Special Edition

 , , , , , , ,

У багатьох гравців є ностальгічні спогади про проекти від Sunsoft, але не в мене. Я розумію звідкіля до цієї компанії є стільки любові, але окрім Blaster Master (і можливо Batman на NES), в які я трохи грав в дитинстві, єдиним проектом від студії, в який я раніше грав, була гра для PS1 – Hard Edge/T.R.A.G. (яку я обожнюю). Тому, коли компанія почала заново випускати свої старі ігри в нових версіях, я не звернув уваги. Але потихеньку почав цікавитись, бо їх часто обговорювали.

Дві з цих ігор вийшли за останні два роки в форматі емуляції оригінальних проектів з NES, але з купою додаткових зручних нових елементів. Перша гра це Hebereke Enjoy Edition (також відома, як Ufouria: The Saga в європейській та австралійській версіях для NES), а друга – Gimmick! Special Edition (також відома як Mr. Gimmick в скандинавському релізі для NES). Я радий, що пограв в обидва проекти, але ніколи більше в них грати не хочу.

Read more“Думки про: Hebereke Enjoy Edition та Gimmick! Special Edition”