A few years ago Marvel’s Spider-Man Remastered had a surprise PC release so I had a chance to finally experience the new superhero open world title – something that I don’t find enjoyable as often as I’d like. But the game, despite having several notable flaws, was really fun and in many ways felt like a new benchmark on how to make an open world title with fun traversal around said world, and how to build the main and side story content in a way that feels well paced and rewarding, while also fitting with the main character so well. Marvel’s Spider-Man: Miles Morales followed soon after, and while it was still good, it also felt a bit “too much of the same”, without fully fixing the issues of the original. So where does this leave Marvel’s Spider-Man 2? Well, in some ways it is the best game in the series so far. But in some – it loses a bit of the personality that the first two games had.
Tag: Spider-Man
Радий: Marvel’s Spider-Man 2
Декілька років тому на ПК несподівано вийшла Marvel’s Spider-Man Remastered, яку я одразу вирішив пройти, хоча ігри з відкритим світом мені не так часто подобаються. Але гра виявилась дуже класною і стала для мене новим показником того, як робити захопливі ігри у відкритому світі. Пересуватись по світу було приємно, подача побічних завдань та розкриття основних місій було класно продуманим і гра в цілому ідеально підходила під персонажа. Трохи пізніше вийшла Marvel’s Spider-Man: Miles Morales, яка була майже настільки ж класною, але також відчувалась як повторення того ж самого без повного виправлення проблем, які існували в першій грі. А тепер я зміг оцінити Marvel’s Spider-Man 2, яка одночасно найкраща частина серії, але також при цьому трохи втрачає характеру в порівнянні з першими двома частинами.
Thoughts on: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
When Marvel’s Spider-Man Remastered finally arrived on PC last year, I couldn’t believe how much I was enjoying it. Despite being a more “typical” example of an open world game formula, it managed to feel fresh and exciting nonetheless and, most importantly, made the open world itself be fun – usually more fun than linear story-driven segments. So, even though I felt that the DLC package The City That Never Sleeps was absolute garbage and stopped playing it midway through the second one, I was still excited to play more of the same with Miles Morales. And now that I’ve done that, I’m glad that I did. Even though it does feel like more of the same.
Думки про: Marvel’s Spider-Man: Miles Morales
Коли Marvel’s Spider-Man Remastered нарешті вийшов на ПК минулого року, він мене дуже приємно здивував. Не дивлячись на те, що гра була більш “типовим” прикладом гри з відкритим світом, вона відчувалась свіжою і зробила свій світ і події в ньому дійсно прикольними. Часто навіть кращими за сюжетні місії. Тому, хоча набір DLC The City That Never Sleeps мені здався жахливим і я перестав в них грати на середині другого, я все одно був дуже зацікавленим в Miles Morales. На щастя, цей проект дійсно не розчарував… Але все ж таки, цей проект в цілому просто добавка того ж самого, що ви вже бачили.
Happy about: Marvel’s Spider-Man Remastered
I tend to not care about open world titles that much as it’s exceedingly rare the whole “open world” bit isn’t there just for marketing reasons and to make the game pointlessly longer. And it tends to be that the best open world titles I play are great because they use the whole open world aspect as a backdrop to something that could, for all intents and purposes, have been done without the world being open. But there have been a few exceptions so far, where I enjoyed the open world game for the openness of the world. And my previous go to example used to be [Prototype]. Now that the 2018 PS4 exclusive Marvel’s Spider-Man (in its 2020 PS5 Remastered version) have been finally ported to PC, however, I think I have a new benchmark.
Радий: Marvel’s Spider-Man Remastered
Зазвичай мене open world ігри не дуже цікавлять, бо більшість таких проектів використовують цей “відкритий світ” для маркетингу і того, щоб ігри просто були довше. Більшість open world проектів, які прикольні, частіше використовують цей формат для фону і технічно їх механіки та історії можуть існувати навіть якби гра була розділена на рівні. Але час від часу я натрапляю на виключення з цього правила і насолоджуюсь в таких проектах саме структурою світу. Раніше найкращим прикладом цього був [Prototype]. Але з виходом PS4 ексклюзиву 2018-го Marvel’s Spider-Man (в версії Remastered 2020-го для PS5) на ПК, в мене є новий приклад як це треба робити.