Metal Gear – Klardendum

O tempora: Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty – Master Collection Version

24/03/2025 24/03/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

For the longest time I’ve considered Metal Gear Solid 2 to be my favorite entry in the series, from the mechanical perspective. Not the most popular opinion, to say the least, given how much controversy surrounded MGS2 and how much more beloved MGS3 usually is. But in many ways, Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty was the final evolution of what Metal Gear was up until that point and a glimpse into what it turned into for the next couple of entries. And because of how much I liked that simpler stealth action approach of the earlier titles, it was very nice to see the idea taken to its logical conclusion. Still, it’s been decades since I’ve played the game so I was a bit worried if I will like it again, as it did before. I did. But it definitely didn’t age as well as I’ve remembered.

О часи: Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty – Master Collection Version

24/03/2025 24/03/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Дуже довго я вважав Metal Gear Solid 2 найкращою частиною серії, з точки зору ґеймплею. Це не найбільш популярна думка серед гравців, враховуючи скільки людей були розчаровані проектом, і скільком набагато більше подобається MGS3. Але мені подобалось, як Metal Gear Solid 2: Sons of Liberty стала фінальним етапом еволюції серії, якою вона була на той момент. І поглядом в її майбутнє. Ця частина стала останньою, в якій основні стелс елементи були дуже спрощені, і після цього елементи симуляції стали більш важливими. Та я не грав в цю гру вже років 20, тому не був певен, чи сподобається вона мені сьогодні. Сподобалась, але виявилась слабшою за те, що я про неї пам’ятав роками.

Few notes on: Videogame music 2024

19/03/2025 19/03/2025

Fourth year of me writing about wonderful soundtracks in gaming while listening to Ukrainian Air Force protecting my life from russian missiles and killer drones behind the windows. I’m starting to get slightly angry at games that include air raid sirens in their soundscape, which is somewhat funny, but also a bit sad.

But speaking of games like that, Silent Hill 2 remake from last year is not even going to be included in the list because the original had a better soundtrack and was included last time. Plus, Akira Yamaoka composed one of his best soundtracks last year for a different game you will find listed. Anyways, as usual, I am listing the games and their soundtracks that I’ve played or re-played since the last time I’ve done this type of an article last year. This time it was about the same amount of new titles and re-releases. And while re-releases do win in numbers, a few of the new games had soundtracks that are bound to become instant classics.

Вільні нотації про: Музику в іграх 2024

19/03/2025 19/03/2025

Ось вже й четвертий рік пішов, як я пишу список класних ігрових саундтреків під звуки вибухів за вікном і розуміння, що без наших неймовірних воїнів ППО, русня б мене давно вбила. За останній рік я особливо сильно став помічати, коли в іграх використовується сирена чи інші трігерящі звуки, що трохи смішно і трохи сумно.

І до речі про звуки сирени – рімейку Silent Hill 2 в цьому списку не буде, бо оригінальний все одно краще і його я згадував минулого року. Плюс, пан Ямаока цього року викатив один з найкращих своїх саундтреків за десятки років, і якщо вам цікаво який, то треба читати список. Який, як зазвичай, складається з ігор, які я проходив після написання минулорічного посту про це. Цього разу нових ігор та перевидань була приблизно однакова кількість. І хоча перевидань було трохи менше, музика деяких нових проектів виявилась просто неймовірно крутою і вартою уваги.

O tempora: Metal Gear Solid – Master Collection Version

13/03/2025 13/03/2025

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Geez, when was the last time I played Metal Gear Solid?.. It’s been at least 20 years. This is a bit strange, because out of the entire franchise, I always had the warmest feelings towards the first two MGS entries. Apart from MGR: Revengeance, of course. Last time I’ve played MGS1 was with the interesting but flawed PC port of the game that is still available on GOG… but I’ll speak on the different versions of the game later. The main reason I’ve decided that it was finally time to replay a classic was the release of Metal Gear Solid: Master Collection Volume 1. Yes, it has been released back in 2023, but the original release was highly flawed, so I’ve waited for some time for it to get patched and it seems like the game included in it are at their potential best by this point. So it was time. And Metal Gear Solid, originally released in 1998, is still really cool but also far more flawed then I have remembered.

О часи: Metal Gear Solid – Master Collection Version

13/03/2025 13/03/2025

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Боги, коли я останній раз проходив Metal Gear Solid?.. Років 20 точно минуло. Що дивно, бо з усієї серії я завжди найбільше згадую перші дві частини MGS. Ну і MGR: Revengeance, звичайно. Останнє моє проходження MGS1 було з використанням не найкращого старого порту на ПК, який зараз можна придбати на GOG… але про різні версії гри я пізніше напишу. Бо головною причиною для цього проходження став вихід Metal Gear Solid: Master Collection Volume 1. Ця колекція вийшла ще в 2023-ому, але довгий час у неї була купа проблем, тому я чекав, поки для неї вийдуть оновлення. І на сьогодні краще версії за існуючу вже, скоріш за все, не зроблять, тому я сів проходити Metal Gear Solid знову. Гру, яка вийшла в 1998-ому і яка з часом стала відчутно гірше, ніж я сподівався.

Геймдизайн Глазами Геймера: Ловушка открытого мира

24/06/2016 22/02/2022

Сев писать своё мнение о Ведьмаке 3 и написав несколько абзацев о том, что такое “открытый мир”, и какие с ним бывают проблемы, я понял, что лучше вынести этот вопрос в отдельный пост, что я и делаю.

Open world игры/игры с открытым миром стали самым распространённым форматом игр ещё с прошлого поколения. Из формата, который был свойственен сначала для RPG и космическим симуляторам, с начала этого века для “GTA-клонов”, поджанр, или порой формат построения игрового мира, превратился во что-то обычное, ставшее почти настолько же обычным и частым, как система укрытий для прошлого поколения игр.

Восхищаясь: Metal Gear Solid V. Loyalty to the series or loyalty to the fans?

10/09/2015 27/01/2025

Metal Gear Solid V. Loyalty to the series or loyalty to the fans?

Про Metal Gear Solid V (и Ground Zeroes, и The Phantom Pain) писать удивительно сложно. Слишком много смешанных эмоций, слишком большой багаж эмоциональной привязанности к 28-летней серии, слишком много ожиданий. Среди игр есть мало серий, которые могут вызывать у людей реакции подобные тем, которые вызывает Metal Gear – каждая часть серии, даже большинство спин-оффов, горячо любимы не смотря на любые мелочные проблемы, которые в них есть. Хоть до этого я писал только об одной игре серии, и то спин-оффе (зато отличном), я всегда был фаном серии. И MGS V, во многом, кажется и совсем не тем, что я хочу от Metal Gear игры, и, в то же время, самым логичным развитием (и завершением) серии.

In love with: Metal Gear Rising: Revengeance

22/01/2014 27/01/2025

Sometimes I feel like PlatinumGames can’t make a bad game. Something niche, sure. But that niche will worship this game forever and consider it one of the best of all time. This is the team that has an understanding of action in their blood and western developers can just scream “FUCK YOU!” with impotence. Finally, one of their titles is on PC and it feels my dark soul with liiiiiight (11!!!11). Metal Gear Rising: Revengeance… And I gotta say that Revengeance is a silly word but is actually real. And here I was hoping for a sequel called Unvengeance. I’m still hoping for a sequel, though. I mean, a PC port of Bayonetta would be great as well, but until that happens, we have MGR: Revengeance to fill that genre void on PC. And besides, the games are so wildly different despite their similarities.

Восхищаясь: Metal Gear Rising: Revengeance

22/01/2014 27/01/2025

Порой мне кажется, что PlatinumGames просто не способны выпустить плохую игру. Какую-то, которую поймёт только узкий круг людей — может быть, но тот узкий круг будет поклонятся этой игре и считать лучшей из лучших. Это команда, у которой понимание экшена в самой крови, это команда, рядом с играми которой западные релизы могут только кричать “FUCK YOU!”, но сделать ничего не могут. И вот впервые одна из их игр вышла на ПК и наполнила мою тёмную душу свеееетом (!1111!11). Metal Gear Rising: Revengeance… Окей, секундное уточнение — Revengeance — невероятно глупое выдуманное слово, жду сиквела Unvengeance теперь -_-. (update: упс, походу слово таки существовало и было в словарях начала 20-го века, но просто уже давно не используется) Впрочем, я без шуток хотел бы сиквела. Эниху, релиз Bayonetta на ПК, скорее всего, обрадовал бы меня еще больше, но и MGR: Revengeance прекрасно заполняет жанровую пустоту на ПК. Тем более, что не смотря на достаточно много сходства между играми, на практике они очень сильно отличаются.