В 2021-ому я пройшов рімейк Trials of Mana, який став моїм знайомством з серією Mana (Seiken Densetsu). Це була дуже проста, але дуже захоплива action RPG, в якій шалені ідеї та атмосфера ігор 90-их чудово поєднались з якістю та зручністю 2020-их. Сотні action RPG ігор робились під впливом оригінальної Secret of Mana, чи Ys і також багатьох hack and slash проектів, і найкращі ідеї з усіх них були реалізовані в Trials of Mana 2020, завдяки чому, гра сприймалась “сучасною” в найкращому сенсі.
А тепер я нарешті пройшов і рімейк Secret of Mana 2018-ого, який відчувається як гра 1993-го року в найгіршому сенсі. Причому, як я розумію, велика кількість того що мені не сподобалось робить саме рімейк.
Щоб зрозуміти важливість Secret of Mana (Seiken Densetsu 2) для 1993-го року, коли вона вийшла, я вирішив почитати трохи про історію створення проекту. Як виявилось, проект почав розробку приблизно в той час, коли вже велась робота над Final Fantasy IV та Chrono Trigger і “бій в майже реальному часі”, який став новинкою для жанру в 93-ому, спочатку задумувався як основна система для FFIV, перед тим як замість цього механіку трохи переосмислили у “Active Time Battle” систему. Був час, коли проект планували випустити як частину FF, і навіть момент коли саме цей проект мав кодову назву “Chrono Trigger”. Це доволі типова ситуація для проектів тих часів в японських корпораціях, але все одно цікаво було про це дізнатись, бо і деякі механічні ідеї і візуальний стиль в Secret of Mana дійсно дуже схожі на Chrono Trigger. І хоча остання для боїв використовувала ATB, момент входу та виходу з бою в ній набагато ближче до того, як бої виглядають в Secret of Mana, не кажучи про швидкість та динамічність самих боїв.
То що за дивна бойова система в Secret of Mana? За всіма параметрами, це action RPG і бої дійсно відбуваються в реальному часі без окремих режимів чи екранів для бою. Але це зовсім не таке action RPG, як це більшість уявляє сьогодні. На практиці, гра відчувається, ніби це типова RPG з ATB системою, просто нема цього розділення на “бій/дослідження”. Ви завжди можете рухатись (якщо вас не вдарило статусом, який це обмежує), завжди можете виконувати закляття чи стати ціллю для закляття, можете атакувати в будь-який момент (майже, є деякі обмеження) і є очікування, що в результаті ви будете бігати і робити комбо на ворогів, як в сучасних прикладах жанру. Але замість цього, в більшості випадків якщо ви вирішили з кимось битись, то рухати персонажа немає сенсу. Ухиляння від ударів залежить від характеристик і повністю автоматичне. Тип звичайної атаки персонаж також вибирає сам. Підсилені атаки більш контрольовані, бо вони завжди відповідають рівню підсилення, але система їх виклику повністю ламає відчуття action RPGв реальному часі.
Кожен раз, коли ви атакуєте, у персонажа починає заповнятись шкала від 0 до 100. Атакувати знову можна в будь-який момент, але повна сила (і точність) атаки відбудеться лише коли шкала заповнена повністю. І промахуватись ви будете дуже часто. Тому треба чекати. Прямо так, якби це була ATB гра. Для підсилення атаки треба затиснути кнопку, після чого персонаж спочатку зробить атаку, а потім почне “заряджатись” більше ніж на 100%. Максимум обмежується рівнем зброї та навичок персонажу зі зброєю і може бути доволі високим, а це означає, що тримати кнопку і чекати результату треба ще довше. Після чого атака може промазати. А коли ви вдаряєте ворога, то вони спочатку відіграють довгу анімацію під час якої вони не можуть померти. Тому ви можете бити їх знову, їх здоров’я стане 0, але помруть вони лише коли відіграють всі анімації. Коли викликають закляття, то це теж анімація під час якої персонаж чи ворог, які роблять закляття, та всі їх цілі завмирають в повітрі. Весь інший світ при цьому рухається і може атакувати чи вмирати. Закляття вороги можуть кастувати хоч через всю кімнату, коли ви їх навіть не бачите. І також можуть робити це багато разів підряд. Тому вам інколи треба чекати пів хвилини, поки ворог зробить 3 анімації підряд з нульовим здоров’ям і після того нарешті помре.
І через все це гра сприймається як дуже незручний Chrono Trigger, в якому і управління не підходить до ґеймплею, і все одно треба користуватись вкладками меню для магії та спеціальних дій, але на відміну від ATB гри, їм складніше користуватись. Бо тут нема моменту коли б воно з’являлось автоматично і показувало лише потрібні для контексту дії, як з іграми де бої відбуваються окремо, але всі ті ж механіки повинні бути десь доступні для виклику. Ну і також тут все стає сильніше від використання (включаючи магію), а значить що постійно треба грайндити, щоб прокачувати всі ці окремі системи, щоб гра несподівано вас не вбила якимось босом. Ну а грайнд означає всі ці незручні меню та постійне очікування. Тому, як не дивно, грайндити в традиційній ATB грі, навіть хоча там є додаткові завантаження/вивантаження бойових арен і довгі анімації, набагато приємніше і зручніше, хоч може і не швидше.
Все що я описував до цього було в грі з оригінальної версії і під рімейк не змінювалось. Для прискорення роботи з меню додали кнопки швидкого доступу, але чомусь лише дві. Тобто, ця гра не використовує приблизно третину всіх кнопок, які доступні на сучасних контролерах. А окрім цього, є відчуття ніби рімейк робить гру навіть більше. З того, що я міг перевірити проти оригіналу, шкала атаки заповнюється трошки повільніше. Персонажі не вміють робити закляття підряд, без паузи (вороги все ще вміють). Загальна презентація гри та інтерфейсу складає враження, ніби це сучасна action RPG, що не підходить під те, як вона насправді працює. Про що, до речі, гра взагалі нічого не розповідає. В оригінальній версії, скоріш за все, був буклет з інструкціями, з яких можна було зрозуміти що гра від гравців очікує. А в рімейку його нема, тоді як в сам ґеймплей ніяких непомітних чи явних туторіалів не додали. Тому половина механік в грі взагалі не пояснюється в жодному меню. Є місця, де зміна ракурсу камери змінює сприйняття інформації – в оригіналі з ракурсу зрозуміло, що робити далі, в рімейку потрібний елемент обрізаний в кадрі. В оригіналі також були дуже круті безшовні переходи між різними локаціями і для швидкого переміщення по світу, тоді як в рімейку все замінено на чорний екран завантаження. Причому, останнє підземелля чомусь взагалі повністю порізали на такі окремі кімнати з екраном завантаження між ними, що робить його ще складнішим для орієнтації. Є навіть місця, де різні звукові ефекти, які були в оригіналі, відсутні в рімейку (наприклад луна в печерах).
І навіть елементи, які повинні покращувати гру не завжди так працюють. Візуально гра непогана, але в Trials цей стиль працює набагато краще. Більш кінематографічні заставки в грі вставлені інколи настільки ж тупо, як і анімаційні вставки в PS1 версії Chrono Trigger – тут навіть є момент, де щось відбувається в такій заставці, після чого гра перемикається на звичайну камеру і остання частина моменту знову повторюється, але з іншого ракурсу. Озвучення здебільшого жахливе, якщо грати англійською. В цю версію додали сцени, яких не було в оригінальній версії, які відбуваються кожен раз коли ви йдете спати, в яких персонажі обговорюють сюжетні події перед сном. Але ці заставки завжди йдуть за певною чергою, тобто якщо ви не ходите спати в грі часто (що в рімейку робити не так важливо – в оригіналі це єдиний спосіб зберегти гру, а в рімейку також є автоматичні збереження), то ви можете бути наприкінці сюжету гри, але персонажі перед сном будуть обговорювати те, що відбулось ще пів гри тому. Але й історія, якщо чесно, тут не сильно цікава. Що сильно рятувало Trials, так це абсолютно неочікувані ідеї і можливість мати декілька різних проходжень в залежності від персонажів в команді. А тут такого і близько нема. Навіть оновлений саундтрек звучить дуже дивно. Тому я одразу увімкнув оригінальний замість нового, що можна зробити в налаштуваннях, і насолоджувався оригінальними аранжуванням, яке дуже прикольне.
В цілому, рімейк Secret of Mana дуже дивний і скоріш за все, якщо ви не проходили оригінал, то рімейк вам взагалі не сподобається. Навіть основні елементи там механіки гри тут не пояснюються. “Продати” гравцю таку дивну, за сучасними мірками, бойову систему вона теж не намагається. Певен, що сьогодні знайшлись би і для такої системи фанати, якщо це правильно подати, але чисто з досвіду з цим рімейком мені складно повірити, що таке може бути не жахливим на сьогодні. Навіть під кінець 90-их вже вийшли Parasite Eve та Vagrant Story, в яких більшість механік і ідей з цього проекту чудово оновили і в ті ігри навіть сьогодні грати приємно. А на сьогодні існує Final Fantasy VII Remake чи навіть ті ж FFXV чи Scarlet Nexus, які теж не працюють як hack and slash (як це роблять ігри серії Ys), але при цьому відчуваються дуже швидкими і сучасними action RPG в реальному часі. Мені такий підхід подобається менше ніж підхід Ys, але тем не менш в названих іграх мене система влаштовувала і навіть інколи подобалась. Тоді як рімейк Secret of Mana мене дуже швидко почав бісити і весь час при проходженні я сподівався, що наступна локація стане останньою.
Я ненавиджу Secret of Mana і це дуже дивна думка, бо я розумію, наскільки впливовим був оригінал і скільки людей все ще її люблять. Не знаю, чи був би мій досвід кращим, якби на ПК була Collection of Mana з якою я б пройшов оригінал замість рімейку. Чи може бойова система в цій грі мені все одно б здалась занадто застарілою, нудною та зовсім не прикольною. Тоді як рімейк Trials of Mana я пройшов декілька разів із задоволенням. Якщо ви не грали в цю класику, можливо саме оригінальну версію з Collection of Mana і варто спробувати, якщо у вас є можливість. Але одразу очікуйте, що гра буде працювати майже як типове ATB/покрокове jRPG, а не як швидка і захоплива hack and slash гра. І якщо вам таке взагалі не подобається, то може і не варто пробувати.