Судячи з усього на годиннику час знову перезапускати Alone in the Dark. Нещодавно я написав про всі попередні частини серії (окрім Illumination, бо кого вона хвилює). І про надихаючу, але застарілу оригінальну трилогію від якої пішли сучасні action adventure. І про набагато простіший перший перезапуск серії The New Nightmare, який все одно спромігся зробити щось класне. І про занадто амбіційну Alone in the Dark 2008-го, яка намагалась змінити обличчя жанру, але вийшла доволі поганою. І ось тепер вийшла ще одна гра, яка просто називається Alone in the Dark, але яка при цьому не має жодних амбіцій взагалі.
Цього разу я не буду розповідати вам про історію серії і одразу поясню що це за гра. Це майже повністю лінійна сюжетна action adventure гра з горор тематикою. Яка за сюжетом виступає як переосмислення оригінальної трилогії, і навіть цей факт прямо вписаний в оповідання гри, яке постійно намагається гратись з мета-наративами і “хто знає що з цього реальне” елементами. Але з точки зору дизайну гра майже зовсім не схожа на попередні проекти, бо в цій грі акцентують сюжет, а не ґеймплей.
З точки зору механік, це ще один проект, який бере за основу Resident Evil 2 (2019), але чомусь лише з точки зору управління персонажем і підходу до бою. І при цьому всі елементи, які робили минулі частини серії і новий RE2 цікавим майже повністю ігноруються. Назвати цей проект представником survival action (не кажучи вже про survival horror) неможливо, бо гра не відповідає базовим вимогам жанру і дослідження локацій тут фактично відсутнє, тоді як інші основні елементи жанру існують інколи фактично “для відмітки”. В грі є одна основна локація, яка намагається прикинутись класичним для жанру “страшним маєтком”, який ви поступово відкриваєте. Але насправді це все повністю “на рейках” і гра регулярно відкриває та закриває проходи як їй заманеться і я такої поведінки навіть в більш лінійних сегментах Fatal Frame не бачив.
Але нічого поганого в тому що гра не survival horror/action немає і грі під назвою Alone in the Dark не треба обмежуватись якимись жанровими межами, щоб стати класною. Оскільки цей проект акцентує сюжет, мені треба сказати, що діалоги між персонажами та їх характери мені дуже сподобались. Тон та особливості спілкування тут дійсно ніби перенесені з книг Лавкрафта один в один (але без расизму) і тут є декілька неймовірно класно поставлених заставок. Та на жаль, сюжет тут неймовірно тупий. Він настільки сильно чіпляється за ідею того, щоб бути “мета-наративним”, що за ним слідкувати стає не цікаво, а структура від цього розвалюється. Так, в першій частині серії сюжет теж був не дуже, але та гра вийшла в 1992-ому і окрім сюжету мала багато прикольних ґеймплейних елементів. Тоді як у цієї гри нічого окрім оповідання немає.
Бо всі інші аспекти гри в кращому випадку потенційно непогані, але частіше вони фактично розвалюються на очах. Бойова система тут так собі, але не найгірша навіть в межах серії. До того ж, тут є непогана ідея кидання предметів з землі в ворогів і також механіка ухиляння від ударів, яку майже один в один скопіювали з Alan Wake і доволі непогано. Загадки тут здебільшого примітивні, але інколи стають дуже погано продуманими – саме не складними, а просто якимись мутними. Ідея з відкриванням додаткових сцен та фіналів завдяки знаходженню схованих предметів непогана, але ці предмети “ховають” не завжди “чесно – є моменти, де ви можете пропустити предмет лише тому, що шанс його підібрати зникає через один метр від них, бо там знаходиться невидимий тригер, який назавжди заблокує вам можливість цей предмет підібрати. Ну а менеджменту ресурсами тут взагалі фактично немає, тоді як система видачі патронів та лікування з різних точок інтеракцій реалізована доволі жалюгідно.
В додаток до цього в грі неймовірна кількість багів і просто поганих рішень. Ви будете регулярно застрягати на декоративних предметах і зазвичай це “лікується” лише перезавантаженням збереженої гри. Анімації ламаються як на персонажах, так і на ворогах. Звуки інколи теж перестають коректно працювати, персонажі можуть не сказати свою фразу, а одного разу гра просто почала грати якийсь дуже гучний шум поки я не перезавантажив гру. На ігровій мапі відмітки і кольори часто не працюють, що робить ті маленькі існуючі шматки дослідження локацій ще гірше, бо зазвичай вам треба тертись о стіни, інакше інтерактивні точки з’являються не завжди. Самі предмети інколи просто з’являються знову через якийсь час, навіть коли вони в грі мають існувати лише в одному екземплярі. Інтерактивні точки інколи з’являються тоді, коли вони повинні бути недоступні. Є місця, де можна випадково почати проходити рівень “не по порядку” і це ламає логіку гри… Я чесно не розумію, як гра могла вийти в такому стані, особливо тому, що деякі з цих проблем можна і варто було ідентифікувати ще на ранніх стадіях розробки.
Але не дивлячись на це все, на половині першого проходження я залишався оптимістом і очікував, що гра мене встигне приємно здивувати. Як виявилось, марно. У цього проекту нема жодних амбіцій. Ніяких крутих системних рішень, як в AitD 2008, ніякої нелінійності, як в першій частині, ніяких шалених сюжетних ідей, які були в AitD 2 та 3. Навіть The New Nightmare, який здебільшого копіював формулу Resident Evil, робив цікаві речі з ліхтариком, а вибір ігрового персонажу змінював більшу частину гри, бо ви ходили в унікальні локації і розгадували унікальні загадки. Тоді як Alone in the Dark 2024 – максимально лінійна гра, в якій вибір персонажу впливає лише на одну маленьку і не сильно цікаву локацію під кінець гри, а все інше (окрім діалогів) майже абсолютно однакове. Гра не має жодної цікавої чи унікальної ідеї. А все що ви вже бачили до цього, зазвичай роблять набагато краще в інших іграх.
Тож я проходив гру і планував отримати всі фінали, зробити фактично все що можна в грі. Але під час третього проходження не витримав. Alone in the Dark 2024-го гра доволі коротка, я був десь на середині і дійти до кінця було б доволі швидко і легко… Але сама лише думка про те, що мені треба більше проводити часу з цією грою здавалась занадто важкою, щоб продовжувати мучити себе. Тому я перестав і не думаю, що колись знову в цю гру пограю. Якщо патчами виправлять всі тисячі багів, які в грі зараз існують, і вас зацікавив сетинг та атмосфера, то слідкуйте за розпродажами і за дуже низьку ціну можете колись взяти та один раз пройти. Але зараз, поки проблеми гри навіть не виправлені, пожалійте себе і не ризикуйте.