Радий: The Lacerator

Якщо ви випадково натрапите на сторінку The Lacerator в магазині, то скоріш за все інстинктивно захочете пройти повз. На перший погляд, гра виглядає як ще один лінійний низькобюджетний горор трешак, яких стало занадто багато після того, як Puppet Combo навчились робити такі ігри непоганими. Але зазвичай такі ігри дуже лінійні і без цікавих ґеймплейних ідей, тоді як The Lacerator дуже винахідливий. Ця гра нелінійна, з купою різних варіантів розвитку сюжету. І хоча тут гра не настільки нелінійна, як колись була True Crime: Streets of LA, кількість варіацій тут все одно дійсно вражає.

Ґеймплейна основа у цієї гри – action-adventure з великою кількістю елементів притаманних класичному survival horror. Дослідження локацій, знаходження ключових предметів, управління обмеженими ресурсами, бої з ворогами (або спроби їх уникати). Збережень в грі не так багато (і вони автоматичні), і зроблено це, скоріш за все, щоб сильніше мотивувати гравців притримуватись нинішнього проходження, щоб побачити всі події, які в ньому відбудуться. Гра називає кожен “напрямок” розвитку сюжету “Flow” і чітко розділяє гру на декілька основних, але навіть в кожному з них є купа варіацій. Що на розвиток впливає теж не завжди очікувано. Інколи це очевидні речі – у вас є ключ, який може відкрити лише одну з двох дверей, тому кожна з дверей ділить сюжет на різні такі напрямки. Але іншим важливим “вибором” – це можливість втратити певні кінцівки, або отримати серйозні травми. З такими травмами деякі шляхи стають недоступні, але відкриваються нові.

Гра абсолютно несерйозна в цьому плані, але як ґеймплейна механіка – це чудово працює. В своїх 4 проходженнях гри я побачив 4 різні розвитки подій, в кожній з яких я потрапляв в унікальні локації, або шматки локацій, які я не бачив в інших. Де був свій сюжет, свої події, свої загадки та механіки. І кожна з цих варіацій змінилась би ще більше, якби персонаж втратив кінцівки, що в мене не трапилось, але я бачив проходження інших людей. Дуже приємно бачити настільки свіжий підхід до нелінійності в цьому жанрі (якби б я відніс гру до survival horror), якої я не бачив з найперших експериментів в жанрі.

Проблем у гри теж вистачає. І сюжет настільки ідіотський, що комусь це може набриднути. А враховуючи, що гра доволі маленька і не супер відома, то я сумніваюсь, що вона зможе вплинути на інші проекти. Але я сподіваюсь, що вплине – багатьом розробникам варто пограти в The Lacerator і побачити, наскільки захопливим може бути підхід, коли гра не супер довга на одне проходження, але проходження дуже різноманітні, і при цьому тут нема ніяких roguelite елементів чи рандомайзеру. То ж, зацініть The Lacerator – дуже прикольний проєкт.