Навіть трохи шкода, що сюжетні пригодницькі ігри, а я маю на увазі ті, які майже повністю про сюжет (як ігри Telltale або Life is Strange), перетворились на щось типу свого жанра, окремого від класичних пригод, навіть тих які самі були з величезним акцентом на сюжет. Але хоча б при цьому ми бачимо більше цікавих експериментів. Саме такою грою і є Gerda: A Flame in Winter – тут нема типових загадок чи бродіння по локаціям, нема класичного використання предметів з інвентарю, а весь акцент зроблений на історію і рішення гравців. І робить вона це використовуючи цікаві прийоми, які роблять цю, в цілому трохи незграбну гру, набагато цікавіше.
Події гри відбуваються під час другої світової війни, а точніше в останні місяці війни (окрім прологу). Маленьке датське поселення Тінглев знаходиться близько до кордонів з Німеччиною, тому хоча війна не напряму вплинула на життя в цьому краю, але все одно почало розділяти етнічності які давно там живуть. З самого початку я почав хвилюватись, що гра почне щось серйозно розповідати про “братські народи, які посварились” та гуманність і розуміння ворога (що, як ви можете зрозуміти, зараз під час геноциду українців росіянами було б особливо неприємно бачити). Але на щастя, сценаристи гри вважають гравців дорослими і розумними, тому скоріше подають ситуації і залишають вас з питаннями – як ви спробуєте їх розв’язати і як ви будете себе після цього почувати, замість того, щоб щось говорити за вас. Наратив тут в цілому дуже сильний і цікавий.
Ґеймплей, не дивлячись на те, що гра багато в чому працює як традиційний point and click, насправді майже повністю повторює структуру ігор в стилі Telltale. З початком кожної сцени або епізоду (як би ви їх не називали) ви не можете вийти з локації, яка досить маленька, на якій вам треба виконати певні дії і паралельно з цим ви також маєте можливість зробити якісь необов’язкові дії. Зазвичай сцена підводить вас до якогось прямого або непрямого вибору який може впливати на майбутні сцени.
Але структура тут трохи не типова для таких ігор. Хоча основний сюжет тут розвивається лінійно, у вас часто є варіанти які саме сцени ви будете проходити. Події гри займають декілька днів і кожний з епізодів займає час. Вранці у вас на вибір є мапа поселення з декількома точками на вибір. Оскільки час проходить після кожної цієї точки, а точок завжди більше на день, ніж часу, у вас ніколи не вийде зробити все. І коли наступає вечір ви повинні зробити останній вибір, після сцени з яким у вас буде обов’язкова сцена. Зазвичай саме в ній відбуваються найбільші події і те що ви робили вдень (або в дні перед цим) буде впливати на ваші можливості в цій основній сцені. А і ще прямо перед нею завжди відбувається якась випадкова сцена, які теж, як я зрозумів, вибираються грою з декількох можливих, тому всі ви теж не побачите за одне проходження.
Але ваш вибір не впливає лише на якісь виключно наративні елементи, але і на видимі ресурси у вигляді характеристик, репутації і предметів які ви інколи можете отримати. Більшість ваших вчинків і відповідей впливають на те, як до вас відносяться групи людей і окремі люди, а це в свою чергу впливає на те, наскільки легко вам з людьми в діалогах щось довести. А доводити ви будете за допомогою гральних костей, ніби це D&D сесія. Тобто ресурси будуть покращувати чи погіршувати ваші шанси, але, як в справжній рольовій грі, навіть з чудовими шансами ви можете програти і все одно отримати відмову. Всі варіанти – як виграшні, так і програшні, – ведуть історію далі, але завжди впливають на ресурси, створюючи доволі цікавий баланс, який ви постійно будете намагатись утримувати. Предмети теж можуть допомагати в таких ситуаціях, до речі, від очевидних варіантів в стилі підкупу, до менш очевидних. Система дійсно дуже прикольна і чудово підкреслює атмосферу і сюжет.
Але не можна не признати, що інколи випадковість таких речей трохи бісить. Все ж таки, в іграх коли вам кажуть що щось майже безпрограшне, ви ігноруєте то “майже” і дуже розчаровуєтесь коли все одно програєте. Це логічно і абсолютно нормально, але особливо в настільки сюжетних проектах, де найбільшу вагу повинен мати ваш вибір, трохи неприємно, коли він перекреслюється випадковістю. Ну і плюс до того, хоча більшість ситуацій з ресурсами і предметами консистентні всю гру, виникають ситуації, де здається що можна було б як варіант мати ще інші варіанти, бо вони виглядають логічно, але на жаль їх там не задумано. Це рідко виникало в моєму проходженні і я був дуже приємно здивований тому, як в цілому гру продумали. Але все ж бувало.
Та найбільші проблеми у гри скоріш чисто технічні. Один раз гра в мене просто повисла під час спроби почати діалог і я не міг нічого зробити окрім як вийти з гри. Анімації тут доволі примітивні, а шлях по локації персонажі інколи дуже погано знаходять. Камера тут теж зазвичай дуже близько до персонажа і буває складно клікнути куди треба. Гра зберігає свій стан лише коли ви на головній мапі, тому якщо вам раптово треба кудись піти (або світла не стало) після 20 хвилин в якомусь з епізодів, то ви всі ці 20 хвилин будете грати знову коли повернетесь.
Але в цілому це дуже прикольна гра. У неї гарний стиль, прикольна музика, класне оповідання з добре прописаними персонажами. І дійсно складними питаннями. Додавання ресурсів до такої сюжетної гри було чудовою ідеєю, навіть хоча воно і не всюди працює. Якщо вам подобаються сюжетні пригодницькі ігри, обов’язково пограйте і в цю. А я буду сподіватись, що більше пригод буде експериментувати з такими ідеями про ресурси для покращення сюжету і наданню проблемам які ви в них вирішуєте більше ваги.