З дитинства мені подобались літаки. Але чомусь я ніколи не намагався стати частиною “фандому” літаків, не цікавився ними сильно, не грав в симулятори. Та разом з бувшою в використанні PS1, яку батьки мені подарували, я отримав купу ігор, одною з яких була Ace Combat 2. Гра мені здалась дуже важкою, але я все одно час від часу намагався неї пройти і мені подобалось, як вона нагадувала суміш симулятора та аркадної гоночної гри. Саундтрек там теж був чудовий, як і у багатьох інших ігор від Namco (це ще до того, як вони об’єднались з Bandai). Але після Ace Combat 2 я грав лише в Tom Clancy’s H.A.W.X (яка теж була класна) і все, наскільки я пам’ятаю.
Про Ace Combat 7: Skies Unknown я чув багато хороших речей, тому після декількох років роздумів, я вирішив, що варто нарешті спробувати пограти в цю частину. І хоча жанр все ще “не мій”, грати мені дуже сподобалось.
З самого початку мені дуже сподобалось, що настрій та стиль гри дуже нагадував те, що я пам’ятаю про другу частину, якій вже більше двадцяти років. Сюжет тут більш драматичний, з акцентом на різних персонажів і як на них впливає війна, яка розгортається навколо (і в якій ваш пілот грає ключову роль). І в принципі оповідання непогане, і не дивлячись на купу стереотипних елементів, інколи дивує неочікуваними поворотами. Але я все це до того, що окрім сюжету, гра дійсно нагадує класику, яку я пам’ятаю з дитинства, просто тепер на Unreal Engine 4. Прикольний саундтрек грає, поки голоси за кадром розповідають вам про наступну місію і показують 3D голограми, де на мапі видно що буде відбуватись в місії… Складно конкретно пояснити чому воно настільки “класично” сприймається, але дійсно є відчуття, ніби хтось зробив “правильне” продовження гри, яка останній раз виходила на PS1.
Та на відміну від класики, гра робить купу речей, з якими вчитись грати просто. Причому, у гри є два кардинально різних підходи до управління літаком. Я більше використовував класичний спрощений, в якому літак більше нагадує персонажа шутеру від третьої особи, просто в небі, і тому ви більш обмежені в тому, наскільки круті трюки можете робити, але в цілому грати спокійніше і зручніше. Але є також “професіональний” тип управління, який ближче до симуляції, і з ним літати одночасно захопливо та страшно, і випадково розбитися об землю набагато простіше.
Звичайно, ви можете просто спробувати літати якомога далі від перешкод, але дизайн місій в Ace Combat 7 навмисно зроблений дуже кінематографічним та драматичним. Тому вам часто треба буде літати дуже низько над землею, серед гір та каньйонів, під мостами та між будівлями. І відбувається це на дуже високих швидкостях, тому я вирішив використовувати класичне управління, хоча від цього і отримував більш низькі оцінки за місії. Але мені навіть так неймовірно сподобалось.
Хоча навіть і так інколи грати було дуже складно. Перші декілька місій в грі дають вам в доволі спокійній обстановці ознайомитись з системами, та вже ближче до середини гра починає вимагати набагато більшого. А чекпоїнти в грі не настільки часті, як хотілось би, і інколи доведеться перезапускати всю місію. Мене це майже не дратувало, хоча я і не звик до жанру, бо презентація гри крута і дизайн місій класний. Але DLC місії я через це вирішив закинути, бо вони виявились ще більш складними (хоча і прикольними).
Якщо ви раніше в подібні ігри не грали, мені здається, що можна спокійно починати саме з Ace Combat 7: Skies Unknown. Проігноруйте всі DLC, візьміть гру і просто подивіться чи вам подобається (більшість DLC для кампанії все одно абсолютно не потрібні, скоріше для мультіплеєру). А ну і ще треба сказати, що дуже шкода, що для гри створили VR режим, але він існує лише на PS4 версії і на ПК так і не з’явився. Та в будь-якому випадку, грати мені дуже сподобалось, тому і вам можу рекомендувати.