The Thing вийшла в 2002-ому і стала однією з тих дивних ігор, які були по кіно-ліцензії, але вийшли через багато років після самого фільму. Були непогані приклади таких релізів, наприклад TRON 2.0, яка, я вважаю, була краща за кіно-продовження, що вийшло декілька років пізніше. Але The Thing вийшла не дуже, в принципі як і кіно-продовження 2011-го. Я пройшов гру на ПК приблизно в рік її виходу, і хоча гра мені не дуже сподобалась, в неї був величезний потенціал. Купа крутих і неочікуваних ідей, які дійсно могли відтворювати відчуття параної в екшен грі. Але реалізація була так собі. Років 13 назад я знову пройшов гру і моя думка залишалась незмінною. І тепер вийшла The Thing: Remastered, оновлена версія, краще якої бути не може (окрім повного рімейку). І я без сумнівів можу сказати, що цю гру якісною не зробити. Хоч ідеї в ній дійсно прикольні.
То що ж таке “Щось” у форматі гри? Це пряме продовження фільму Джона Карпентера 1982-го року, який навіть сьогодні вражає. Якщо ви дивились цю класику, то одразу зрозумієте як складно зробити продовження для такого сюжету. Точніше – навіть ідея продовження здається поганою. І ця гра, на жаль. вирішує піти типовим шляхом продовження Чужого, що взагалі не лізе на атмосферу Щось. Навіть якби оповідання було якісним, але воно при цьому й погане. Події просто відбуваються, персонажі з’являються та зникають. Потім несподівано з’являється сам Джон Карпентер…
Якщо ігнорувати поганий сюжет, ґеймплей тут доволі типовий як для PS2 шутеру тих часів. В грі купа меню та під-меню для зброї, інвентарю та управління командою. Більшість зброї існує фактично для галочки. На рівнях вас постійно атакують маленькі падлюки, яких нецікаво розстрілювати. І їх так багато, що здається, що вони нескінченні… І інколи вони дійсно нескінченні, а інколи їх всіх треба вбити, щоб гра продовжувалась далі. Як зрозуміти різницю? Ніяк. Дизайн рівнів теж жахливий і при цьому нелогічний. Інколи камера різко змінюється для драматичного ефекту, але це лише відволікає і інколи створює дуже незручні ситуації, бо управління персонажем під ці камери взагалі не підходить. Баланс бою тут теж майже відсутній, особливо під час битв з босами.
Та хоча б система управління командою потенційно цікава. З вами можуть одночасно бігати до 4 персонажів, кожен з яких відноситься до певного класу спеціалісту. Медики, які можуть лікувати інших (але не себе). Інженери, які зазвичай важливі для проходження рівня, бо лише вони можуть усувати певні проблеми на рівні. Та солдати, які просто багато стріляють. Персонажам можна давати команди, давати їм зброю та патрони, або забирати їх і це впливає на їх довіру до вас. У кожного з них є здоров’я, рівень довіри та психологічний стан. Здоров’я, думаю, зрозуміле. Психологічний стан, на жаль, майже ніколи не грає ролі, але по факту – чим довше персонаж знаходиться в стресовій ситуації (зазвичай біля якихось трупів чи інших жахів), тим більш вони нервують. Після певного моменту, вони повністю закриваються і відмовляються рухатись та виконувати команди і якщо в цей момент їм не дати стимулятор, вони вбивають себе. Я це дуже драматично описав, але на практиці щоб це побачити, вам майже навмисно треба тероризувати свою команду.
А от з довірою все цікавіше, бо вона може змінюватись постійно в залежності від ваших дій. Якщо ви даєте персонажу зброю чи патрони – їх довіра підіймається. Якщо вбиваєте певних ворогів або напряму захищаєте їх – теж. Лікування теж підіймає довіру. Ще в грі є спеціальний предмет для тестування крові, який можна використати на собі, або на членах команди. Якщо ви перевіряєте себе при них, то вони теж починають вам більше довіряти. Але якщо ви відбираєте в них зброю чи патрони, або стріляєте в них, то дуже швидко їх довіра падає. І більшість персонажів, яких ви зустрінете на рівнях, зазвичай починають з середньою або низькою довірою. І поки вони не довіряють вам достатньо, вони не будуть до вас приєднуватись чи виконувати ваші накази. І це все звучить як майже ідеальна система для того, щоб показати параною з фільму в інтерактивному форматі. Бо чи станете ви давати зброю чи ресурси тим, хто з їх допомогою спробує вас вбити?
Та проблема в тому, що не спробують. Всі інфіковані персонажі не використовують зброю, поки вони виглядають як люди. Тому, якщо ви дали комусь дробовик, то вони вам в спину не стануть стріляти. Більш того – всі ресурси на такому персонажі просто падають на підлогу, як тільки вони перетворюються на монстра. Тож ви взагалі нічого не втрачаєте. А перетворення – це супер довга анімація, під час якої ви можете майже повністю вбити ворога ще до того, як він спробує вас атакувати. А до того як це перетворення активується, вони допомагають стільки ж, скільки й всі інші персонажі, тому давати їм предмети вигідно. Більш того, якщо гра хоче, щоб хтось перетворився на монстра – щоб ви не робили, шансів його зберегти у вас майже нуль. В оригінальній грі це взагалі було заскриптовано так, що ви могли перевірити кров персонажа, переконатись, що вони не інфіковані, відійти на три метри і вони перетворювались на монстра. В ремастері це переосмислили і тепер їх зазвичай спочатку спробують атакувати якісь монстри і лише після отримання поранень, вони перетворяться на монстра. Але суті це не змінює і ці всі механіки довіри на практиці абсолютно нічого не означають.
Але треба сказати, що в Remastered майже все що могли дійсно зробили краще. Гра виглядає абсолютно неймовірно, навіть за сучасними стандартами, з оновленим освітленням і стилізацією. Звук в грі теж класний. Управління зробили зручніше, хоча це й не виправило жахливу кількість меню, бо це виправити мабуть і неможливо без перероблення всієї гри. Персонажі мені здались більш корисними, хоча все ще часто роблять ідіотські рішення. Прикольно, що додали різні матеріали з часів розробки гри, хоча і шкода, що ніяких матеріалів про сіквел, який для цієї гри пропонували зробити, але розробку відмінили. Є правда і дивні зміни, як той факт, що невикористані патрони в магазині тепер зберігаються, що сильно зменшує відчуття економії патронів. І декілька системних елементів, як можливість вибухати гранати, які лежать на землі, не працювали коли я грав, але це потихеньку виправляють оновленнями.
Наскільки б крутим не став цей ремастер, цю гру не виправити. Вона погана за дизайном, на відміну від Shadow Man Remastered, де гра з самого початку була сильною, і ремастер зробив її краще і більш сучасною. Я дуже вражений тому, скільки сил і часу розробники витратили на The Thing: Remastered, але в гру все одно не варто грати. В ній багато класних ідей, але жодна з них не працює. І якби хтось вирішив робити нову гру по фільму, то до цього треба було б підходити зовсім інакше.