Думки про: Immortals Fenyx Rising

Ubisoft, ви можете хоч раз просто зробити гарну гру і ніяк її не зіпсувати?.. Immortals Fenyx Rising – це action adventure у відкритому світові основаному на давньогрецькій міфології, яка намагається об’єднати The Legend of Zelda: Breath of the Wild та сучасну формулу Assassin’s Creed. І це дуже прикольна ідея, але… Все ж таки це гра від Ubisoft, і хоча мені сподобалось грати, на DLC в мене не було сил і я пишу ці слова дуже втомлений від гри.

Щоб одразу закрити це питання – в Breath of the Wild я ще сам не грав. Мені Switch здається просто не зручним, навіть для того щоб його позичити, не кажучи про придбання. Але якщо чесно – в мене є передчуття, що гра мені персонально не сподобається. Повністю відкрита мапа, відсутність нав’язування грою напрямку, повністю системні механіки – це дуже круто. Але також для мене дуже нудно. Мені подобаються більш обмежені ігри, які дають мені вибирати як грати, але при цьому побудовані більш лінійно. Тоді як проекти, де я сам повинен вигадувати як себе розважати мені зазвичай не цікаві.

Це одна з причин чому я очікував, що Immortals Fenyx Rising може мені сподобатись – ця гра набагато більш цілеспрямована, в порівнянні з BotW. Настільки, що це фактично традиційна сюжетна структура. Так, тут є багато схожих з BotW елементів, але системи дуже спрощені і гра набагато більше нагадує саме сучасний AC. Тому, наприклад, BotW дає можливість піти битися з фінальним босом майже з самого початку, очікуючи, що цього мало хто буде робити (бо без покращень персонажу Лінк дуже слабкий для цього). А тут такої можливості нема – більшу частину локацій і задач можна виконати в будь-якому порядку, але все одно треба пройти всі сюжетні арки поки фінал вам не стане доступним.

І мене це в цілому влаштовує. Сюжет тут незвичайний. Багато людей, я певен, почнуть качати головою від того, як гра бере міфологію та історію античності і подає її через сучасну мову з частим звертанням прямо до гравців і мемами. Але мені здалось, що здебільшого гра це робить непогано і не виглядає при цьому як відірваний від життя дядько, який прикидається, що він “в темі з молоддю”. Плюс, історія тут насправді прикольна, а озвучення просто чудове.

І ґеймплею історія зовсім не заважає, а він тут грає більшу роль, ніж в AC іграх. Багато елементів все одно схожі на AC, тому хоча ви і обмежені в деяких фізичних задачах, як і BotW, анімації і концепції того як ви кудись лізете тут майже ідентичні Odyssey. І складних систем тут теж нема – не може піти дощ і зробити задачу залізти кудись складніше, нема блискавок, які б’ють по металу. Але все одно, лише додавши обмежену витримку і змістивши акценти на вирішення загадок (які дуже різноманітні), гра перетворюється на щось що не сильно схоже на сучасний AC. Я би сказав, що ця гра набагато цікавіше (особливо тому що я також спробував пройти Valhalla і це перша AC, яку я закинув через декілька годин, бо гра занадто нудна).

Але потім розробники розприскали весь свій Ubisoft по мапі, тому вона вся в іконках (які ви самі можете відмічати, звичайно, але сенс в тому що занадто багато Контенту). Оскільки BotW я не пройшов, і навіть не бачив 100% проходження гри не бачив, але я можу припустити, що в тій грі нема по 5-6 “скарбів” на один квадрат карти. І вони абсолютно не цікаві. Бо це зазвичай нові скіни для зброї, які нічого не роблять. Або якась кількість ресурсів, витрата яких вимірюється тисячами спеціально для того, щоб їх треба було знаходити більш малими пачками. І загадки від цього теж страждають, бо їх занадто багато, а проробляти їх у розробників просто не було часу. Наприклад в одному з данженів основна механіка – типовий пінбол, що дуже несподівано і прикольно. Але також жахливо, бо він реалізований так, що повністю залежить від вашої вдачі. І коли через 15 хвилин ви будете все ще намагатись пройти пінбол, бо щоб ви не робили фізична симуляція не працює як вам треба ви вже забудете, що це було несподівано і прикольно. Ну, або пройдете данжн за пару хвилин, бо так вийшло, що у вас все з першого разу пройшлось.

Якби з гри десь половину всього вирізати і замість того витратити той же час і бюджет на покращення того, що залишилось – я би зараз вихваляв гру і всім рекомендував в неї пограти. Точніше ні – спочатку, я би пройшов DLC (на які в мене просто не вистачає тепер терпіння), а потім вже вихваляв гру. А замість цього, я усвідомлюю, що гра мені дуже сподобалась. Але також і те, що в мене нема сил її більше бачити.

Хоча, це не єдине, що мене розчарувало. Хоча гра явно робилась на більш малому бюджеті, в порівнянні з основними проектами студії (але бюджет був явно більше, ніж у Prince of Persia: The Forgotten Sands, який за це дуже шкода), Ubisoft вирішили висмоктати всі можливості заробити максимум грошей з проекту. Тому в самій грі вам з початку будуть розповідати про радощі мікротранзакцій (які при цьому лише декоративні). А вихід на Steam вони зробили майже просто для галочки – гра навіть Steam Controller нормально не підтримує, і якщо його не вимкнути для цієї гри, контролер просто не буде працювати. І завантажується в головне меню гра теж дуже повільно, бо постійно перевіряє на “додатковий контент”. А коли ви з гри виходите, то Ubisoft Connect (раніше Uplay) починає видавати величезну кількість рандомних помилок. Гру просто викинули на ринок і забули.

Дуже шкода, що з грою така ситуація, бо вона мені дійсно сподобалась. І сподобалась би ще більше, якби вона не юбістофтнула собі в штани. Але всі сучасні проекти Ubisoft мають однакові дизайнерські проблеми, які їх явно влаштовують. Зацінити гру варто – вона весела, смішна, з прикольними загадками, несподівано непоганою бойовою системою і доволі свіжа ідеями, як для розробника. І ще дуже відчувалось, що над світом гри працювали люди, яким дуже хотілось поділитись цими знаннями – так само, як це було з Origins. Не здивуюсь, якщо всі ці знання вони зібрали для Odyssey, але в тій грі такого бажання поділитись цікавим не відчувалось взагалі. Але очікуйте завчасно, що гра почне набридати і скоріш за все ви перестанете в неї грати ще до того, як вона закінчиться.