Радий: Everspace 2 (з DLC)

Оскільки я не любитель roguelite та roguelike жанрів, перший Everspace я пропустив. Ідея гри була прикольна – суміш космічного симулятора/шутера з action RPG механіками та структурою FTL: Faster Than Light, де вам треба стрибати між різними випадково створеними шматками космосу і збирати ресурси, постійно втікаючи від небезпечних ворогів, які намагаються вас наздогнати. Сюжет там існував, але здебільшого гра була про ґеймплей і тому концепція смерті та повторних спроб була вписана в історію, а акцент був в першу чергу на перестрілках на космічних кораблях. В 2023-ому розробники випустили Everspace 2 (яка, насправді, була доступною до цього пару років в ранньому доступі), в якій все змінилось. Тепер замість випадкової генерації локацій та нескінченного ґеймплею гра була побудована навколо повністю руками зроблених локацій з цікавим дослідженням, а сюжет став грати набагато важливішу роль. Це, і той факт, що перестрілки залишились дуже прикольними, мене і зацікавило, тож я вирішив почекати, поки для гри вийдуть всі доповнення/DLC і потім пограти в цей проект. Що я і зробив із великим задоволенням.

Якщо коротко, то це action RPG, але ви не персонаж, а космічний корабель. Тому тут є всі знайомі для жанру елементи, як інвентар, досвід, гроші, предмети з різною якістю та кольором, навички і всі інші типові для жанру елементи, але просто вони працюють не на рівні людини з мечем, а на рівні корабля з бластерами. І оскільки ви в космосі, то і польоти тут повністю вільні, замість того, щоб бути прив’язаними лише до певних осей, що сьогодні дуже рідко для ігор в цілому. В 90-их такі симулятори з шістьома рівнями свободи зустрічались дуже часто. Люди обожнювали Descent, а Freespace 2 все ще має дуже живу спільноту модів. Та останнім часом це зустрічається не часто, тому Everspace 2 лише з таким керуванням кораблю відчувається цікаво. Саме це управління не те щоб ідеальне, але дуже прикольне і підсилює класні відчуття від будь-яких ситуацій – як посеред бою, так і під час обережного обслідування вузьких тунелів чи залишків величезних кораблів.

І рівні в грі, як я вже згадував, цього разу не створюються випадково кожен раз. Окрім тих, які спеціально для цього побудовані і в яких можна робити різні необов’язкові (і нескінченні) речі. Світ в грі поділений на декілька зоряних систем, в кожній з яких є декілька зон, які працюють як локації. Між цими локаціями ви пересуваєтесь по “мапі світу”, так би мовити – мапі більшого масштабу, в якій не буває боїв або іншого ґеймплею, але в якій ви краще бачите всю зоряну систему, в якій ви зараз знаходитесь. Що доволі незвично для жанру, але я повністю підтримую ідею, бо це відчувається класно і додає атмосфери. Також на цій мапі час від часу з’являються маркери для тимчасових і необов’язкових локацій, і це ті самі, які створюються кожен раз випадково. Тоді як основні локації, які спеціально створені розробниками, мають декілька умовних зон з чимось цікавим і купу секретів, які часто потребують вирішення певної проблеми/загадки. І розробники тут добре підібрали маленькі підказки, які ви з часом почнете розпізнавати, щоб вказувати вам де шукати рішення чи щось корисне на локації. Також тут навіть є побічні квести, або під час виконання сюжетних задач, ви зможете виконувати додаткові умови.

По сюжету ви будете поступово відкривати все більше і більше світу, зустрічати нових персонажів, отримувати різні пасивні “перки”, нові механіки, нові типи переміщення між локаціями… Якщо фокусуватись здебільшого на квестах і не намагатись робити всі локації на 100%, то гра дуже вдало підтримує темп ґеймплею і всіх цих елементів, щоб нічого не встигало набриднути, а задоволення від базових механік польоту залишались на висоті. Не всі механіки чи загадки мені сподобались – деякі були так собі. Боси тут теж зазвичай більш нудні, аніж складні чи комплексні, а дуже рідкі спроби гри додати стелс механіки взагалі були реалізовані погано. Але здебільшого гра дуже влучно використовувала свої ідеї та механіки, і якщо ви, як я, обожнюєте знаходити секрети і досліджувати локації, то ця гра це робить дуже класно.

Що мене дуже засмутило, так це те, що величезна кількість механік та ідей одна одну не підтримують взагалі. Наприклад – в грі є система поваги/популярності, яку можна набирати завдяки виконанню процедурно генеруємих (і дуже нудних) квестів. Але більше нічого на цю систему не впливає, і сама ця система ні на що окрім таких квесті теж, по факту, не впливає. Тобто, якщо ви вирішите зробити дуже схожу за своїми механіками процедурну локацію з мапи світу, на яку не було спеціального квесту/роботи, то поваги ви від її виконання не отримаєте. В принципі, ви взагалі від них нічого не отримаєте, окрім досвіду і предметів з ворогів. В грі багато таких “нескінченних” елементів, але вони існують виключно заради самих себе, і ніколи не відчуваються частиною основної гри. Ви можете спробувати бути перевізником чи торговцем і перекупати ресурси, але це ніколи не буде відчуватись як “система”, чи частина інших систем. Ви можете бути надійним торговцем, можете в побічних та основних квестах рятувати світи, але повага до вас (як система) від цього взагалі не зміниться. І це виглядає як створення елементів, “щоб було”. І замість цього можна було їх вирізати, чи спростити, і гра б була лише краще.

DLC для гри вийшли теж трохи проблемними, з тих самих причин. Titans працює як дві побічні сюжетні лінії під час основної гри, при проходженні яких відкриваються додаткові нудні нескінченні квести. Що дивно, більш довга з цих ліній виявилась більш нудною, тоді як коротка, хоча і концептуально цікава, дуже швидко закінчується заради існування цих нескінченних задач, замість того, щоб мати прикольний фінал. В цілому, DLC непогано доповнює існуючу гру, але без нього можна спокійно обійтись. Тоді як Wrath of the Ancients стає доступною після фіналу основної гри і виконує роль епілогу для сюжету як цієї гри, так навіть і першої частини. З цим DLC додається ще 4 нові зоряні системи, дві з яких стають доступними під час сюжету основної гри, і ще дві лише після фінальної місії основної гри. Зоряні системи концептуально і візуально сильно відрізняються від тих, які ви зазвичай бачите в основній грі, що дуже прикольно, і тут розкривається ще більше прикольних моментів про персонажів та світ. Але ґеймплей в цьому доповненні не дуже, а саундтрек (який, до речі, дуже класний в основній грі) дуже нудний і від нього хочеться засинати.

В будь-якому випадку, в Everspace 2 варто пограти. Для гри є демо версія, тому пограйте в неї, якщо сумніваєтесь. Але в цілому, якщо вам подобається ідея дослідження космосу та бої на космічних кораблях, то у вас вибору з сучасних ігор небагато. Я би персонально з гри вирізав декілька локацій, міні-ігор, загадок та систем, та й в цілому як зазвичай помітив, що всі ті речі, які мега фанати витрачати сотні годин на action RPG обожнюють, бісили мене в цій грі більше за все інше. Але я витратив 60 годин і під кінець трохи прискорювався не тому, що гра почала набридати, а тому що хотів вже пограти в інші ігри, які я планував пройти. Але постійно повертався в Everspace 2, бо гра дійсно дуже прикольна. Тому, основну гру я рекомендую повністю, а DLC ви можете придбати коли трохи пограєте в основну гру і зрозумієте, чи вам подобається. І тоді в першу чергу беріть Wrath of the Ancients, а потім і Titans, якщо хочеться більше. Та може вам вистачить і основної гри.