Радий: Herdling

Оскільки за останні пару десятків років вийшла купа атмосферних ігор з мінімальною кількістю тексту, які більше про візуал та подорож, все що я від них зазвичай тепер вимагаю це – розуміти, що вони хочуть зробити, і коли закінчитись. Такі проекти існують дуже давно, починаючи з cinematic platformer жанру початку 90их, і до сьогодні, після того як ці ідеї перейшли в 3D і надихнулись проектами типу Ico та Journey. Вони атмосферні, дуже красиві, мінімалістичні, але при цьому можуть бути механічно різними. Herdling про випасання мамонто-подібних милих тварин, а точніше про те, як правильно їх скеровувати. Тут нема традиційних загадок і гра в цілому не “складна”, а необов’язкового дослідження тут майже немає, тому зазвичай треба просто йти вперед. І гра чудово розуміє, що вона хоче і коли треба закінчитись.

Окрім того, що я вже написав, про цю коротку гру багато і не напишеш, якщо чесно. В мене проходження зайняло десь 3 години, але як виявилось, я пропустив декілька необов’язкових елементів. Гра дуже красива, саундтрек ідеально підходить під події гри та динамічно змінюється під ваші дії та темп руху. Керувати чередою цих дивних тварин не зовсім просто і треба звикнути до особливостей того, де стояти і як їх направляти куди треба, але складною цю систему теж не назвати. Самі ці “мамонти” (в них є своя назва в грі) інколи трохи дивно ходять, але це рідко викликає проблеми. Бувають моменти, які потребують більшої уваги, чи більш швидких реакцій, але це буває не часто, тому віднести її до cinematic platformer чи пазл гри теж не можна, але проблеми на шляху вам вирішувати треба.

Мій опис Herdling мабуть не звучить дуже захопливим, але це тому, що такі ігри дійсно рідко мають багато елементів, які можна чітко розписати. Але що вони дуже часто мають, так це дурні рішення. Вони то дуже затягнуті, то намагаються бути “складними” (а виходять нудними). То вони сюжет чи тематику роблять настільки закрученими, що не можуть це все передати нормально і результат жахливий. Причому, “затягнутість” інколи відчувається навіть в іграх, які короткі. Наприклад, Papo & Yo – дуже мила і прикольна, але на годину-півтори довше ніж треба, і може тому про неї доволі швидко забули. RiME була взагалі нудною. The Girl and the Robot – незакінчена фігня…

А от Herdling закінчується рівно коли треба, робить все що хотіла. І тому, коли ви проходите гру, то вона залишає у вас приємні теплі спогади. Можливо не дуже надовго, і гра забудеться, але весь час, що ви будете її пам’ятати, ви будете пам’ятати лише приємні речі. Тому, якщо вам проект виглядає цікавим, то дійсно варто пограти.