Радий: World of Goo 2

Багато років тому існував дуже прикольний сайт під назвою Experimental Gameplay Project, на якому можна було пограти в купу маленький проектів від студентів Carnegie Mellon University (чого я навіть не знав). Деякі з ігор були просто маленькі але незабутні, типу Attack of the Killer Swarm, On a Rainy Day, Gravity Head, Tower of Goo або Super Tummy Bubble! (яка працює як Suika Game за десятки років до виходу цієї хітової гри). А деякі були дуже дивні, але теж цікаві, як The Crowd. Команда студентів з цього проекту пізніше сформувала студію Tomorrow Corporation. Але до цього вони вже час від часу разом працювали над комерційними проектами. Одним з яких став перший і до цього єдиний проект команди з двох людей 2D Boy. Тим проектом була гра, яка взяла за основу коротеньку Tower of Goo і перетворила її на World of Goo, яка вийшла в 2008-ому і стала одним з найбільш популярних та відомих інді релізів нової хвилі незалежних розробників, яка продовжується сьогодні.

Але хоча проект і був високо оціненим, продовження для нього було складно б зробити. Бо гра досить розкрила свої основні механіки, а її “сюжет” теж був закінченим і простим. Тому я не дивувався тому, що Tomorrow Corporation випускали зовсім інші за ґеймплеєм ігри, які при цьому інколи тематично продовжували ідеї World of Good. Але тем не менш, в 2024 році несподівано вийшла World of Goo 2. І коли нещодавно її дивна тимчасова ексклюзивність на ПК для сервісу, яким я не люблю користуватись, закінчилась, а вирішив її придбати і пройти. І хоча вона дуже прикольна, мені все ще дивно, що ця гра існує.

Основні механіки в World of Goo не змінювались з першого прототипу. Використовуючи різні “шарики Гуу” (якоїсь дивної ліпкої рідини) ви можете будувати різні конструкції, бо кожен з шариків може приклеюватись до інших. Але різні типи цих шариків (які мають різні кольори та форму) працюють трохи по-різному. В результаті, вам зазвичай треба будувати мости, вежі, дивні літаючі чи плаваючі конструкції, і робити це з розрахунком певних архітектурних умовностей, бо конструкції можуть розвалитись від своєї ваги та висоти, якщо зібрати їх погано. Оскільки ґеймплей настільки простий, то кожен рівень гри зазвичай видумує якісь нові непередбачувані умови, в яких вам треба щось будувати. Це все працювало ще з Tower of Goo, тому, якщо ви вже знайомі з “серією”, то нічого зовсім незвичного в основах гри ви не знайдете.

Але якщо базові елементи гри залишились без змін, включаючи навіть деякі звуки, які в серії ще з 2005-го року, це не означає, що в сіквелі немає нічого нового. Візуально гра стала більш насичена – хоча, я б не сказав що “краща”. Обидві гри дуже стильно виглядають, нова просто більш технологічно нова і “об’ємна” по відчуттям. Музика та аудіо теж чудові. Але не краще чи гірше, особливо тому, що майже весь саундтрек представляє з себе нові аранжування музики з першої гри, яка вже була неймовірною. Тож, чи сподобаються вам нові версії – питання виключно смаку.

Ключовою зміною всього ґеймплею є те, що тепер у вас майже завжди є можливість відмінити останню дію, якщо ви клацнете на білу літаючу комаху. І це можна робити до певного ліміту “історії” змін, але окрім цього ніяких обмежень на це нема. І в гру також додали декілька зовсім нових типів шариків, деякі з яких дуже прикольні, чому їх і використовують дуже часто. Рівні в грі, до речі, час від часу теж по факту є новим “аранжуванням” рівнів з першої частини, яке просто використовує нові механіки, для того, щоб створити новий досвід. Але чомусь з гри вирізали рівень, де можна просто будувати величезну вежу з усіх шариків, які ви збираєте в рівнях. З іншого боку, в грі тепер є офіційна підтримка створення рівнів гравцями (включаючи підтримку Steam Workshop), що прикольно.

Та все одно, поки я проходив гру, я постійно відчував ніби розробники не знали чи варто робити продовження. “Сюжет” гри тепер став взагалі ні про що і не має якоїсь центральної теми, як перша гра (окрім спроб зробити мета-коментар про створення серій ігор). Тут знову повторюють трюк першої частини з одним з розділів гри, де механіки несподівано змінюються, і цього разу це зроблено потенційно цікавіше з використанням зовсім інших жанрів. Але на жаль, результат цього експерименту не дуже цікавий, а жарти дуже слабкі. Ну і варто також зазначити, що фактично жодна з великих проблем першої частини не була виправлена. Коли у вас багато шариків Гуу на конструкції, і вони різних типів, то взяти потрібний складно, бо вони всі постійно залазять один на одного. Управління час від часу починає дивно ігнорувати ваші дії. Контролювати шарики тепер ще складніше, бо свистку (або аналогу) з першої частини тут нема, відповідно привернути увагу групи шариків неможливо. Тож якщо вам треба навмисно зруйнувати частину конструкції, ви можете лише сподіватись, що група шариків буде не в тій частині, яка зруйнується. І є тут декілька рівнів, які неймовірно жахливі, бо вони навіть нормально не пояснюють, що вам треба робити і навіщо. Я не завершив один з необов’язкових рівнів тому, що мені просто набридло намагатись його пройти.

В результаті ми отримали щось середнє між продовженням та рімейком, який не сприймається настільки ж закінченою грою як перша частина. Але з іншого боку, це чудова пазл гра, яка в багатьох елементах працює набагато краще за оригінал. Мені грати дуже сподобалось і я з легкістю можу рекомендувати World of Goo 2 іншим. Просто, я б все одно також рекомендував спочатку пройти першу частину.