Я нарешті пройшов хоча б одну гру серії Ninja Gaiden. Звичайно, я в дитинстві стикався з класичними 2D частинами на NES клонах, але екшен платформери мені не дуже подобаються, тому я скоріше дивився, як їх проходять друзі. Про перезапуск серії на оригінальному Xbox, який потім вийшов в оновленому варіанті Ninja Gaiden Black, я чув багато позитивного, але в мене ніколи не було консолей, на яких виходила ця гра, або її продовження. Тому коли анонсували Master Collection, де всі вони були на ПК, я хотів її придбати… Аж поки інші гравці не відписали, що порт на ПК був доволі поганим. Аж раптом, цього року анонсували Ninja Gaiden 4 і в той же день випустили рімейк другої 3D частини серії, тепер під назвою Ninja Gaiden 2 Black (і на Unreal Engine 5). Цього шансу я не хотів упустити. І дуже радий, що нарешті пограв в цю гру.
Я не буду починати з трохи заплутаної історії різних версій цієї гри і замість цього спробую пояснити, що це за гра. Ninja Gaiden 2 Black – це hack and slash екшен гра, яка має багато спільного з серіями Devil May Cry та Onimusha, але при цьому також має декілька ключових відмінностей. Сюжет тут теж присутній, але він настільки ідіотський, що по факту існує лише для того, щоб Рю Хаябуса (головний герой серії) зустрічав на своєму шляху якомога більше різних демонів, яких він буде різати на шматки. І щоб вставити декілька жіночих персонажів з великими цицьками в непрактичних костюмах. І ще, щоб побувати в різних куточках дуже дивного світу, де є і кіберпанк і сучасність і майже середньовічне фентезі. Гра, мені здається, навіть не очікує, що ви будете зупинятись і аналізувати, що взагалі відбувається і навіщо. Все як в екшен іграх 80-их – ти крутий чувак, біжи рятувати світ і дивитись як боси вибухають.
Раз не сюжет важливий, то що такого особливого в ґеймплеї? Це, насправді, навіть складно нормально описати текстом і треба відчути самому. Але я спробую пояснити – в деяких частинах DMC є режим Heaven or Hell, в якому все (включаючи босів і вашого персонажа) помирає від одного удару. Тут все помирає не настільки швидко, але все одно дуже швидко, вороги дуже агресивні, у вас купа різної зброї та комбінацій і ворогів дуже і дуже багато. Не рівні чогось типу Dynasty Warriors, але більше ніж в типових бійках DMC. Все це одночасно дуже хаотично і дуже контрольовано і мабуть створено щоб відтворити емоції від класичних Ninja Gaiden, де вороги зазвичай теж помирали дуже швидко. Але просто тепер воно й виглядає максимально брутально та захопливо. Ви постійно щось комусь відрубаєте, робити абсолютно неймовірні комбінації та трюки і все це одночасно дуже просто і зрозуміло, але також дуже приголомшливо та потребує уваги. Поки я проходив гру, я постійно посміхався і посміювався як дитина, від того наскільки неймовірні відчуття викликає гра і коли ви робите все класно, і коли ви помиляєтесь. Бо воно завжди захопливо і дуже круто виглядає.
Якщо розмовляти чисто про механіки, то це доволі типовий hack and slash, де у вас є комбінації, різна зброя (яку ви знаходите під час проходження), є прокачка зброї за валюту, яка падає з ворогів та різних скринь, які можна знайти. Є декілька простих “заклять” (типові для міфології навколо ніндзя) і є декілька цікавих маневрів для пересування по рівням, які дуже акробатичні. Основне тут біг по стінах, але бувають і інші прийоми, хоча саме дослідження майже ніколи не потрібне і рівні доволі прямі. З того, що я побачив, оригінальний перезапуск серії Ninja Gaiden 2004-го був більше схожий на “типові” action adventure hack and slash, в плані, що були ключі і замки, повернення в уже досліджені локації та загадки. Але навіть оригінальна Ninja Gaiden 2 була не така, а версія Black стала максимально лінійною, включаючи можливість по натисненню кнопки показати, куди йти далі. Тому вам лише треба навчитись битися та йти вперед.
І я все ще не можу повірити, наскільки тут дійсно захоплива бойова система. Як я вже писав – вороги помирають зазвичай дуже швидко. І пов’язано це з системою відрізання кінцівок. Як тільки ворог втратив хоч якусь кінцівку, одним натисканням кнопки їх можна добити, або ви можете продовжити їх бити далі, використовуючи як спосіб підняття кількості комбо. Кожен ворог без кінцівки отримує нові типи атак, які дуже небезпечні, тому у вас завжди виникає вибір, чи вам варто зупинитись на секунду, щоб добити одного чи декілька ворогів, чи просто спробувати не збивати темп вже існуючої комбінації і сподіватись, що ніхто її не обірве. Це дає прикольний вибір гравцям, як саме вони хочуть грати і всі варіанти вважаються валідними.
В цьому проекті також, мабуть, найкраща реалізація здоров’я та лікування здоров’я як для жанру. Ідея в тому, що коли ви втрачаєте здоров’я, воно втрачається або зміною кольору полоси здоров’я, або зниканням частини полоси здоров’я. Зміна кольору на червоний працює як “травма”, а саме – після кожної бійки (або якщо ви втекли і на вас який час не нападають) все здоров’я, яке просто зникло регенерує, а те, яке було червоним залишається червоним. Для того, щоб лікувати ці “травми”, треба або отримувати спеціальні сфери здоров’я, які можуть випадати з ворогів або предметів на локаціях, або використовувати предмети лікування, або використати точку збереження гри. Точка збереження лікує вас лише при першому використанні, що мотивує не “кемпити” біля однієї і постійно рухатись далі. Це дуже класна ідея, яка ідеально накладається на загальний темп гри і я б хотів бачити її в інших проектах.
Але тепер час поговорити про різні версії Ninja Gaiden 2, бо версія Black є третьою основною. Я не грав в оригінал та перший рімейк і взяв інформацію з проходжень інших людей та інших матеріалів в інтернеті, тому моє розуміння буде не настільки глибоким, як у когось, хто проходив старі ігри. І я певен, що максимально хардкорні фанати мають тисячу і одну причину, чому оригінал краще за всі інші версії.
Перша версія Ninja Gaiden 2 вийшла на Xbox 360 в 2008-ому. В цій версії все ще були елементи дослідження, типу ключів та замків, але навіть в ній зазвичай ви все знаходили “по дорозі”, або в п’яти метрах від місця, де предмет треба було використовувати. Стріли для лука були обмежені, але ворогів, з якими треба було битися на відстані, теж було набагато більше, включаючи двох босів. Гра також мала декілька секцій з підводним боєм. Ворогів в цілому було більше і з’являлись вони майже в усіх кімнатах гри і помирали вони швидше. Також в грі була секція одного рівня, яка виглядала як жахливий (як візуально, так і ґеймплеєм) лабіринт з дуже поганим босом-черв’яком, якого вирізали з усіх інших версій гри. Ну і ще тут було декілька кімнат в різних рівнях, яких також позбулись в інших версіях.
Ninja Gaiden Sigma 2 (Σ2) вийшла на PS3 через рік на новому рушію з більш красивою та детальною графікою. В грі з’явились три додаткових рівні, в яких ви граєте за інших персонажів серії замість Рю. Але також порізали деякі рівні (включаючи той лабіринт, який всі не любили). Босів, які потребували лук, змінили чи вирізали, але також в грі з’явились деякі нові дивні боси. Лук та нові типи зброї дальнього бою стали необмеженими в “патронах”, а систему прокачки зброї переробили з валюти, на одноразові покращення. Підводний бій повністю вирізали, як і майже всі ключові предмети та моменти, де гра потребувала мінімального дослідження. Це все звучить доволі непогано, але також ця версія повністю вирізала криваві відсікання кінцівок, на чому тримався весь стиль гри, і замість цього кінцівки зникають з магічним фіолетовим ефектом. І ще гірше, ворогів стало набагато менше, але при цьому здоров’я в них стало набагато більше. Саме за останнє цю версію зазвичай не люблять, бо темп та динаміка бою в грі від цього стає набагато більш схожа на типовий DMC.
У версії Black, окрім переходу на новий рушій (і до речі UE5 тут в цілому чудово використовують) гра намагається використати найкращі елементи минулих двох версій. Загальна структура наслідує зміни з Sigma 2, але повертає ті елементи, які людям подобались з оригіналу. Ворогів знову багато і вони вмирають доволі швидко (і кров повернулась), але розташування ворогів не таке, яке було в оригіналі. Нові боси, яких зазвичай критикували, прибрали і повернули декілька шматків рівнів та боса з оригінальної версії (але не жахливий лабіринт). Три додаткових рівня теж все ще тут. Система прокачки та предметів і грошей знову працює, як в оригінальній версії. Більшості людей так комбінація дуже подобається, але все одно є ті, кому ну дуже подобалось так, як гра працювала в оригінальній версії, тому вони все одно залишаться незадоволені.
Мені лише додаткові рівні дуже не сподобались. Вони руйнують загальний темп гри, повторно використовують рівні, які ви вже пройшли, і персонажі, якими ви граєете, в цілому не настільки прикольні механічно. Але окрім цих рівнів, мені дуже сподобалось як працює гра і те, що вороги спауняться не настільки часто, як це було в оригіналі, мені здається прямим покращенням, бо тепер у вас завжди є час трохи видохнути, і час коли знову починається захопливий бій. Є в грі доволі погані типи ворогів, є відносно погані рівні, або шматки рівнів. Останні рівні краще були б коротшими, бо це типові для жанру “демонічні м’ясні коридори з пекла”, де ви час від часу знову б’єтесь з босами, який ви вбили раніше. І мені такі рівні завжди здавались нудними. Але навіть фінал був дуже прикольним, і, що класно, один з фінальних босів вмер секунд за 20 (я проходив гру на нормальній складності). Але одразу ж варто відмітити, що це була друга спроба і при першій спробі битва була хвилини дві, я навіть до половини здоров’я його не добив і помер. Гра неймовірно непередбачувана, але в найкращому сенсі.
Ninja Gaiden 2 Black – це зовсім не ідеальна гра, але в той же час я зрозумів, що саме таких hack and slash мені дуже не вистачає. Окрім чудових, веселих і захопливих моментів тут є дуже тупі і існування химерних риб як ворогів я досі не можу пояснити, бо вони жахливі (хоча і проти них є ефективні прийоми). Але все одно воно того варто. Починайте з нормальної складності, навчіться коли треба атакувати, коли блокувати, коли ухилятись, яку зброю використовувати проти кого. І вас чекають години веселого різання демонів. Побільше б таких проектів.