Декілька місяців тому я вирішив нарешті пограти в Remnant: From the Ashes, і гра виявилась дуже прикольною. Хоча ця унікальна суміш шутеру від третьої особи, Diablo II-подібної action RPG і деяких Soulslike елементів явно була зроблена на обмеженому бюджеті, грати в неї було дуже весело. Після проходження гри я вирішив не одразу грати в її продовження, а спочатку почекати, поки воно отримає всі заплановані DLC і очікував від продовження гри, яка буде в усьому кращою. На жаль, Remnant II краще не в усіх елементах, і деякі з рішень в ній роблять її трохи гірше. Але грати в неї мені все одно дуже сподобалось.
Remnant II все ще бере за основу механіки шутеру від третьої особи, який має більш “методичний” бій, бо помилкові рішення можуть легко призвести до смерті, тому вам завжди треба планувати свій підхід якісно. Як і в першій частині, вся гра розділена на декілька різних світів, які вам треба досліджувати заради сюжету, виконання квестів, підбирання нового обладнання або компонентів для його покращення, отримання досвіду для прокачки персонажів, відкриття нових “Особливостей” персонажа, які теж прокачуються. Вороги оживають після кожного використання чекпоінту, так само як це буває з вогнищами в Dark Souls, або коли ви помираєте. І після смерті ви не втрачаєте нічого, тому бігти до місця своєї смерті кожен раз не треба. Загальна складність гри залишається в цілому збалансованою на стандартній (найнижчій) складності, а більш складні я і не пробував, бо я не люблю це робити в action RPG зазвичай.
Мабуть, найбільшою відмінністю Remnant II від першої частини є той факт, що “архетипи” (тобто типові класи) в грі унікальні. В першій частині архетипи були лише стартом для розвитку персонажа, якій під кінець гри міг би мати особливості всіх інших архетипів. Але тепер у кожного такого класу є унікальні активні навички, унікальні бонуси і також збірка різних навичок, які потім можна зробити активними і для інших класів, якщо вам вистачить терпіння. І, скоріш за все взявши за приклад Titan Quest/Grim Dawn, Gunfire вирішили дати гравцям можливість мати два активних архетипи, але ця можливість стає доступною не з самого початку гри. В результаті чого, ви отримуєте більшість бонусів обидвох архетипів (а ті, які залишаються унікальними будуть активними в залежності від того, який з архетипів стоїть першим). Ніяких обмежень на це нема, тому для любителів створювати різні “білди” класів тут є чим зайнятись. Тоді як я всю гру пробігав з двома першими архетипами, які я відкрив до самого фіналу.
Але окрім різниці в архетипах, гра дуже схожа на першу частину. Просто зазвичай трохи краща. Вона виглядає красивіше. Більше важливих деталей пояснюються з самого початку. Всі DLC краще інтегровані в основний світ, тоді як в першій грі для доступу до них треба було ще зрозуміти, що зробити. Сюжет тут грає важливішу роль, так я це і було в останньому DLC для першої гри… Хоча, це як раз гра робить не краще, а так само погано. Що сумно, бо світ гри все ще дуже цікавий, але сюжет і написаний так собі, і оповідання слабке.
І до речі про ігровий світ – цього разу подорож по ньому і по різним його реальностям працює інакше. Після вступного сегменту вас закине в один з трьох потенційних світів, а конкретніше в одну з історій одного зі світів. І цей вибір абсолютно випадковий – ви можете отримати будь-який з них першим, а яка “кампанія” в ньому буде активною і який набір підземель ви знайдете теж буде випадковим. Бо кожен зі світів має дві окремі сюжетні кампанії, і кожне з DLC додає ще одну. Кампанія відповідає за основний квест світу і його головні великі мапи, з яких ви заходите в підземелля. Ви обов’язково побачите всі елементи, які потрібні для сюжету кампанії, але всі інші побічні квести та підземелля можуть бути будь-якими. І навіть якщо у вас є локація, в якій є необов’язковий квест, не факт, що у вас в проходженні буде друга необхідна половина цього квесту. Так ось, як тільки ви пройдете перший такий світ (його сюжетну кампанію), тільки тоді у вас буде вільний доступ до двох інших світів.
В теорії ідея дуже прикольна, але на жаль, не всі світи в цій грі однаково цікаві. І не всі сюжетні кампанії підходять для першої історії, яку вам треба пройти. А це означає, що ваше перше знайомство з грою може бути менш комфортним, ніж у когось іншого. Сам вибір світів знову нагадує класику Diablo II – місто, джунглі, пустеля. Але лише один з цих світів був в першій грі, інші нові. Місто цього разу зроблене в стилі вікторіанської Англії, в якій живуть потойбічні істоти. Що може нагадати Bloodborne, але мені чомусь здається, що розробники більше надихнулись романом Джонатан Стрейндж і м-р Норрелл (який десять років тому був екранізований в доволі популярний серіал). Візуально світ цікавий, сюжетно теж, але механічно він дуже нудний. І я не здивуюсь, якщо ваші враження від гри, якщо ви його отримаєте першим, будуть не супер.
Мій персональний досвід був з останнім зі світів в ролі мого першого – пустельним. І гра при цьому вибрала саме найостанніше DLC в ролі сюжетної кампанії. Що дуже дивно, бо це DLC найбільш сильно відрізняється від інших механіками через те, що головні локації в цій кампанії дуже вертикальні і потребують постійних польотів вгору та вниз. Що набагато більше нагадує більш стандартну action adventure (типу Legend of Zelda), ніж action RPG, в яких ви зазвичай просто біжите вперед і вбиваєте все на своєму шляху. І цей Zelda-подібний формат не найкращим способом накладається на механіки Remnant II. Але тем не менш, саме The Dark Horizon я міг би рекомендувати для придбання з усіх DLC. І те, мабуть варто спочатку пройти основну гру, а потім вже купувати DLC (які тут проходити за один раз дуже зручно). Тут і вороги краще за тих, які в цьому світі зазвичай, і світ цікавий і красивий, хоча битва з основним босом доволі складна. The Awakened King – не дуже і робить і без того нудний світ ще нуднішим. А The Forgotten Kingdom просто дуже дивне DLC, бо гра чомусь вирішує, що вона тепер precision platformer, а не action RPG і це взагалі не працює. А один з основних елементів в цьому DLC взагалі заховали в якомусь кутку мапи, в якому вам треба просто стояти хвилин 5, щоб цей елемент отримати. Ніякої логіки в цьому нема і робити це теж не дуже прикольно.
Я думаю, якби я не брав DLC, то Remnant II мені б сподобалась більше. Тут все одно вистачає дуже дивних рішень, без яких гра була б краще. Скоріш за все тому, що розробники намагаються зробити все зручним для купи зовсім різних фанатів, яким подобаються різні елементи серії. І я хвилююсь, що в майбутньому вони вирішать робити більше для тих фанатів, яким подобаються речі, які не подобаються мені і я тоді я перестану грати в цю серію. Але цього ще не трапилось, тому Remnant II мені сподобалась і рекомендувати я її можу. Та все одно думаю, що спочатку варто пройти Remnant: From the Ashes.