Я не назвав би Kunitsu-Gami: Path of the Goddess революційною грою. Але це дуже прикольна суміш hack and slash action та tower defense стратегії, аналогів якій я раніше не бачив. Нічого революційного, але настільки надихаюче і приємне, що я сподіваюсь побачити більше проектів, які підуть цим же шляхом. Не в плані такої суміші жанрів, а в плані підходу до бюджету та амбіцій. Бо по факту, це гра “АА бюджету”, зроблена за стандартами “ААА бюджету”, що в кінці 90-их та на початку 00-их великі студії робили не рідко, але сьогодні такого не побачиш. І проходження цього проекту нагадало мені за що я взагалі обожнюю ігри, і чого дуже не вистачає посеред сучасних трендів ігрового ринку.
Але спочатку я хочу все ж описати що це за гра, в сучасному контексті і ігноруючи ностальгію. Як ви вже зрозуміли, це суміш hack and slash та tower defense, яка розділена на окремі місії, в яких вам треба захищати подорожуючу жрицю від демонів. У гравця є пряме управління ніндзя-подібним персонажем, в ролі якого ви можете атакувати цих демонів і цього було б достатньо, якби демонів не було дуже багато. Тому вам теж треба в кожній локації місії знаходити і рятувати селян, яким потім можна дати спеціальну магічну маску, з допомогою якої вони зможуть виконувати певну роль. Кожна така роль – клас або тип “башти”, якщо описувати термінами tower defense, з певними можливостями та спеціалізацією. Деякі краще справляються з літаючими ворогами, деякі виконують роль підтримки, деякі б’ють сокирами, а деякі стріляють з лука, а деякі роблять дуже унікальні речі. Кожна місія розділена на дві основні “стадії”, які змінюються між собою – день та ніч. Вдень ви можете рятувати селян, знаходити допоміжні елементи на мапі, відбудовувати укріплення та пастки а жриця може повільно йти стрічкою, яку ви для неї “малюєте” до цілі. Тоді як вночі, жриця зупиняється, а з різних порталів починають вилазити демони, основна ціль яких вбити жрицю і вам треба її захищати напряму та контролюючи селян як в стратегії.
Місії в грі, тем не менш, дуже різноманітні і часто створюють якісь унікальні складності і ситуації, через які вам треба переосмислювати основні механіки гри. Є також окремі бійки з босами, які теж вибираються окремими місіями, але працюють за іншими правилами. І після проходження кожної місії, гра мотивує вас відбудовувати поселення та храми, що дає вам можливість отримувати додаткові матеріали на покращення можливостей класів та ігрового персонажу і розповідає історію ігрового світу. Плюс, після проходження місії, її можна пройти знову, намагаючись виконати додаткові умови (які насправді можна виконати і перший раз, але гра розкриває їх лише після першого проходження). Тобто, тут дуже багато акценту на те, щоб проходити місії не один раз, постійно знаходити нові ефективні способи рішення проблем і покращувати як свої ігрові можливості, так і своє розуміння правил самої гри.
Гра не перестає дивувати і тут стільки прикольних сюрпризів, що я просто не хочу на них навіть натякати. Достатньо сказати, що без різних оновлень, DLC, доповнень чи “сезонів”, тут дуже багато всього. Чому гра і сприймається як нагадування про часи, коли розробники просто хотіли зробити якомога більше прикольного для гравців, бо це класно. І при цьому, хоча можна зрозуміти в яких місцях Capcom економили бюджет в порівнянні з, скажемо, сучасними релізами Resident Evil, гра все одно виглядає як проект від величезної досвідченої компанії з великим бюджетом і крутими технологіями. Візуально гра використовує сучасний рушій RE Engine дуже круто, і це мабуть один з найкрасивіших прикладів HDR на цьому рушії. А музика тут… Боги, наскільки цей саундтрек класний і… вільний. Останній раз Capcom настільки жадали експериментувати в Resident Evil 7, але навіть там вони обмежували себе, тоді як тут музика просто вражає своїм різноманіттям впливів, і це можливо один з кращих їх саундтреків за останні десять років, якщо не довше.
Але звичайно гра не без проблем. Одна з місій в грі мені здалась занадто дратуючою, навіть для того, щоб просто її пройти. Одна битва з босом хоча і має декілька стадій, кожна з яких пояснює основні механіки цього боса, все одно на момент свого “повноцінного” старту здається абсолютно нелогічною та незрозумілою. Деякі з додаткових задач в грі дуже жорстокі і виконувати їх особливо складно. В плані механік та контролю, гру складно назвати як класною hack and slash так і класною tower defense, і було б краще, якби обидва ці аспекти ще трохи збалансували і зробили краще. Можливості захисного персонажу, яким ви управляєте, теж реалізовані дуже дивно. І для простого проходження більшість з них можна спокійно ігнорувати, але коли треба виконувати додаткові завдання, то постійно возитись в меню і вибирати різні комбінації під задачі дуже незручно…
Та я все одно не міг не влюбитись в цю гру. Вона дуже проста, але при цьому без досвіду, технології та бюджету Capcom не стала б такою, яка вона є – студія середнього розміру, чи зовсім інді конкретно таку гру не зможе зробити без великих зайвих затрат, які того не варті. Я не пам’ятаю, коли останній раз проекти такого плану створювались, і це трохи сумно. І все одно, Kunitsu-Gami: Path of the Goddess, і я сподіваюсь нарешті запам’ятати цю назву, не просто прикольна як привіт з іншої епохи ігор. Це дійсно класна гра, зі своїм стилем, своїм голосом і своїм абсолютно неповторним саундтреком. На щастя, у гри є демо версія, тому ви завжди можете спочатку спробувати її. Але єдине прошу – не ігноруйте цей проект, бо він дуже крутий.