Навіть якщо ви ніколи не читали книжки і не дивились адаптації, скоріш за все ви знаєте хто такі Мумі-тролі і як саме їх намалювала їх фінська авторка Туве Янссон. Але, що цікаво, так це мала кількість відеоігор про цей світ, а ті ігри, які існували, виходили ексклюзивно в Японії або Фінляндії. Тому Snufkin: Melody of Moominvalley, судячи з усього, перша адаптація Мумі-тролів в вигляді гри, яка доступна всюди і на декількох сучасних платформах. Гра ця виявилась дуже проста, але також дуже мила.
Якщо ви все ж дійсно нічого про мумі-тролів не знаєте, то спробую пояснити. Це серія історій про чарівних істот, дизайн (а інколи і назви) яких частково основані на північно-європейській міфології. Персонажів дуже багато, але історії в основному розповідають про сім’ю мумі-тролів, які живуть простим життям в Долині Мумі-тролів, постійно потрапляють в якісь пригоди та знаходять нових друзів. Загальний тон та настрій історій трохи нагадує те, що можна зустріти в, скажемо, історіях Алана Александера Мілна про Вінні-Пуха, але в розповідях Туве Янссон зазвичай більше прагматичності і паралелей з реальністю та подіями в світі. Та все одно, мумі-тролі в першу чергу розраховані на дитячу аудиторію, просто насолоджуватись пригодами можуть люди будь-якого віку.
І ця конкретна гра чудово розуміє свою аудиторію. Сюжет в Snufkin: Melody of Moominvalley дуже простий і розповідає про пошуки “прогресу” заради “прогресу” і індустріалізації та створення додаткової бюрократії. Але всі страшні ситуації і проблеми до кінця гри обов’язково знайдуть вирішення і довго хвилюватись не вийде. У гри також добре виходить розповісти цю історію, показати багато незвичних і милих персонажів з книжок, але при цьому не заплутати гравців.
З точки зору ґеймплею тут теж непоганий баланс для різних вікових груп. Гра цікава і може інколи бути складною, але при цьому вона уникає речей, які можуть занадто заплутати дітей, і також не стає зовсім не цікавою для дорослого гравця з купою досвіду. Механічно, світ гри технічно відкритий і ви поступово отримуєте доступ до нових його частин, майже в стилі metroidvania. Різні персонажі можуть давати вам додаткові квести чи просто завдання, деякі з яких абсолютно необов’язкові. І більшу частину часу ви бігаєте по світу з видом зверху, та граєте на різних музичних інструментах, що допомагає вирішити загадки. А час від часу гра перетворюється на доволі простий стелс, в якому Нюхмумрику треба саботувати парки прибираючи різні знаки заборони та бридкі бюсти.
Гра при цьому дуже класно виглядає і саундтрек тут дуже милий. Але у музики вийшло стати одночасно і приємним сюрпризом і розчаруванням. З одного боку, музика тут дійсно дуже якісна, а час від часу починає грати пісня Sigur Rós, які допомогли написати декілька унікальних інструментальних композицій в грі. Але при цьому, хоча гра і коротка, музики на неї не вистачило і більшість мотивів дуже часто повторюються і починають набридати. Враховуючи тон гри та музики, я не міг не згадати неймовірну Chicory: A Colorful Tale, у якої вийшло набагато краще використати музику і не набридати.
Загальні враження від гри в мене вийшли також трохи змішані. Інколи гра робить щось неймовірно класне. Більшу частину часу вона просто прикольна. І нічого поганого у відсутності амбіцій немає, звичайно, але це обмежує емоції, які гра може викликати. Snufkin: Melody of Moominvalley дуже приємна і прикольна гра, і мені просто хотілось би, щоб вона могла бути чимось більшим. Але це не так, і може цього теж достатньо.