Дивне відчуття, правда? Грати в Uncharted на ПК? Це не найперша відома серія, яка перестала бути ексклюзивом для Sony консолей, але все ж таки Naughty Dog регулярно перетворювала коробку Sony на шапку чарівника, з якої витягували неперевершений темп, безшовні переходи і речі, які ніхто на іншому залізі навіть не намагався повторювати. Бачити, як все це працює на ПК неймовірно дивно. Але я бачу і шкодую, що це сталося з кінцем серії, або перехідного моменту, а не з початку.
Uncharted 4: A Thief’s End вийшов на PS4 в 2016, а Uncharted: The Lost Legacy, теж на PS4, в 2017 і їх об’єднали в один реліз в 2022. На початку року для PS5, а тепер і для ПК.
Uncharted не став хітом з першої спроби. Перша частина (Drake’s Fortune) вийшла в 2007-ому і хоч і була багато в чому вражаючою, також вона часто бісила і в неї вистачало проблем. Це був величезний крок вперед з точки зору технологій в порівнянні з Tomb Raider: Legend, яка вийшла лише за рік до цього, або Anniversary, яка вийшла того ж року. Але тем не менш, коли ці ігри порівнювали, все ж більше позитивних відгуків було про пригоди Лари Крофт, а не Нейтана Дрейка. Але навіть тоді анімації та розмови персонажів хвалили. А ось в 2009 вийшла Uncharted 2: Among Thieves і повністю змінила очікування від того, чим можуть бути кінематографічні action adventure. А вплив цього проекту можна досі побачити в сучасних іграх.
І що теж важливо – людям почали дуже подобатись персонажі в серії і дуже важливим елементом успіху другої і третьої частини серії було саме це. Сюжет ніколи не був важливим сам по собі – він лише створював прикольні ситуації для персонажів. А ось персонажі вже перетворювали це все на веселі пригоди які запам’ятовувались. Саме з цієї причини мені і шкода, що для деяких людей Legacy of Thieves Collection стане знайомством з серією. Бо Uncharted 4 – це прощання з багатьма персонажами, які вже встигли полюбитись гравцям, і без досвіду пригод з ними через попередні три гри ви позбавлені емоційної прив’язки до багатьох подій на екрані. І навіть The Lost Legacy, яка в деякому сенсі є перехідною грою, де головними героями стають нові персонажі, тримається на тому, що один з головних персонажів гри теж був важливим в оригінальній трилогії.
І не те щоб ви не могли зрозуміти, що відбувається в нових іграх, якщо не грали в старі – з цим проблеми нема. Проблема саме в відчуттях. Тому, я чесно сподіваюсь, що Sony профінансують нове перевидання Uncharted: The Nathan Drake Collection, але тепер і для ПК, щоб у вас була можливість пограти в перші три. Якщо ви в них не грали і можливості пограти у вас нема, я рекомендую хоча б тоді подивитись якісні лонгплеї або летсплеї, як наприклад ці чудові від Chip and Ironicus (англійською).
Але добре, покінчу з лірикою – якщо вам подобаються action adventure проекти, ви обов’язково повинні пограти в Legacy of Thieves Collection. Вони дійсно неймовірні. Не змінюють весь жанр, звичайно, як це зробила друга частина і, що особливо смішно, тепер тут навіть більше різних елементів, які колись були в TR: Legend, Anniversary та Underworld. Але навіть ці, інколи дуже сирі в TR ідеї, вони відшліфували до блиску. Хоча цим іграм вже теж більше 5 років, вони досі на голови вище багатьох інших проектів цього ж бюджетного рівня.
Екшен мені в серії завжди подобався менш за все, але блін, який же він крутий коли все збирається в цільний пазл. Ви зможете абсолютно безшовно переключатись зі стелсу і укриття, до швидких акробатичних трюків, стрибків, використання абордажного гаку. Де гойдаючись в одну сторону ви кинете гранату, а на зворотному шляху стрибнете комусь на голову, потім побіжете стріляючи на ще одного ворога, наб’єте йому пику кулаками, заберете його зброю, зістрибнете в кущі і знову ви в стелсі і вас шукають, а ви можете підібрати наступний зручний момент для шаленого екшену. Навіть коли перестрілка не має ніяких спеціальних крутих подій, екшен захоплюючий і неймовірний. Якщо ви не помрете після перших декілька кроків, намагаючись зробити все вищеназване. На жаль, тут все ще нема відчуття акуратності та спритності, тієї “чесної” складності, яку японські розробники типу Capcom чи Platinum Games створюють набагато краще. Але все одно гра відчувається доволі чесною і чекпоінти тут доволі непогано розставлені.
Платформінг в грі неймовірний і локації побудовані на рівні вище за те, що роблять будь-які інші розробники цього жанру. Вони зроблені лінійно, але при цьому мають стільки нелінійних шляхів, всі з яких сприймаються природньо, що гра постійно вас трохи підштовхує куди треба, навіть коли ви зовсім цього не помічаєте. Сучасні Tomb Raider (і інші ігри жанру) постійно страждають від того, що шлях абсолютно лінійний і зазвичай або очевидний, або зовсім неочевидний. Тоді як тут ви постійно рухаєтесь вперед і навіть коли йдете “не туди”, гра все одно цього очікує і жодний поворот назад не відчувається як згаяний час. І все це без перетворення лазіння по стінах на повноцінну вільну систему, як, скажемо, Assassin’s Creed чи Breath of the Wild, але не втрачаючи відчуття що ви самі створюєте свій шлях, а не йдете по тому, який вам надає гра. Ну і плюс, теж на відміну від свіжих Tomb Raider, хоча тут всі стрибки і дії теж контекстні, вони завжди відчуваються “чесними” і консистентними, тоді як в TR вони настільки явно фальшиві, що це набридає.
Що ще в цих іграх покращили, так це загадки. На відміну від TR, Uncharted завжди давав пріоритет екшену і платформінгу, але в Uncharted 4 і особливо The Lost Legacy все це серйозно змінилось, і зробили вони ці зміни чудово. Більш того, тоді як Uncharted 4 все одно акцентує лінійність процесу і трохи підказує гравцям в загадках, в The Lost Legacy загадки дуже часто по складності повністю відповідають тому, що ви очікуєте від TR і не заважають розгадувати комплексні загадки без підказок. В The Lost Legacy, до речі, ще є величезний рівень, який ви можете досліджувати частинами в будь-якому порядку і також знаходити необов’язкові загадки, і цей рівень (і вся гра в цілому, якщо чесно) відчувається набагато більше як класичний Tomb Raider, оновлений для сучасності, ніж вся та трилогія Survivor trilogy, яка виходила в Tomb Raider останні 10 років.
Ігри також неперевершено виглядають і граються, майже не загубив своїх чарівних секретів при переході на високі роздільні здатності і частоту кадрів ПК. Інколи різниця помітна – наприклад в грі дуже багато маленьких пререндерних відео, які дозволяють розробникам переходити з однієї сцени на іншу без екранів завантаження красивими перехресними переходами, і тепер вони більше помітні, бо і бітрейт там інколи малий, і частота кадрів може буте нижча за ту, з якою ви граєте. Але навіть з цим досі неймовірно бачити наскільки все несподівано і плавно переходить з одної локації на нову – гра все ще має лише один екран завантаження, який ви бачите коли вперше запускаєте гру з головного меню (дуже короткий на старті, трохи довше коли ви вже почали грати). Ще я декілька разів помічав дивні візуальні баги, які виправлялись лише повним виходом в меню і перезавантаженням, бо лише так з пам’яті все вивантажується. Грав я, звичайно, з ґеймпаду і вам рекомендую, бо кажуть що з клавіатури та миші не дуже. І ще трохи дратує, що переключення між двома іграми відбувається коли ви вже завантажили гру, а не якимось окремим лончером, хоча на ПК це було б зручніше. Але я не здивуюсь, якщо всі ці проблеми якось вирішать, бо Sony явно серйозно дивиться на вихід своїх колишніх ексклюзивів на ПК.
Uncharted: Legacy of Thieves Collection – неймовірна збірка чудових ігор. Ви досі не знайдете інших action adventure проектів такого рівня. Деякі з моментів відчуваються як технічно неможливі, але вони не просто можливі, а ви в них граєте і маєте при цьому більшу частину управління подіями на екрані. Але ігри і не ідеальні, а якщо ви не знайомі з оригінальною трилогією, то можливо вам буде не так весело і цікаво. Та все одно, пограти в цю колекцію обов’язково варто.