Kunitsu-Gami: Path of the Goddess is not a game that I could call revolutionary or innovative. It is a very curious mix of hack and slash action game with a tower defense strategy and I haven’t seen it done quite like this before. But definitely not revolutionary. And yet, I can’t help but love this project and wish to see more huge development companies and corporations learn from it. No, not from the mix of genres, but rather from the approach this game takes. You see – this is very much a “AA game”, made by “AAA” standards, which is something you used to see all of the time back in the late 90s-early 00s, but which doesn’t really happen anymore. And playing this game reminded me of how much are we all missing out with the current gaming market trends.
Tag: strategy
Зачарований: Kunitsu-Gami: Path of the Goddess
Я не назвав би Kunitsu-Gami: Path of the Goddess революційною грою. Але це дуже прикольна суміш hack and slash action та tower defense стратегії, аналогів якій я раніше не бачив. Нічого революційного, але настільки надихаюче і приємне, що я сподіваюсь побачити більше проектів, які підуть цим же шляхом. Не в плані такої суміші жанрів, а в плані підходу до бюджету та амбіцій. Бо по факту, це гра “АА бюджету”, зроблена за стандартами “ААА бюджету”, що в кінці 90-их та на початку 00-их великі студії робили не рідко, але сьогодні такого не побачиш. І проходження цього проекту нагадало мені за що я взагалі обожнюю ігри, і чого дуже не вистачає посеред сучасних трендів ігрового ринку.
Quick thoughts on: SteamWorld Build
As someone who’s usually not playing strategy games of any kind, including city builder games, I wasn’t initially planning to check SteamWorld Build. Even though I do find the universe of SteamWorld adorable, I’ve never cared about any of the titles apart from the fantastic metroidvanias of SteamWorld Dig and its even better sequel. But the demo of the game got me hooked – it felt like a perfect “introduction to the genre” kind of game. As it happens, it’s not really perfect anything, but it’s kinda nice anyway.
Кілька думок про: SteamWorld Build
Оскільки я майже ніколи не граю в стратегії, включаючи навіть city builder ігри, я був не певен, чи пограю в SteamWorld Build. Всесвіт SteamWorld мені здається милим, але єдині частини в які я грав (і з великим задоволенням) були метроідванія платформери SteamWorld Dig та її сіквел. Але демка гри мені сподобалась, бо відчувалась ніби гра як раз для людей як я, які в цьому жанрі не сильно розбираються. Гра мені теж сподобалась, але для кого вона я трохи тепер не певен.
Thoughts on: Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition
While I have never played the original Nintendo DS version of Might & Magic: Clash of Heroes from 2009, I have played and greatly enjoyed the “HD” version of the game released in 2011 on PC, PSN and XBLA. It was a unique and highly enjoyable attempt to mix the turn-based strategy of the Heroes of Might & Magic games with very simple match 3 gameplay reminiscent of Puzzle Quest. It had frustrating aspects to it, of course, but I remember liking it a lot 12 years ago. And I have been considering revisiting the title for a while, but those plans had to be put on hold because I didn’t want to deal with the technical issues. Sadly, the original PC release became quite problematic to run in recent years and on top of that fans of the multiplayer aspect of the game (which I have never been interested in and have not played) were disappointed when a few years ago Ubisoft disabled the online functionality entirely.
The announcement of Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition was a very pleasant surprise and I dove into it as soon as I had time. Unfortunately, I have to say that the game hasn’t aged as well as I have remembered and this new release does nothing to the biggest frustrations the original game had as well.
Read more“Thoughts on: Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition”
Думки про: Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition
Хоча я ніколи не проходив оригінальну версію Might & Magic: Clash of Heroes 2009-го року на Nintendo DS, я з задоволенням грав в “HD” версію, яка вийшла в 2011-ому на ПК, PSN та XBLA. Проект зацікавив мене своєю спробою об’єднати покрокову, за яку люблять серію Heroes of Might & Magic, з казуальними механіками “3 в ряд”, і трохи нагадував мені Puzzle Quest. І хоча гра мала свої мінуси, мої спогади про неї були дуже позитивними. Настільки, що я вже декілька років планував пограти в неї знову, але завжди відкладав це проходження, бо на жаль стара версія з часом почала погано працювати на сучасних системах. ПК версія для деяких людей взагалі перестала запускатись, а для більшості просто мала купу проблем. І хоча я ніколи не грав в мультіплеєр, у нього було дуже багато фанатів, але декілька років тому Ubisoft його повністю відключили.
Тому анонс Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition був приємною несподіванкою і я засів грати в цю нову версію як тільки в мене видався час. На жаль, повинен признати що і гра на сьогодні вже не настільки приємно сприймається, і нова версія майже жодних проблем не виправила.
Read more“Думки про: Might & Magic: Clash of Heroes – Definitive Edition”
In love with: Warhammer 40,000: Mechanicus
I can’t believe how much I can sometimes enjoy games that are very much “not my thing”, but Warhammer 40,000: Mechanicus managed to be that rare exception. It’s a tactical turn-based strategy game mixed with RPG and choose your own adventure elements set, as the title suggests, in the Warhammer 40K universe. And I tend to absolutely suck at strategy games and tend to dislike turn-based combat. Yet, somehow, something about Mechanicus clicked and I couldn’t stop playing it until I was done.
Восхищаясь: Warhammer 40,000: Mechanicus
Я порой удивляюсь насколько меня могут затянуть игры, которые совсем не “по моей части”, но Warhammer 40,000: Mechanicus – один из таких случаев. Это тактическая пошаговая стратегия с элементами RPG и интерактивной истории во вселенной Warhammer 40K. А я очень плохо играю в стратегии и не очень люблю пошаговый бой. Но что-то в Mechanicus меня затянуло настолько сильно, что мне хотелось играть в него всё больше и больше.
Thoughts on: The Banner Saga 3
My relationship with The Banner Saga has always been weird. I liked the world and the story, yet I never cared much about the gameplay at all. So, every time I’ve played one, it was considerably late and after serious self-motivation. After all, I did want to learn how this Saga ends. And sadly, just like with previous entries, I’m left conflicted after playing the game.
Мысли про: The Banner Saga 3
Мои отношения с серией The Banner Saga всегда были немного странными. Мне нравятся мир и история, но геймплей не интересовал совсем. Поэтому, каждый раз я проходил их запоздало и с большими усилиями. Но узнать, как же закончится эта Сага мне хотелось. Вот узнал и не знаю что думать.