Silent Hill – Klardendum

Thoughts on: Silent Hill 2 (2024)

18/10/2024 18/10/2024

I still find it odd that Silent Hill 2 got remade. Original game was such a surprise to those who played the first game, but that one did not get a remake and is still exclusive to PlayStation 1. When I revisited both Silent Hill and Silent Hill 2 last year it felt “right” to play them in sequence, despite no direct story connection between the games. But that is far from the only reason I wasn’t exactly sure about what to expect from this new game. The franchise has been dead for over a decade and apart from few bright spots here and there, Silent Hill began losing relevance with SH4, 20 years ago. Was there even a point in reviving the franchise not just with a remake, instead of a new game, but also a remake of one of the most praised games in history?..

Well, whatever the case, Silent Hill 2 (2024) is here now. And it’s… alright, actually. I can see lots of people loving this game much more than the original. But only time will tell, if the remake will have the same “timeless” appeal. I have my doubts.

Думки про: Silent Hill 2 (2024)

18/10/2024 18/10/2024

Все ще дивно, що у Silent Hill 2 тепер є рімейк. Оригінальна гра була справжнім сюрпризом для тих, хто проходив першу частину, але у неї нема рімейку і гру можна пройти лише на першій PlayStation. Минулого року, коли я заново пройшов і перший Silent Hill, і потім Silent Hill 2, проходити їх підряд було дуже приємно, хоча за сюжетом ігри взагалі не пов’язані. Та це не єдина причина, чому в мене були сумніви про цей рімейк. Серія вмерла більше десятка років тому. Та й в цілому, окрім рідких приємних винятків, в серію перестали вірити ще з SH4, а це 20 років тому. Чи варто було підходити до відновлення серії через рімейк, а не нову гру? Причому, рімейк однієї з найвідоміших ігор в історії?..

Але пізно про це думати, бо Silent Hill 2 (2024) вийшла. І виявилась доволі непоганою грою. Я навіть очікую, що великій кількості людей ця гра сподобається більше за оригінал. Але лише з часом стане видно, чи зможе рімейк бути актуальним навіть через 20 років. Я сумніваюсь.

Few notes on: Videogame music 2023

15/02/2024 15/02/2024

Third year surviving the Russian genocidal invasion of Ukraine while writing about good video game music. 2023 turned out to be quite great as far as music in new releases goes, but of course a lot of the list is still made up of classics I’ve revisited since the last time I did this write up.

Вільні нотації про: Музику в іграх 2023

15/02/2024 15/02/2024

Третій рік підряд я пишу про музику в іграх, намагаючись вижити під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. 2023-ій рік приємно здивував колекцією чудових саундтреків навіть в нових іграх, хоча, звичайно, чудової музики з ігор, які я проходив з минулого разу.

O tempora: Silent Hill 2 (with Enhanced Edition mod)

15/05/2023 01/07/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

Continuing on with the classic Silent Hill titles, it’s time to talk about the highly revered sequel. Silent Hill 2 was quite a shocker when it was originally released, it took many people by surprise. And it is also the game that established the idea that Silent Hill games are first and foremost story-driven games simply because of how strong the story was and how many other games and also later “western-made” titles in the franchise attempted to copy it. For how much respect and admiration I have for this game… I also don’t particularly love playing it. It was the case when I first experienced it on PC in 2003 and even today, in its arguably best form with the Enhanced Edition mod I will also talk about, I still didn’t really love the act of playing this game. But is it still worth experiencing? Absolutely.

О часи: Silent Hill 2 (з модом Enhanced Edition)

15/05/2023 01/07/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Продовжуючи розмовляти про класичні Silent Hill, тепер черга сіквелу, який всі люблять. На момент виходу Silent Hill 2 був несподіванкою з дуже багатьох причин. І саме з цієї гри всі почали думати про серію Silent Hill, як про ігри, які в першу чергу про сюжет, бо саме оповідання тут було настільки неймовірним, що багато проектів досі намагаються повторити цей успіх, включаючи більшість “західних” частин серії після четвертої. Але хоча я дуже поважаю цю гру і вважаю її важливою, я не дуже полюбляю в неї грати. З мого першого проходження гри на ПК в 2003 і до сьогодні, коли я пройшов її знову в, мабуть, найкращому варіанті (на ПК з модом Enhanced Edition, про що я також напишу) сам процес проходження мене не дуже захоплює. Але пограти в цю гру все одно варто.

O tempora: Silent Hill

10/05/2023 10/05/2023

O tempora is a series of retrospective posts where I play games from ages before to see if they stood the test of time.

There are several games and franchises that I’ve replayed and continue replaying regularly for decades now. And because of that, I didn’t even consider them for my retrospective reviews, just because of how intimately I know them and how “obvious” it is that they did stand the test of time. But perhaps it’s time to change that. To attempt to take a fresh look at these titles and play them as if this is my first experience with them, re-assessing what I think about them. I’ll start with Silent Hill.

Back in the late 90s Capcom blew everyone’s mind with what they named “survival horror” and after a few years of delay, many “clones” have followed. Konami wanted a piece of that action too, which led to the creation of a title that managed to both feel like a continuation of ideas from Resident Evil, while also being quite innovative in many other ways. And, according to the pirate copy cover, it was “more awesome than Resident Evil 2”. That cover was quite correct.

О часи: Silent Hill

10/05/2023 29/11/2023

О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.

Є декілька ігор та ігрових серій в які я регулярно граю десятки років. Через що я навіть не задумуюсь про те, що ніколи не писав про них ретроспективних оглядів. Все ж таки ці ігри точно пройшли перевірку часом, плюс я знаю їх настільки добре, що дивитись на них свіжим оком майже неможливо. Та все ж, думаю варто почати пробувати. І для першого такого експерименту, де я намагаюсь дивитись на гру так, ніби я граю в неї в перший раз, я вибрав Silent Hill.

В уже далеких 90-их Capcom почали випускати ігри в жанрі, який вони назвали “survival horror” і через їх успішність багато інших компаній почали робити свої копії. Приєднались до цих спроб і Konami, що призвело до появи гри, яка з одного боку повністю наслідувала ідеї Resident Evil, але з іншого стала новаторським проектом. І якщо вірити обкладинці піратської копії гри з Дарниці, гра була “крутіша за Resident Evil 2”. Обкладинка не брехала.

Современное лицо survival horror

12/02/2016 22/02/2022

Конец 90-начало 00-ых были золотой эрой для одного весьма нишевого жанра, который назывался survival horror. Тогда, одно наличие этого названия, которое, кстати, было выдумано и использовано в игре установившей правила жанра (или, скорее, поджанра action adventure) – Resident Evil, в описании игры вызывало у меня мгновенное желание поиграть. Но всё больше игр пробовали себя в этом жанре, всё меньше становилось понятно, что же такое этот survival horror и в итоге тот жанр, как мы его знали, умер. Сегодня, похоже, каждая хоррор игра лепит себе в жанр survival horror, полностью игнорируя тот факт, что быть хоррором и быть survival horror – это совершенно не одно и то же. Но всё таки, дух жанра жив и сегодня, хоть и не совсем в том виде, как это можно ожидать.

Modern face of survival horror

12/02/2016 22/02/2022

Late 90s and early 00s were the golden age of a very niche genre we called survival horror. This name, invented by the game that cemented the rules of the genre (or, technically, a subgenre of action adventure) – Resident Evil, got me excited every time I saw it pop up in a description of a game. But the more games tried do it, the more difference in “what survival horror is” appeared, until the genre as we knew it died. Today, every horror game seems to stick “survival horror” in it’s description, ignoring the fact that being a horror game and being a survival horror game is not the same thing. And yet, survival horror as we knew it still lives on, but not in the way you’d expect it to.