Трохи більше ніж 10 років тому я пройшов Ys Origin. Це стало моїм знайомством з серією від Nihon Falcom, яке повністю змінило мої очікування від action RPG як жанру. І я з задоволенням проходив всі інші частини серії, які поступово випускались на ПК. Хоча не кожна частина серії була настільки крутою, якою виявилась Ys VIII: Lacrimosa of DANA (і саме її я досі вважаю найкращою в серії), всі вони були прикольні. Анонс Ys X, як нової “фази” для серії, мене зацікавив – нові ідеї та механіки в наступній захоплюючій та швидкій action RPG від Nihon Falcom ніколи не розчаровували…. До виходу Ys X: Nordics. Вона стала єдиною частиною серії, проходження якої було малоприємним і дуже розчаровуючим.
Основний ґеймплей в серії Ys завжди був дуже простим, але також неймовірно захопливим. Це пригодницькі action RPG, події яких відбуваються прямо перед початком доби великих географічних відкриттів. Головним героєм виступає рудоволосий парубок Адол Крістін, який в підлітковому віці відправляється в пригоди по Європі і з самого початку починає потрапляти в дивні ситуації. Знаходить міфічних істот, магічні артефакти, розкриває таємниці давніх цивілізацій, але також паралельно зустрічається зі звичайними людьми, які просто намагаються на фоні всіх цих дивних подій жити. Ці “реалістичні” елементи теж, звичайно, не дуже історично правдиві і більш фентезійні, але серія завжди намагається мати хоч трохи атмосфери історичності в паралелях між подіями в іграх та історії. Завдяки настільки простій зав’язці, кожна гра зазвичай просто очікує, що ви будете повністю перетворюватись на цього “шукача пригод” і в першу чергу вас буде цікавити дослідження, захоплюючі події і все таке, а сюжет цьому буде лише допомагати. Звичайно, сюжет в іграх серії не завжди дуже примітивний і в деяких з них він дуже класно написаний, хоч і не позбавлених різних троп.
Своїми механіками кожна частина серії намагається ідеально синхронізуватись з цією простою сюжетною зав’язкою. Але конкретний ґеймплей змінювався від однієї гри до іншої. Я вже використав слово “фаза” для опису цієї концепції вище, але по факту, кожні декілька частин серії працюють певним чином, але через деякий час серія змінює ґеймплей. Навіть в найстаріших частинах серії, частина з яких недоступна на ПК (а Ys V взагалі досі залишається єдиною грою без “сучасного” рімейку) ви вже могли бачити декілька абсолютно різних формул ґеймплею. Але всі вони зазвичай намагаються бути швидкими, насиченими і неймовірно простими для розуміння і використання. Наприклад, минула “фаза” серії працювала як дуже швидкий hack and slash, з акцентом на ідеальні відбивання ударів та ухилянні від ударів і дозволяла переключатись між декількома ігровими персонажами на ходу, у кожного з яких був не лише унікальний стиль бою, а й унікальний тип ураження ворогів, який може бути більше або менше ефективним в залежності від ворога. Типу як камінь, ножиці, папір. І ця фаза була дуже класною, бо бої були швидкими, управління зручним, а гравці майже повністю контролювали темп битви.
Нова формула з Ys X робить майже протилежні речі. Деякі з елементів минулої фази перенесли майже без змін. Але більшість нові, або змінені кардинально. Тепер у гравців лише два персонажі і хоча стиль бою та спеціальні атаки в них відрізняється, практичної різниці між ними дуже мало. Типи ураження були сильно спрощені до того, який більше уражає здоров’я ворогів, і той, який ефективніше проти броні (яка є у деяких більш сильних ворогів та майже всіх босів). Ідеальний блок тут все ще є, але тепер він існує лише для контр-атак і більш швидкого відновлення спеціальних атак і не має інших додаткових бонусів. Ну а ідеальне ухиляння від атак працює лише на спеціальний тип атак ворогів і хоча час трохи уповільнюється при їх виконанні, їх ефект такий самий, як і від ідеального блоку. Припиняти свої атаки за допомогою ухиляння чи блоку тепер можна лише в певні моменти анімацій, тоді як раніше їх можна було зазвичай відміняти в будь-який момент.
І можливо на папері це все звучить як спрощення, яке повинно зробити гру ще простішою в порівнянні з минулими, але насправді гра тепер стала занадто “точною” в виконанні, бо вороги майже завжди контролюють темп бою. Наприклад – в минулій системі ви могли швидко бити великого боса до останньої секунди перед його атакою, потім зробити ідеальне ухиляння, що уповільнювало час, ідеально заблокувати їх наступну атаку, що тимчасово підвищувало вашу силу, і потім зробити якусь особливо сильну атаку. Від вас залежав темп битви і ви вирішували чи варто робити, як я описав, чи знаходити якийсь абсолютно інший підхід. Тоді як з новою формулою найкращим варіантом для гравця буде просто стояти перед ворогом і нічого не робити, поки вони не почнуть атаку, ідеально заблокувати атаку для контр-атаки, а потім знову стояти і чекати, поки вони знову будуть вас атакувати. Перші годин 10 – це взагалі єдиний консистентно дієвий спосіб не померти під час бою. Після ви наберетесь рівнів та спеціальних атак, і зможете більш спокійно “з’їдати” атаки від більш простих ворогів по собі через те, що гра не дає вам блокувати чи ухилятись, бо ваш персонаж робить якусь анімацію атаки. Але проти броньованих ворогів все одно найкращою стратегією залишиться це нудне “чекає – контратакуй – чекай – контратакуй”.
Ys X також вперше дає Адолу керувати кораблем і не бути прив’язаним до лише однієї основної локації всю гру, а плавати між різними островами. Чудова ідея, яка ідеально підходить під персонажа і я очікував класної реалізації, бо в Ys IX у розробників Nihon Falcom вдалося зробити більш великі і відкриті локації дуже прикольними просто завдяки класним механікам для швидкого пересування. Але навіть з кораблем тут все погано. Перші 10 годин, якщо не більше, корабель неймовірно повільний, як би ви його не “прокачували”, тому досліджувати не хочеться. Потім стає трохи краще, але також стає помітно, що більшість островів і локацій в грі (навіть ключові) виглядають дуже схожими і візуально їх складно розрізняти. Бої на кораблі тут повторюють більшість механік, які колись стали популярними завдяки Assassin’s Creed III та IV, але реалізовані вони настільки спрощено, що в результаті стріляти по ворожим кораблям нудно. Навіть по землі пересуватись не дуже цікаво – я не розумію, чому гра в певний момент дає гравцю магічну дошку для серфінгу, але якщо нею користуватись, то виявляється, що просто бігати швидше і зручніше. Тут навіть повернули механіку гаку для того щоб швидко піднятись нагору, яка вже була в Ys IX, але зробили її в абсолютно кожній деталі гірше.
Я не розумію, чому гра вийшла такою і чому розробники були щиро впевнені, що ті зміни, які вони пропонують, будуть цікавими. Так, це лише перша частина серії, в якій використовується нова формула і зазвичай продовження виходять краще. Але навіть в Ark of Napishtim чи Ys Seven було прикольно грати, хоча їх продовження виправили більшість проблем і були кращими. Тоді як в Ys X я не бачу як можна було б виправити ситуацію взагалі. Цей ґеймплей “непоганий” перші 25 годин і стає майже прикольним останні 10 годин… якщо оцінювати гру за стандартами середньостатистичної hack and slash action RPG. Але всі частини серії Ys були набагато вищими за ці стандарти. Окрім цієї. Бо навіть якщо ігнорувати найкращі частини серії і порівнювати Ys X лише з тими, що залишились – я би краще рекомендував пограти в них, ніж навіть дивитись в сторону цієї гри. Вона просто не варта уваги і часу, на який заслуговує будь-яка інша частина серії Ys.