Найгірше з оманливим ефектом незворотних втрат – розуміння, що воно відбувається, але цю дурість все одно не припиняєш. Це я про Diablo IV, яка стала найжахливішим проходженням action RPG гри в моєму житті, але я все одно згаяв 55 годин на це лайно. Треба було повертати гру ще після першої години, але це ж “Diablo”! І я навіть про третю частину багато позитивного писав. Ні, воно було того не вартим.
Хто ще не знає що з себе представляє Diablo? Судячи з цієї гри – Blizzard. Але гравці зазвичай знають, чого очікувати. Це action RPG з видом зверху, сеттінг темного фентезі, багато ворогів з яких ви отримуєте класні предмети та досвід. Перша гра була дуже простою, але неймовірною і все ще залишається моєю улюбленою. Diablo II задала нові стандарти для жанру, які багато ігор різних жанрів все ще використовують як є. Ну а третя частина, яку багато (і не без причин) критикували, зробила великий акцент на те, щоб кожен ігровий клас відчувався дуже унікальним. І це продовжується в найновішій частині.
Різні варіації в середині класу теж залишаються різноманітними і залежать від вашого вибору. Але я би сказав, що вибір тут трошки більш обмежений в порівнянні. Зробили це, як я розумію, для того щоб виправити ситуацію з навичками з Diablo III, які критикували за те, що ви просто отримували нові інструменти і могли перемикатись між ними в будь-який момент, а значить вам не треба було думати про те, якого персонажа ви будуєте заздалегідь. Та насправді оновлена система лише декоративно змінена, а насправді працює не сильно інакше. Бо – так, вам треба планувати що ви будете прокачувати, але ви можете (за ігрові гроші) змінити свій вибір в будь-який момент. А при цьому, сама структура навичок залишилась – є 6 слотів, кожен з яких зроблений під один з декількох одночасно активних навичок. Мені ця система сподобалась ще з минулої частини, але я не здивуюсь, якщо є багато людей, яким класичні дерева навичок подобаються більше.
Повернулись деякі з ідей, які були обмежені або відсутні у минулій частині, але були до цього в Diablo II, але інколи у новій формі. День та ніч знову змінюються навіть під час основної гри, не лише після проходження сюжетної кампанії. Замість бігу та обмеженого ресурсу витривалості в гру додали можливість робити ухиляння окремою кнопкою, яке відновлюється по таймеру. А в фінальних частинах історії вам також дають можливість їздити на конях. Загальний візуальний стиль гри знову більш темний і страшний, на відміну від різнокольорових вибухових сцен третьої гри. Музика тут написана в стилі, який дуже нагадує саундтреки перших двох частин і інколи вона навіть непогана. Зілля знову стали обмеженими, але залишились навичкою, а не предметом. Тому вони тепер оновлюються в місті, біля спеціальних казанів або випадають з ворогів. Їх система насправді навіть нагадує один з проміжних варіантів системи для Diablo III, від якого потім відмовились. І, якщо чесно, мені здається ця зміна назад до обмеженої кількості абсолютно зайвою, бо вона майже нічого не змінює в темпі гри.
Деякі з елементів тепер зникли, або сильно змінились. Найманці/компаньйони зникли як концепція. Після смерті ви не губите досвід або гроші – замість цього всі предмети на вас трохи втрачають витривалості. Але це також єдине вживання цієї концепції витривалості для предметів, від використання вони вже не змінюються. Зачарування та крафтінг предметів дуже сильно змінили і тепер тут також є система покращення предметів. Різні комбо та нагороди за них з минулої гри зникли, тоді як система прокачування “Paragon” (яка активується після максимального “нормального” рівня) перероблена за концепцією і тепер трохи нагадує Дошку Ліцензій з Final Fantasy XII.
Але найбільшою зміною, яка ламає всю гру, став підхід до того, як тепер влаштований світ гри. Всі ігри Diablo були побудовані на принципі, що всі локації (окрім декількох ключових) абсолютно випадково побудовані і змінюються кожен раз, коли ви проходите гру. Ключові кімнати могли мати певні обмеження в тому, з якого боку ви можете в них потрапити, що впливало на схему підземелля, але все одно структура світу постійно змінювалась. А задача кожної частини Diablo була в тому, щоб йти вперед по цим локаціям. Всі квести і всі вороги були у вас на шляху до основної цілі. Заблукати чи ходити назад було зазвичай неможливо. Навіть найбільш відкриті та найбільш складні з конструкцією рівні Третього Акту в Diablo II були відносно лінійними і зрозумілими. У вас завжди була дуже проста задача і все в грі було побудовано навколо цієї простої але захопливої ідеї. Тоді як Diablo IV побудована як open world чи MMORPG. І при її створенні розробники не зрозуміли, що працює в open world іграх, і що працює в Diablo іграх.
Світ гри величезний, відкритий і абсолютно однаковий для всіх і завжди. І переміщення по ньому як для основного сюжету, так і для побічних завдань постійно потребує неймовірно нудної біготні туди-сюди. Але при цьому вороги та випадкові події з’являються знову через пару хвилин після того, як ви їх вбили чи пройшли. Причому, вороги з’являються навіть без красивих унікальних анімацій, як в третій частині – частіше за все вони просто з’являються з нічого. Підземелля залишились рандоматизованими, але вони неймовірно довгі, нудні і чомусь складаються з більш обмеженого набору різних кімнат і декорацій ніж перша гра. Підземель при цьому більше сотні, але “унікальних” задач та босів для цих підземель десь штук 10, тому кожне з них відчувається як жахлива копіпаста.
До цієї гри, я ніколи не грав в Diablo не вбиваючи якщо не все, то хоча б більшість ворогів на шляху. Але в цій я 80% свого проходження бігав від ворогів. Не тому, що це було якось складно, а тому що це було неймовірно нудно. Якби мене малого в 90-их запитали, чи можу я уявити собі Diablo, в якому поява нових ворогів на екрані викликає втомлений подих а не страх і захоплення, я би не повірив. Але так і є. І повна відсутність відчуття, ніби те що ви робите в цьому нудному світові взагалі на щось впливає і має якісь наслідки вбиває бажання робити більше мінімуму. Досліджувати мапу не хочеться. Якщо ви пройшли нове підземелля яке ви тільки що знайшли у відкритому світові, а потім дізнаєтесь, що комусь в світі треба щоб ви туди пішли заради якогось квесту – вам треба знову проходити підземелля, ніби ви там не були. Мапа світу відкривається величезними шматками, без індикації які кути ви дослідили, а які ні, тому шукати секрети (які тут є і які теж не змінюються) теж нудно. А ворогів вбивати не хочеться, тому що вони майже ніколи не стоять на вашому шляху – бо в цій грі нема шляху, є відкриті площі в яких щось відбувається. І це щось викликає лише сон.
Причому, Diablo IV не перша action RPG яка використовує таку структуру. Навіть в часи Diablo II існували Divine Divinity та Sacred, в яких був змішаний відкритий світ та Diablo-подібний ґеймплей. Але ті ігри розуміли, що для світу краще за приклад брати Ultima, а для веселого бою та навичок Diablo. Тоді як Diablo IV працює як найменш винахідлива MMO до якої приклеїли відомий бренд.
І звичайно ж гра, як і минула, потребує постійного підключення до інтернету. Це було жахливим рішенням для Diablo III, це все ще бісить і тут. Тим паче, що ситуація стала ще гірше, бо тепер ви навіть не можете грати приватно – ви завжди, щоб ви не налаштували, будете бачити інших гравців в “своєму” світі і в гру запечені MMO-подібні елементи без можливості їх якось прибрати.
Але я хочу хоч щось позитивне сказати, тому сюжет. Він не те щоб дуже цікавий, але непоганий і місцями сюжетні квести бувають прикольними. Спроба змінити акценти з католицької церкви на православну може для жителів якихось країн і можуть бути дуже незвичною ідеєю, але для України тут нічого цікавого чи нового не знайдете. Ну і візуально гра виглядає дійсно прикольно – саме так можна було уявити собі еволюцію серії в 3D, а не так як виглядав Diablo III. І прикольно що тут додали прості можливості кудись залазити чи злазити, бо це робить мапи більш багаторівневими. І нові статуси які послаблюють, чи підсилюють здоров’я для гравців та ворогів теж дуже прикольні і добре вписуються в існуючу структуру.
Але грати в цей проект неможливо нудно. І абсолютно кожне рішення розробників, здається, було зроблено навмисно для того, щоб гра була більш повільною, більш грайндовою. Всі ці базові рішення дизайну не виправити оновленнями чи навіть доповненнями – гра на самому базовому рівні не цікава за дизайном. Це бридкий проект, на який я не рекомендую навіть дивитись. Якщо хочеться пограти в action RPG, пограйте в що завгодно, але не в це. Краще вже в Diablo III, яка хоча б намагалась бути прикольною і приємною.