Радий: The Séance of Blake Manor

Хоча багато хто рекомендував комедійну point and click пригоду The Darkside Detective від Spooky Doorway, мені гра якось не зайшла, тому я її так і не пройшов. Але коли студія анонсувала “Eldritch House”, то новий проект мене дуже зацікавив. Пригодницька гра про розслідування з акцентом на космічний/лавкрафтіанський горор з дуже незвичайним візуальним стилем була анонсована ще декілька років тому. Але цього року отримала нову назву – The Séance of Blake Manor. І нарешті вийшла. Гра мені дуже сподобалась, але проблем в неї все ж вистачає.

На старті гри ви, через певні причини, вимушені стати останнім гостем готелю, в якому зібралась група людей для участі в особливому спіритичному сеансі. Але ви там не заради сеансу, а для того, щоб знайти одного з гостей, який несподівано зник. З самого початку стає зрозуміло, що щось в цьому готелі не так, ви бачите примари та дивні сни, а всі гості, судячи з усього, дійсно обдаровані магічними силами, тому розслідування назвати звичайним не вийде. З точки зору ґеймплею це все реалізоване через розслідування локацій від першої особи, де майже всі ігрові дії займають якийсь час, який є основним ресурсом. Всі основні події гри, та поведінка персонажів, відбуваються за графіком, тому вам постійно треба планувати коли, де і як ви будете витрачати час на взаємодії. Сам графік умовно поділений на години, і кожну годину відбувається зміна і наступний набір подій. Тому якщо ви вирішили розслідувати щось в кімнаті, де вас бути не повинно, і робили це в момент, коли закінчується година, і в наступну годину власник кімнати повернеться, то ви програєте гру.

Що на перший погляд виглядає доволі стресовим, і початок гри, який вас навчить всім цим основним механікам, як раз і побудований на тому, щоб пояснити вам про важливість часу, важливість вибору на що ви його витрачаєте, важливість того, щоб не викликати зайвої підозри… Але після цієї вступної частини гра набагато менше хвилюється про все це. І я так розумію, вступ зробили більш напруженим просто щоб сконцентрувати увагу гравців на важливому, бо хоча час перестає бути настільки важливим далі, вам все одно не варто витрачати його просто так. І якщо ви будете грати як обережний та сфокусований слідчий, то зможете вирішити все що треба з запасом в декілька годин до фіналу. Плюс, гра також навчить вас з цим стартом, що саме витрачає час, і що зазвичай краще пройтись по всім доступним локаціям і подивитись які речі ви можете робити, що безкоштовно, а потім вже витрачати час на те, що ви вважаєте важливим.

Для допомоги в розслідуванні гра має декілька елементів інтерфейсу. Одна з них – це фактично типовий “Палац пам’яті”, в якому ви зможете обачити всі доступні на зараз задачі та потенційні напрямки розслідування. В інший вкладці вся інформація, яку ви вже зібрали. Ще одна про розклад, де можна побачити чим персонажі займаються в певні години, і які події заплановані, але цю інформацію треба спочатку дізнатись. Ну і також є мапа, яка показує в якій кімнаті зараз кожен персонаж, якщо ви це знаєте за розкладом, або якщо ви зайшли в кімнату і це побачили. Інтерфейс не дуже елегантно реалізований, якщо чесно, і боюсь, що тим, хто або буде грати з великими перервами, або потребує більше допомоги з інформацією, можуть загубитись. Але в цілому він виконує свою задачу, і має купу класних деталей – наприклад, колір зв’язків між різними елементами палацу пам’яті показує, чи ви дослідили все, що могли з цього приводу, чи ні.

Але гра доволі неконсистентна.  Вона не завжди підтримує свої ж правила. Зазвичай ви не можете заходити в чужі кімнати, якщо там хтось є, бо у вас не повинно бути ключа. Але є кімнати та моменти, коли ви можете це робити і вони не завжди співпадають з сюжетними подіями. Дивно і те, що ви не можете просто постукати в двері, коли хтось з персонажів в своєму номері, вам обов’язково треба чекати, поки вони вийдуть в якесь “публічне” місце, щоб з ними поговорити. Деякі з речей вам по факту обов’язково треба робити з “детективним зором”, який підсвічує всі інтерактивні елементи в кімнаті, бо без цього ви ніколи не знайдете що треба, якщо ви просто уважно дивитесь навкруги. Бувають моменти, коли все вказує на те, що вам ще не вистачає інформації для того, щоб продовжувати певну гілку розслідування і треба спочатку зробити щось інше, а насправді це не так, просто ви не зробили якусь неочевидно взаємодію, чи не знайшли маленький піксель в кімнаті. Гра також не завжди витримує баланс між спробами бути захоплюючою лінійною історією та відкритим розслідуванням, тому вона постійно перемикається між моментами, коли ви на автоматі робите купу речей без наслідків, і моментами, де треба дуже обережно вибирати свій підхід. Моментами, де ви повністю контролюєте розвиток подій, і моментами де вам по факту нічого робити, бо гра ще не готова. Гра ще й інколи глючить, і декілька сюжетних подій в мене дуже дивним чином відбулись. Та й з точки зору швидкості завантаження чи навантаження на систему гра доволі дивно себе інколи веде, враховуючи як вона виглядає.

Та не дивлячись на всі ці проблеми, грати в The Séance of Blake Manor мені дуже сподобалось. Тут чудовий ґеймплей, класний сюжет, прикольний візуальний стиль, влучний саундтрек і цікава атмосфера. Планування часу тут дуже добре продумане і на щастя не настільки напружене, як може здатись на перший погляд. Варто лише розумно використовувати час і регулярно перевіряти локації “детективним зором”, на випадок, якщо ви якийсь важливий піксель упустили. Гра могла би бути ще кращою, але її все одно варто спробувати.