О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Ну ось, Final Fantasy VI – це кінець колекції ремастерів Pixel Remaster. Навіть шкода, що більше поки не планується, оскільки колекція вийшла настільки гарною, що хотілося б більше класичних ігор побачити в такому вигляді. Але хоча би закінчуємо серію на незабутній грі.
Багато людей вважають Final Fantasy VI найулюбленішою частиною серії, і я їх розумію. Не зважаючи на це, у цієї гри до тепер не було “ідеального” релізу. Оригінал на SNES страждав від дивних багів (хоча деякі були корисними), а переклад, хоч і по своєму прикольний, місцями викликав питання. Плюс ту версію назвали Final Fantasy III в США (а в Європі гра взагалі не вийшла). Версія для Playstation теж мала свої баги, а через вихід на диску ще й була занадто повільною. Для виходу GBA версії розробникам довелося піти на компроміси, а новий контент для неї, як і з іншими Advance релізами, був не дуже. Ну а від версії 2014-го, яка раніше була доступною на мобілках та ПК, усе ригало.
Але тепер є версія Pixel Remaster, яку можна сміливо назвати найкращим релізом Final Fantasy VI в який ви можете сьогодні грати. Звичайно, що сюди попали всі ті покращення, які були і в інших релізах колекції. Піксельну графіку оригіналу тут ідеально відтворили, але тепер з можливістю грати на сучасних великих екранах, плюс до цього перероблені майже всі візуальні ефекти та партікли. Неперевершений саундтрек оригіналу тут теж відтворено “так як ви пам’ятаєте”, але з використанням живого оркестру, а у випадку з відомим епізодом в опері навіть з живим вокалом. До речі, одна з катсцен в опері тепер зроблена в 2.5D (як в Octopath Traveler), що в принципі виглядає прикольно, хоча я і не знаю навіщо було це робити. І окрім цього багато де на локаціях додані нові маленькі деталі, яких не було в оригіналі, які при цьому взагалі не вибиваються зі стилю.
Геймплей не змінився і найбільші зміни, чи покращення, тут ті ж самі як і в інших іграх колекції (“автоматичний бій” та інше). Але треба сказати, що використання спеціальних здібностей декількох персонажів трохи оновили і тепер гравцям буде простіше зрозуміти як вони працюють. Хоча не всі проблемні місця так оновили: грати з Гау в команді все ще дуже складно без довідника, бо всі 200+ можливостей які в нього можуть бути ніяк не підписані (і отримувати їх все ще нудно). Але в цілому геймплей став трохи краще.
Final Fantasy VI була першою частиною серії, в якій гравці могли вибирати хто буде в команді. Гру в цілому будували з концепції, що тут немає головного героя. В принципі, і в минулих частинах серії (окрім IV) не було одного головного героя, але зазвичай гра вирішувала за вас, хто і коли буде частиною команди героїв які рятують світ. Тоді як в VI у вас багато коли буде можливість вирішувати кого поставити в команду, а кого ні. Ви навіть можете спробувати проходити гру командою з лише одного персонажа і персонаж цей буде будь яким з доступних. Кожний з цих персонажів (як це було і в IV) мав певну “роботу” (ігровий клас), але на додаток до цього є магічні камені “меджисайти”, з якими майже кожен персонаж може вивчити магічні закляття. Отже, хоча всі персонажі унікальні за своїми основними здібностями, майже всі можуть стати ефективними магами.
Хоча це дуже прикольна ідея, яка одночасно продовжує вивчення класів з V і стає основою для механік, які з’являться в VII та IX, вона також створює свої проблеми. Найбільшою з яких можна назвати те, що через спробу Square зробити кожного з персонажів унікальним, деякі з них гарно працюють лише в конкретних ситуаціях. Для порівняння, в IV розробники знали які персонажі будуть в команді заздалегідь і планували весь баланс гри з цими знаннями. Тоді як в V та III ви в будь який момент можете вирішити, що прямо зараз для конкретної бійки вам знадобиться команда з Танцюристів, після чого ви знову зміните всім персонажам класи. Але в VI якщо ви вирішили взяти в активну команду Танцюриста, то ви будете з ними проходити гру аж поки у вас не виникне наступна можливість змінити членів команди. Ну і в додаток до цього, десь третина всіх доступних персонажів просто ігнорується більшою частиною історії, бо їм зазвичай нічого добавити і відношення до сюжету в них майже немає.
О! До речі, як можна розмовляти про FFVI і не сказати нічого про сюжет. Він навіть сьогодні чудовий. Історія, персонажі, деякі з питань які підіймаються та в цілому структура сюжету досі чарують. Та Сама Штука Яка Трапляється У Грі все ще шокує і не має аналогів. А те як кожен з персонажів (включаючи їх історії) написані та подані з легкістю перекриває всі менш продумані елементи. Ну і темп у гри прекрасний і вона навіть в повністю лінійних сегментах знаходить як здивувати.
Нехай тут і є що можна було б покращити в оповіданні через те, що історія глибше і “доросліше”, ніж у минулих частинах серії. IV та V чудово працюють як є і робити їх більш “продуманими ” не потрібно. А от VI інколи занадто швидко перескакує між ситуаціями в історії і сьогодні це би вважали поганим підходом. Ну тобто, тут серйозно буває що ситуація настільки різко переходить з одних подій на інші, що не одразу розумієш що відбувається. Всі ці недоліки Square навчились виправляти через рік після виходу FFVI в Chrono Trigger (до речі, от що треба випустити в Pixel Remaster). Але все одно, гра настільки затягує, що про недоліки швидко забуваєш.
Тож якщо ви ще не грали в Final Fantasy VI, то тепер точно треба бо Pixel Remaster – найкраща версія цього незрівняного проекту. А якщо колись вже проходили, то може час пройти одну з найкращих частин серії Final Fantasy знову, але в новій версії. І якщо вже задумаєтесь, то може і в інші частини в колекції теж пограєте. Вони того варті.