Непорозуміння: Resident Evil Requiem

Якщо ви хоч трохи мене знаєте, то також знаєте наскільки я люблю Resident Evil. Я закохався в серію з найпершого знайомства з Resident Evil Director’s Cut десь у 1997-ому, але це, звичайно, не означає, що мені подобаються всі ігри. Є частини, які мені подобаються менше, є такі, які подобаються більше. Є такі, які я багато разів проходив і такі, до яких я повертаюсь рідко. Requiem – можливо, перша частина, яку я видалив одразу після проходження і не планую проходити знову.

Задумка Resident Evil Requiem (яку зазвичай також називають RE9), як мені здається – це створення частини серії, яка б мала в собі всі основні характеристики всіх минулих частин серії. Серія на сьогодні пробувала багато що. Саме вона вигадала термін “survival horror”, а потім і змінила ґеймплей і назвала це “survival action”, а потім взагалі перетворилась на шутер від третьої особи. Ракурси камери тут змінювались від частини до частини, ґеймплей акцентував різні елементи, рівні та локації будувались за різними принципами… В Requiem це все спробували зробити в одній грі. Що, звичайно, неможливо не розділивши її хоча б на пару сегментів, кожен з яких міг би акцентувати всі ці різні елементи серії. Тому гру можна умовно поділити на сегменти, де ви граєте за Грейс, і сегменти, де ви граєте за Леона.

Граючи за Грейс гра використовує (але це можна змінити) від від першої особи і намагається працювати як Resident Evil 7, але з елементами, які нагадують дві частини Revelations, особливо другу. Є тут і нові прикольні ідеї, як додатковий ресурс для крафтингу, більше акценту на стелс і вороги, які мають системну поведінку, яку можна використовувати в своїх цілях. Цей сегмент дуже атмосферний з купою дуже красиво побудованих локацій де світло та темрява створюють дійсно чаруючу картинку. Та, на жаль, не дивлячись на потенціал стати захопливою грою, цей сегмент урізаний в розвитку і доволі швидко обривається.

При проходженні сегменту за Леона гра працює від третьої особи і робить вигляд, ніби вона схожа на нещодавній рімейк Resident Evil 4, але насправді набагато більше спільного вона має з Resident Evil 6. Цей сегмент доволі трешовий, хоча тут бувають непогані ідеї також. Більшість з них, з іншого боку, прямим текстом скопійована з інших частин серії і зазвичай гірше. А більшу частину всього сегменту взагалі побудували на цинічних спробах викликати ностальгію. Чесно кажучи, я краще в Resident Evil 6 пограю, ніж став би більше грати в це.

Що завдало мені найбільшу кількість психологічного ураження, так це оповідання та сюжет гри. Коли я сидів на прем’єрі “Скайвокер. Сходження” і не вірив очам, що таке лайно людям на абсолютному серйозі намагаються впарити, я не очікував, що такий досвід в мене колись повториться. Але ні, всі сегменти гри за Леона відчувались ніби Capcom створили Other M, але для серії Resident Evil. І відчуття було настільки абсурдним, що я час від часу задумувався, чи не повинно це бути пародією. Розумію, що від сюжету в Resident Evil іграх зазвичай багато і не очікують. Але сучасне відродження серії почалось з RE7, в якій були мабуть найкращі персонажі і найкраще побудований сценарій з усієї серії на той момент. Але якимось чином ми впали так низько і тепер отримуємо Requiem.

Не рятує ситуацію і жахливий саундтрек. Чи те, що Нова Гра Плюс тут реалізована, мабуть, жахливіше ніж в Resident Evil 5, тоді як всі інші сучасні частини дуже розумно підходили до цього питання. І в грі знову є занадто довгий та нудний лінійний “страшний” сегмент. Всі жалілись наскільки нудними ставали повторні проходження Village через довгий сегмент з гігантським малюком, але Capcom повторюють ті ж помилки. І спроби викликати ностальгію такі незрозумілі. Гра побудована на сюжеті та локаціях з нового RE2, який 2019-го року, але майже всі відсилки та ностальгія основані на оригінальних іграх з 90-их. Навіть речі, які мені хочеться похвалити, гра робить з помилками. Ми нарешті отримали опцію “завжди бігати”, але ніхто цю логіку нормально не продумав, тому якщо ви граєте з цією опцією, то постійно будете випадково перестрибувати через перешкоди прямо в обійми ворогам… Але хоча б візуально гра дуже красива. Хоча, Path tracing, як і можна було очікувати, дуже важкий на залізо. Але й чомусь ексклюзивний для nVidia, що завжди погано. Але так, виглядає дійсно красиво.

Якщо розробники хотіли побудувати гру так, щоб вшанувати серію, то зробили вони це дуже погано. Гарним прикладом того, як це треба робити, все ще залишається Final Fantasy IX – гра, яка одночасно чудово вшановує всі попередні частини, і також без проблем працює як самостійна гра. Але чого бігати в інші серії – Resident Evil 7 була чудовою грою, де нові персонажі потрапляли в нові ситуації, але все це постійно нагадувало про інші частини серії, найкращим способом. А от Requiem відчувається як шітпост з великим бюджетом. Якби замість цього ми отримали повноцінну гру, на основі сегментів Грейс виходила б прикольна гра. Але гра цього не робить і замість цього руйнує все те, що було прикольним в першій половині. Я не розумію, кому повинна сподобатись ця гра і шокований тим, наскільки позитивні відгуки вона поки що отримує. Бо я рекомендувати її не можу нікому.