О часи — серія записів присвяченим іграм з минулого, в яких я намагаюся вирішити чи пройшли вони перевірку часом.
Beyond Good & Evil завжди була дивною грою. Винахідлива і незабутня, але також незакінчена і дратуюча. Гра народжена величезними амбіціями команди Ubisoft, в часи коли їх ігри означали інновації та свіжий ґеймплей, а не набір однакових проектів з різними назвами, в кінці кожної з яких треба 15 хвилин дивитись титри. Хоча, навіть цей реліз не уникнув дурних рішень – гру випустили в один день з Prince of Persia: The Sands of Time, іншою класикою про яку люблять згадувати, і ці обидві гри отримали дуже високі оцінки від критиків, але також розчарували в продажах, можливо тому що перехоплювали увагу один одного. Але продовження під назвою Beyond Good and Evil 2 все одно запустили і вперше показали в 2008 році (через 5 років після виходу оригіналу). Але з тих пір… Дуже мало відомо про те, що коїться з цим проектом, розробка якого вийшла складнішою за першу частину, але вихід ремастеру 20th Anniversary Edition має несподівані додані елементи, які розкривають персонажів та елементи історії, які були до цього показані в версії сіквелу 2018-го року. Який до того моменту перетворився на пріквел.
Щоб там не було з продовженням, BG&E вийшла 21 рік назад і не всі ігри проходять перевірку часом. Чи варто грати в неї сьогодні, в оригіналі чи в оновленому вигляді?
Beyond Good & Evil це action adventure зі спрощеними стелс механіками та великим акцентом на оповідання історії та розкриття світу, в якому відбувається гра. Цей проект розроблявся як раз в ті часи, коли розробники мріяли створювати цілі міста і планети, населені живими істотами і наповнені захоплюючими пригодами. І якщо ви подивитесь в галерею, яку додали в 20th Anniversary Edition, саме з таких великих ідей і народилась BG&E – польоти на космічному кораблі, різні світи, пригоди на різних видах транспорту, стелс, екшен, платформінг та соціальні системи в світі, який живе своїм життям. В фінальному продукті є лише маленькі залишки цих ідей – тут треба покататись на човні, а потім і політати на кораблі, є магазини та економіка, але всього один район одного міста і декілька простих локацій. А космос ви побачите лише на пару хвилин в самому кінці гри.
Але це не так важливо, бо гра все одно дає вам прожити через захопливі пригоди. Які сподобались гравцям ще в 2003-ому, і сьогодні сприймаються так же яскраво і прикольно. Гра та її системи дуже прості, насправді, і ніяких великих революцій вона не створює, але їй і не треба було цього робити, щоб показати свій сюжет. Тут прикольні харизматичні персонажі, прикольні діалоги, жахливі злодії. Розчаровує лише те, що сюжет залишається незакінченим. Гра постійно натякає на цікаві секрети, які ви колись дізнаєтесь, про Справжній Сюжет, який почнеться, але гра потім просто закінчується, майже без пояснень. Більш того, всі ці додані елементи з можливої майбутньої гри, які додали в 20th Anniversary Edition, роблять ситуацію лише гірше. Бо вони просто вставлені в існуючу гру і жоден з персонажів їх існування не коментує, включаючи Джейд (головну героїню гри), хоча вона нарешті дізнається щось про своє минуле, що вона завжди хотіла. З точки зору озвучення це не дивує, бо, нажаль, акторка озвучення персонажу померла, але можливо тоді для цих елементів був потрібен якийсь інший контекст.
Ґеймплей для свого часу був трохи інноваційним, але назвати його “класним” я ніколи не міг. З одного боку, Ubisoft тоді дуже прикольно спробували спростити управління персонажем, але при цьому отримати дуже кінематографічну реалізацію ваших дій в грі. І всі контекстні взаємодії, враховуючи простоту гри та доступні взаємодії, працюють набагато краще, ніж більш пізні проекти студії з цим підходом, де ігри були заскладними для такої системи. Вся бойова система, наприклад, складається з однієї кнопки атаки і однієї кнопки ухиляння від ударів, тому різні комбо та спеціальні прийоми залежать від кількості натискання кнопок. Платформінг майже автоматичний і лише певні дії потребують додаткових кнопок. В стелсі вам треба лише присісти та дивитись, щоб Джейд не була на очах у ворогів, а швидкість ходи при цьому автоматично повільніша.
І все ж при цьому, навіть в 2003-ому деякі моменти гри неймовірно дратували, а в 2024-ому сприймаються зовсім жахливо. Стелс в грі дуже тупий і його правила працюють не завжди однаково. Інколи вороги можуть не помітити вас прямо перед собою, а інколи побачити вас за якоюсь перегородкою, а помилка стелсу часто означає майже миттєву смерть. Бойова система тут проста, але при цьому камера і поведінка ворогів ніби навмисно погані. В одній бійці в грі вам треба битись з настільки швидкими і маленькими ворогами, що вони завжди не на екрані, бо камера їх не встигає зловити. А фінальний бос, насправді, виявляється поганим QTE сегментом, який не пояснює які кнопки в ньому треба натискати. Тому, якщо ви не зрозумієте це самі, гра просто застрягне в цій стадії до нескінченності, поки ви не зробите “як треба” (і як треба – нелогічно). Є купа рівнів, в яких переходи між сегментами жахливі і камера, або несподівана поява ворогів прямо за поворотом може вас вбити. Система лікування тут теж дуже тупа, як і в цілому інвентар, і все що до нього відноситься. Класні ідеї, нелогічна і не зручна реалізація.
Я пам’ятаю, як я поважав цю гру 20 років тому, але це нове проходження розкрило мені скільки в ній забутих проблем. Які 20th Anniversary Edition чомусь навіть не намагається виправити, хоча б додатковими поясненнями, яких не вистачало в оригіналі. Це видання красиво виглядає, галерея дуже цікава і управління гри стало набагато краще і підтримує сучасні контролери без проблем, як і інші сучасні речі, з якими оригінальний реліз інколи має проблеми. Але цей реліз також відчувається ніби він тримається на ізоляційній стрічці та жуйках і на майбутніх системах знову почне розвалюватись. Не кажучи вже про те, що ця версія також потребує Ubisoft Connect, що просто жахливо для перевидання класики, яка для майбутнього краще була б без DRM. З іншого боку, навіть якби це перевидання було краще, мені здається що Beyond Good & Evil насправді потребує рімейку, а не ремастеру, щоб стати настільки чудовою грою, наскільки вона хоче бути. Та навіть та гра, якою вона є, хай в оригіналі, хай в 20th Anniversary Edition версії, варта того, щоб в неї пограли. Просто очікуйте завчасно, що гра почне потихеньку дратувати, і ближче до кінця її незакінченість буде сильно відчуватись.